11 квітня 2017 року м. Київ К/800/16406/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Заїки М.М.,
суддів Загороднього А.Ф.,
Мойсюка М.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановила:
У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконними дій щодо виключення його з черги на отримання житла та зобов'язання відповідача відновити позивача в черзі на отримання житла у позачерговому порядку.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 13 березня 1987 року по 18 листопада 1992 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , яка перейменована у Військову частину НОМЕР_1 . З січня 1991 року позивача було поставлено в чергу на отримання 3-х кімнатної квартири. Проте, 02 січня 2007 року з листа відповідача ОСОБА_1 стало відомо, що на квартирному обліку він не перебуває у зв'язку з чим останній звернувся до суду з даним позовом.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року, позов задоволено частково.
Визнано незаконними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо виключення ОСОБА_1 з черги на отримання житла.
Зобов'язано відповідача відновити позивача в черзі на отримання житла із зазначенням місця обліку та місця надання квартири - місто Херсон.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя Вищого адміністративного суду України Малинін В.В. 25 червня 2013 року відкрив касаційне провадження за скаргою Військової частини НОМЕР_1 .
Згідно Довідки про автоматичний розподіл справ між суддями (повторний розподіл) від 02 квітня 2015 року вказану скаргу було передано судді Амєліну С.Є.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями Вищого адміністративного суду України від 08 листопада 2016 року касаційну скаргу № К/800/61406/13 Військової частини НОМЕР_1 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року у вказаній справі було розподілено судді-доповідачу Заїці М.М., у зв'язку звільненням судді Амєліна С.Є.
Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до частин першої та дев'ятої статті 12 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на момент звільнення позивача з військової служби, далі - Закон № 2011-ХІІ) офіцери, прапорщики, мічмани і військовослужбовці надстрокової служби при звільненні з військової служби в запас чи у відставку за вислугою років, а також у зв'язку із скороченням чисельності або штату військовослужбовців забезпечуються жилою площею у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Офіцери, прапорщики, мічмани і військовослужбовці надстрокової служби, що мають вислугу не менше 20 років, при звільненні з військової служби за станом здоров'я, віком, у зв'язку із скороченням чисельності або штату військовослужбовців, а також військовослужбовці, які стали інвалідами I чи II групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали безвісти під час проходження служби, мають право на безплатне одержання в особисту власність жилого приміщення, яке вони займають в будинках державного житлового фонду. Офіцери, прапорщики, мічмани і військовослужбовці надстрокової служби мають право на першочергове одержання жилих приміщень на підставах, встановлених Житловим кодексом України.
На момент звільнення позивача з військової служби порядок забезпечення військовослужбовців житлом визначався Положенням про порядок забезпечення жилою площею в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, введеним в дію Наказом Міністра оборони СРСР від 10 листопада 1975 року № 285 (далі - Положення).
Згідно пункту 1 Положення військовослужбовці, зокрема, прапорщики, що перебувають на дійсній військовій службі, забезпечуються жилою площею за місцем служби за рахунок жилого фонду Міністерства оборони СРСР.
На підставі пункту 19 Положення з метою правильного розподілу та використання жилої площі у гарнізонах та військових частинах створювались житлові комісії відповідно до Положення про житлові комісії (додаток № 1 до названого Положення).
Згідно пунктів 7 та 8 Положення про житлові комісії житлова комісія у своїй діяльності керується житловим законодавством, наказами та директивами Міністра оборони СРСР, директивами заступника Міністра оборони СРСР по будівництву та розквартируванню військ і цим Положенням.
Житлова комісія за наслідками свого засідання приймає рішення та веде протоколи.
Відповідно до частини першої статті 40 Житлового кодексу України (в редакції, чинній на момент звільнення позивача з військової служби, далі - ЖК України) громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання жилого приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Порядок обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм у безстрокове користування жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду, призначених для постійного проживання, встановлено Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР (далі - Правила), затвердженими постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року № 470.
Частиною другою статті 40 ЖК України та пункту 26 Правил передбачено вичерпний перелік підстав для зняття особи з обліку потребуючих поліпшення житлових умов, однією з яких є припинення особою, яка перебуває на обліку за місцем роботи, трудових відносин із установою, крім випадків, передбачених законодавством.
Згідно пункту 29 Правил право громадянина перебувати на квартирному обліку за місцем попередньої роботи зберігається в випадках виходу на пенсію.
Частинами четвертою та п'ятою статті 40 ЖК України передбачено, що зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов провадиться органами, які винесли або затвердили рішення про взяття громадянина на облік. Про зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов громадяни повідомляються у письмовій формі з зазначенням підстав зняття з обліку.
Аналогічні положення передбачені і пунктом 28 Правил, яким також встановлено, що при розгляді питання зняття з квартирного обліку на засідання відповідних органів запрошуються заінтересовані особи. Про зняття з обліку громадяни у 15-денний строк повідомляються у письмовій формі з указанням підстав зняття з обліку.
Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 13 березня 1987 року по 18 листопада 1992 року проходив службу у Військовій частині НОМЕР_2 , яку на підставі Директиви Генерального штабу Міністерства оборони України від 06 січня 1993 року № 115/1/057 перейменовано у Військову частину НОМЕР_1 .
Протоколом № 1 засідання житлової комісії Військової частини НОМЕР_2 від 11 січня 1991 року встановлено черговість військовослужбовців, які не мають житлової площі (потребують поліпшення житлових умов). Згідно вказаного протоколу позивача було поставлено в чергу на отримання 3-х кімнатної квартири.
Наказом Військової частини НОМЕР_2 від 18 листопада 1992 року № 249 ОСОБА_1 виключено із списків особового складу військової частини у зв'язку із звільненням у запас Збройних Сил за пунктом «в» (скорочення штатів) статті 46 Положення про проходження військової служби з призначенням пенсії за вислугу років.
Згідно Протоколу засідання житлової комісії Військової частини 53848 Херсонського гарнізону № 2 від 15 лютого 1993 року ОСОБА_1 поставлено на облік для відселення із закритого військового містечка Антонівка.
Згідно Довідки № 180 від 25 лютого 2005 року, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 , позивач перебуває на обліку у Військовій частині НОМЕР_1 з 15 лютого 1993 року (протокол № 2) для отримання житла, згідно чинного законодавства, як звільнений з Лав Збройних Сил у запас (відставку).
Враховуючи те, що доказів прийняття рішення про зняття позивача з квартирного обліку, житловою комісією не приймалося, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо визнання дій відповідача протиправними та відновлення ОСОБА_1 у черзі на отримання житла.
Що стосується посилання відповідача в касаційній скарзі на наявність підстав для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 , так як ним пропущено строк звернення до суду передбачений статтею 99 КАС України, то колегія суддів вважає їх безпідставними, враховуючи наступне.
Частиною другою статті 5 КАС України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Статтями 99 та 100 КАС України регламентовано та встановлено правила щодо строків звернення до суду та наслідків їх пропуску в адміністративному судочинстві.
Відповідно до частини першої статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно частини другої статті 99 вказаного Кодексу для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 100 КАС України передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 про порушення своїх прав та інтересів дізнався з листа відповідача від 02 січня 2007 року № 7, яким повідомлено, що рішення про зняття його з квартирного обліку не приймалось.
Доказів, що підтверджують обізнаність позивача про зняття його з квартирного обліку до 02 січня 2007 року відповідачем суду не надано.
Позов до суду ОСОБА_1 про визнання незаконними дій щодо виключення з черги на отримання житла та зобов'язання відповідача відновити позивача в черзі на отримання житла у позачерговому порядку подано у серпні 2007 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду, тобто в межах строку встановленого статтею 99 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року необхідно залишити без змін, оскільки вони є законними і обґрунтованими та ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії - без змін.
Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя Заїка М.М.
судді: Загородній А.Ф.
Мойсюк М.І.