12 квітня 2017 року м. Київ К/800/46258/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів Рецебуринського Ю.Й. (судді-доповідача),
Олексієнка М.М.,
Штульман І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_3 до Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України про скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,
за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року,
У червні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив: скасувати накази начальника Білгород-Дністровського прикордонного загону від 13 березня 2010 року № 209 про притягнення до дисциплінарної відповідальності, від 29 квітня 2010 року № 88-ос про розірвання контракту та виключення зі списків особового складу; поновити на посаді інспектора прикордонної служби 1 категорії 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Старокозаче" Білгород-Дністровського прикордонного загону; стягнути грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 29 квітня 2010 року.
Справа розглядалась неодноразово, зокрема, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 липня 2015 року постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2011 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2015 року, скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року та прийнято нову, якою відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог про скасування наказу начальника Білгород-Дністровського прикордонного загону від 29 квітня 2010 року № 88-ос про розірвання контракту та виключення зі списків особового складу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. В частині позовних вимог щодо скасування наказу від 13 березня 2010 року № 209 про притягнення до дисциплінарної відповідальності залишено без розгляду.
У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та задовольнити позов.
Справа вирішується в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутні клопотання всіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів зазначає наступне.
Судами встановлено, що на підставі постанови військового прокурора Болградського гарнізону від 05 березня 2010 року наказом начальника Білгород-Дністровського прикордонного загону від 13 березня 2010 року № 209 за порушення вимог статей 11, 12, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, частин 1, 2 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», повідомлення завідомо неправдивих відомостей ОСОБА_3 оголошено дисциплінарне стягнення «сувора догана» та зобов'язано на постійно діючій комісії розглянути питання щодо подальшого проходження військової служби.
Даний наказ було доведено до відома позивача.
Наказом начальника Білгород-Дністровського прикордонного загону від 29 квітня 2010 року № 88-ос припинено (розірвано) контракт, звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу загону і всіх видів забезпечення старшого прапорщика ОСОБА_3, який перебуває у розпорядженні начальника прикордонного загону, на підставі пункту «и» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем).
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи позов без розгляду в частині позовних вимог про скасування наказу від 13 березня 2010 року № 209 про притягнення до дисциплінарної відповідальності, апеляційний суд виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до суду, а підстави для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними відсутні.
Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Статтями 99 та 100 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) встановлено правила щодо строків звернення до суду та наслідків їх пропуску в адміністративному судочинстві.
Частинами першою та другою статті 99 КАС України визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За правилами частини першої статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Враховуючи те, що предметом спору є наказ від 13 березня 2010 року № 209 про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то до спірних правовідносин необхідно застосовувати спеціальний строк звернення з адміністративний позовом, передбачений частиною третьою статті 99 КАС України, тобто місячний строк.
Із матеріалів справи вбачається, що спірний наказ було видано 13 березня 2010 року та цього ж дня доведено до відома позивача.
Проте до суду він звернувся лише 28 травня 2010 року, тобто з пропуском строку встановленого КАС України.
Суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав не поважними причини пропуску строку на які посилається позивач, а саме, що постановою Військового місцевого суду Одеського гарнізону від 23 березня 2010 року йому було змінено запобіжний захід з підписки про невиїзд на утримання під вартою, оскільки відповідно до Закону України «Про попереднє ув'язнення» позивач мав право на захист будь-яких своїх прав під час знаходження під вартою. Крім того, позивач не був позбавлений можливості оскаржити спірний наказ в період часу з моменту ознайомлення з наказом від 13 березня 2010 року № 209 до винесення постанови від 23 березня 2010 року.
Враховуючи вказані обставини, суд апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позивач без поважних причин пропустив встановлений строк для звернення до суду та не надав достатніх доказів щодо поважності причин його пропуску.
Також, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки апеляційного суду про те, що відповідач діяв правомірно при розірванні контракту з ОСОБА_4 та звільненні його з військової служби у запас, з огляду на наступне.
Згідно з частиною 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Одним із видів такої служби є військова служба за контрактом.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 19 Закон №2232-XII військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну або повну загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону. Форма, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України, якщо інше не передбачено законом.
Указом Президента України від 29 грудня 2009 року №1115/2009 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Положення), яке застосовується також до відносин, що виникають у зв'язку з проходженням в органах Держприкордонслужби кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.
Згідно з пунктом 26 Положення контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом, звільняється з військової служби з підстав, передбачених частиною 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до частини 6 статті 26 Закону №2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби, зокрема, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем (пункт "и").
Пунктом 284 Положення визначено, що військовослужбовця може бути звільнено з військової служби у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем в разі, коли протягом останніх 12 місяців за неналежне виконання або відмову від виконання взятих на себе під час укладання контракту про проходження військової служби чи контракту про навчання обов'язків він два або більше разів притягувався до матеріальної, адміністративної, кримінальної або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що протягом останніх 12 місяців до дня звільнення позивач притягувався до дисциплінарної відповідальності два рази, дисциплінарні стягнення не погашені.
Наведене дає підстави для висновку, що позивач, як військовослужбовець, не виконував належним чином покладені на нього військовим контрактом обов'язки.
Враховуючи приписи пункту "и" частини 6 статті 26 Закону №2232-XII та пункту 284 Положення, такі дії є підставою для звільнення військовослужбовця з військової служби у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту.
Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування наказу начальника Білгород-Дністровського прикордонного загону від 29 квітня 2010 року № 88-ос про розірвання контракту та виключення зі списків особового складу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Суд апеляційної інстанції повно і всебічно встановив обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятого ним рішення.
Щодо вимог касаційної скарги про скасування рішення суду першої інстанції, колегія суддів зауважує, що зазначене рішення вже скасоване судом апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді Ю.Й. Рецебуринський
М.М. Олексієнко
І.В.Штульман