11 квітня 2017 року м. Київ К/800/11425/17
Суддя Вищого адміністративного суду України Кравцов О.В., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
На адресу Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2017 року.
Після дослідження змісту оскаржуваного судового рішення приходжу до висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.
Постановою Таращанського районного суду Київської області від 27 січня 2017 року позов задоволено частково. Визнано протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області №126 від 19 грудня 2016 року про відмову у перерахунку пенсії. Зобов'язано відповідача здійснити з 01 січня 2017 року перерахунок та виплату пенсії державного службовця, призначеної в розмірі 82% заробітної плати державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з врахуванням підвищення з 01 травня 2016 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2016 року №292 «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році», виходячи із заробітної плати, зазначеної у довідці Таращанської районної державної адміністрації Київської області №146 від 13 грудня 2016 року.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове судове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.
Відмовляючи в задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», який набув чинності 01 січня 2015 року, положення статті 37-1 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу» викладені у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.
Умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям були визначені у пунктами 4, 5 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії». Вказані норми права передбачали, що перерахунок пенсії здійснюється у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» норми і положення, які встановлювали порядок і умови перерахунку пенсії, були виключені.
З 01 травня 2016 року набув чинності новий Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі Закон України № 889-VIII), згідно статті 90 якого пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пп. 1 п. 2 розділу ХІ Закону України №889-VIII Закон України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу» крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу, був визнаний таким, що втратив чинність.
У свою чергу Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не містить такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям.
Тому у спірних правовідносинах відповідач здійснював свої дії в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Таким чином, з аналізу вказаної норми слідує, що касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи, порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення суд вбачає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки скаржник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку по справі.
Крім того, приходжу до висновку, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами процесуального та матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Керуючись статтями 211, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Кравцов О.В.