12 квітня 2017 року м. Київ К/800/16498/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Мороз Л. Л., Стрелець Т. Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 09 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року,
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області (далі - Інспекція) про скасування постанови № А-3010/1 від 30 жовтня 2015 року у справі про адміністративне правопорушення.
В мотивування позову зазначає, що за результатами проведення позапланової перевірки дотримання позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, посадовими особами Інспекції сформовано акт від 16 жовтня 2015 року та протокол про адміністративне правопорушення № 3-Л-А-1610 від 16 жовтня 2015 року.
На підставі матеріалів перевірки суб'єктом владних повноважень прийнято постанову № А-3010/1 від 30 жовтня 2015 року, у відповідності до якої ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 96, частиною другою статті 188-42 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100,00 гривень.
Посилаючись на безпідставність висновків відповідача стосовно недопущення посадових осіб Інспекції на об'єкт для перевірки, позивач звернулась до суду з вимогою про скасування постанови, на підставі якої її притягнуто до адміністративної відповідальності.
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 09 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року, позовні вимоги задоволено.
Скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення № А-3010/1 від 30 жовтня 2015 року, винесену головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу № 2 Управління контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Мельниченком Богданом Миколайовичем, якою визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 96 та частиною другої статті 188-42 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100,00 гривень.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача, сплачений нею судовий збір у розмірі 487,20 гривень.
У своїй касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Водночас, ОСОБА_1 в своїх запереченнях вказує на необґрунтованість касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі направлення № 73915/03 від 02 жовтня 2015 року посадовими особами Інспекції здійснено спробу провести позапланову перевірку об'єкта будівництва житлового будинку та господарських споруд, розташованого по АДРЕСА_1 та перевірку достовірності даних, наведених у декларації про готовність до експлуатації об'єкта, будівельні роботи на якому виконувались на підставі повідомлення про початок їх виконання вх. № 10/10-Д-1509/62/П.
Однак, головним інспектором будівельного нагляду ОСОБА_2 складено акт від 16 жовтня 2015 року про недопущення посадових осіб Інспекції на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій, в якому вказано, що замовник будівництва ОСОБА_1, або належним чином уповноважений представник на об'єкті будівництва, який належить до ІІ категорії складності, відсутні. Разом з цим, встановлювався телефонний зв'язок з гр. ОСОБА_1 за номером телефону, який зазначено в декларації (НОМЕР_1), проте позивачем відмовлено у доступі до об'єкта будівництва, чим порушено вимоги пункту 1 частини четвертої статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та підпункту 1 пункту 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553.
Таким чином, Інспекцією встановлено порушення, яке полягає в недопущенні позивачем безперешкодного доступу контролюючого органу на місце будівництва об'єкта, що підлягає обстеженню.
16 жовтня 2015 року суб'єктом владних повноважень сформовано припис № С-1610/1 про усунення у термін до 01 грудня 2015 року порушень містобудівного законодавства, виявлених під час проведення перевірки.
Крім цього, відповідачем складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 3-Л-А-1610 від 16 жовтня 2015 року відповідальність за яке, передбачено частиною першою статті 96 та частиною другою статті 188-42 КУпАП.
На підставі вищевказаного протоколу Інспекцією прийнято постанову по справі про адміністративні правопорушення № А-3010/1 від 30 жовтня 2015 року, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100,00 гривень.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу № 2 управління контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області ОСОБА_2 порушено порядок притягнення позивача до адміністративної відповідальності під час розгляду 30 жовтня 2015 року справи про адміністративне правопорушення.
Таку позицію Голосіївського районного суду міста Києва підтримав і Київський апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки судів попередніх інстанцій вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Поняття державного архітектурно-будівельного контролю міститься у частині першій статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та означає сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
За змістом статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів: контролю органами державної фіскальної служби; валютного контролю; державного експортного контролю; контролю за дотриманням бюджетного законодавства; банківського нагляду; державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції; державного нагляду за дотриманням вимог ядерної безпеки; державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації; при проведенні оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду, досудового слідства і правосуддя, державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.
Поняття державного нагляду (контролю) міститься у статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та означає діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
Отже, державний нагляд (контроль) повинен здійснюватися уповноваженими органами центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів в межах повноважень передбачених законом.
З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 "Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю" сформовано направлення № 73915/03 від 02 жовтня 2015 року, згідно з яким направлено головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу № 2 управління контролю та нагляду за проведенням перевірок Інспекції ОСОБА_2 для здійснення позапланової перевірки на об'єкті будівництва житлового будинку та господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 з метою перевірки достовірності даних, наведених у декларації про готовність до експлуатації об'єкта, будівельні роботи на якому виконувались на підставі повідомлення про початок їх виконання вх. № 10/10-Д-1509/62/П.
Приписами частини четвертої статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право:
1) безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню;
2) складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону;
3) видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, тощо.
Аналогічне положення кореспондується з пункту 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553.
В силу частини другої статті 188-42 КУпАП недопущення посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва під час здійснення ними державного архітектурно-будівельного контролю - тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, вищенаведеними нормами чинного законодавства передбачена відповідальність за недопущення посадових осіб Інспекції на об'єкт для перевірки.
За змістом статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З оскаржуваної постанови вбачається, що підставою її прийняття слугували матеріали адміністративного правопорушення, зокрема, акт, припис, протокол та матеріали фотофіксації від 16 жовтня 2015 року, внаслідок чого контролюючим органом притягнуто позивача до адміністративної відповідальності.
Так, у вищенаведених документах зазначено, що замовник будівництва ОСОБА_1, або належним чином уповноважений представник на об'єкті будівництва, який належить до ІІ категорії складності, відсутні. Разом з цим, встановлювався телефонний зв'язок з гр. ОСОБА_1 за номером телефону, який зазначено в декларації (НОМЕР_1), проте позивачем відмовлено у доступі до об'єкта будівництва.
Однак, в матеріалах справи міститься довідкова інформація про надані послуги ПАТ "МТС Україна" з деталізацією телефонних дзвінків за 16 жовтня 2015 року, тобто в день складення акту про недопущення посадових осіб Інспекції на об'єкт будівництва, згідно з якою телефонний зв'язок між номером НОМЕР_1 (номер позивача, вказаний в декларації) та номером НОМЕР_2 (телефонний номер, зазначений у повідомленні про проведення перевірки) 16 жовтня 2015 року не встановлювався.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зауважує, що вищевказану довідкову інформацію відповідачем не було спростовано.
За таких обставин, слід констатувати, що встановлений контролюючим органом факт не відповідає дійсності.
У відповідності до пункту 25 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1995 року № 244, постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку керівникові або уповноваженому представникові суб'єкта містобудування чи надсилається йому поштою, про що робиться відмітка у постанові.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову прийнято 30 жовтня 2015 року, а направлено ОСОБА_1 через чотири дні, а саме 03 листопада 2015 року, що свідчить про порушення вимог вищенаведеної норми чинного законодавства.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу, що обставини, які вказані в документах, на підставі яких прийнято оскаржувану постанову спростовуються довідковою інформацією про надані послуги, виданої ПАТ "МТС Україна", а отже факт встановленого контролюючим органом порушення, яке полягає у недопущенні посадових осіб Інспекції до проведення позапланової перевірки не знайшов своє підтвердження.
Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.
Керуючись статтями 2201, 223, 224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області залишити без задоволення.
Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 09 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді Л. Л. Мороз
Т. Г. Стрелець