"06" квітня 2017 р. м. Київ К/800/31578/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Донця О.Є.,
суддів: Мороза В.Ф.,
Черпіцької Л.Т.,
розглянувши в письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Старовижівському районі Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2015 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Старовижівському районі Волинської області до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Селище» про стягнення заборгованості,
У квітні 2013 року управління Пенсійного фонду України в Старовижівському районі Волинської області звернулося до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Селище» про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з останнього заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за січень-березень 2013 року.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2015 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Старовижівському районі Волинської області залишено без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 року - без змін.
У касаційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Старовижівському районі Волинської області, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2015 року та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, Сільськогосподарський виробничий кооператив «Седлище» зареєстроване як юридична особа, є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та не є платником фіксованого сільськогосподарського податку.
Листом від 27.02.2013 року № 270/18-03 управління Пенсійного фонду України в Старовижівському районі Волинської області надіслало Сільськогосподарському виробничому кооперативу «Седлище» розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 розділу ІV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 2013 року по пенсіонеру ОСОБА_2
Зазначеним розрахунком визначено місячний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії, який становить 958,72 грн. У супровідному листі від 10.01.2013 року № 112/03-18 вказано, що розмір відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій за січень 2013 року становить 935,17 грн., а з лютого 2013 року - 958,72 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що витрати на виплату і доставку пенсій, призначені за пунктом «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України без наступного відшкодування платником збору на державне пенсійне страхування.
Такий висновок судів не відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 9 серпня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності зазначеним Законом.
За правилами абзацу 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
В абзаці 5 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень України «Про пенсійне забезпечення» зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», покриваються підприємствами та організаціями.
Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, а отже, і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок ПФУ та Державного бюджету України відповідно.
Однак специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.
Згідно із статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення». працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.
Аналіз положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у контексті статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» дає підстави для висновку про те, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно із пунктом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ від 19 грудня 2003 року № 21-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663) відшкодуванню підлягають витрати ПФУ на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV.
Відповідно до пункту 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України. розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів ПФУ щорічно у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом десяти днів з новопризначених пенсій.
Пунктом 6.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України визначено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до ПФУ зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Суди встановили, що за кооперативом рахується один пенсіонер-пільговик - ОСОБА_2, якій пенсія призначена відповідно до пункту «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Згідно із цим пунктом на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Такий порядок визначено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1992 року № 244 "Про порядок призначення пенсій на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро та більше дітей".
Таким чином, висновок судів про відсутність у кооперативу обов'язку відшкодовувати УПФ витрати на виплату та доставку пенсії, призначеної відповідно до пункту «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», є помилковим.
Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, але судами допущено помилку в застосуванні норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення, судові рішення першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Старовижівському районі Волинської області - задовольнити.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2015 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Старовижівському районі Волинської області до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Селище» про стягнення заборгованості - скасувати.
Ухвалити нову постанову.
Позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в Старовижівському районі Волинської області задовольнити.
Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Селище» заборгованість по фактичних витратах на виплату і доставку пенсій, призначених за пунктом «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з січня по березень 2013 року в сумі 2852,61 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: О.Є. Донець
В.Ф. Мороз
Л.Т. Черпіцька