10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Кучина Н.Г.
Суддя-доповідач:Жизневська А.В.
іменем України
"12" квітня 2017 р. Справа № 569/17219/16-а
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Жизневської А.В.
суддів: Моніча Б.С.
Охрімчук І.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від "31" січня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії ,
У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області із позовом, в якому просила визнати протиправними дії Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, які полягають у відмові здійснити перерахунок та виплату пенсії, призначеної ОСОБА_3, згідно із Законом України "Про державну службу", починаючи з 01 листопада 2016 року, виходячи із 84% заробітної плати у державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи з урахуванням сум премій та надбавок, що значиться в довідці Управління комунальною власністю Рівненської міської ради від 24 жовтня 2016 року №08-873; зобов'язати Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 згідно із Законом України "Про державну службу", починаючи з 01 листопада 2016 року, виходячи із 84% заробітної плати державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи з урахуванням сум премій та надбавок, що значиться в довідці Управління комунальною власністю Рівненської міської ради від 24 жовтня 2016 року №08-873; стягнути з відповідача сплачений судовий збір.
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 31 січня 2017 року позов задоволено.
Визнано неправомірними дії Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, які полягають у відмові здійснити перерахунок та виплату пенсії, призначеної ОСОБА_3, згідно із Законом України "Про державну службу", починаючи з 01 листопада 2016 року, виходячи із 84% заробітної плати державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи з урахуванням сум премій та надбавок, що значиться в довідці Управління комунальною власністю Рівненської міської ради від 24 жовтня 2016 року №08-873.
Зобов'язано Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 згідно із Законом України "Про державну службу", починаючи з 01 листопада 2016 року, виходячи із 84% заробітної плати державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи з урахуванням сум премій та надбавок, що значиться в довідці Управління комунальною власністю Рівненської міської ради від 24 жовтня 2016 року №08-873.
Стягнуто з бюджетних асигнувань Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на користь ОСОБА_3 суму сплаченого судового збору в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 21 копійка.
Апелянт в апеляційній скарзі просить скасувати вказану постанову та прийняти нову про відмову у задоволенні позову.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає до задоволення з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 з 10.08.2009 року перебуває на обліку в Рівненському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Рівненської області та отримує пенсію за віком відповідно до ЗУ "Про державну службу" (а.сп.11).
У зв'язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015 року "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", ОСОБА_3 24.10.2016 року звернулася до пенсійного органу із заявою про проведення їй перерахунку пенсії (а.сп.10).
Проте, листом від 07.11.2016 року №928/10 їй було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії (а.сп.11), що стало підставою для звернення до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на перерахунок та виплату пенсії згідно із Законом України "Про державну службу", починаючи з 01 листопада 2016 року, виходячи із 84% заробітної плати державного службовця, що значиться в довідці Управління комунальною власністю Рівненської міської ради від 24 жовтня 2016 року №08-873, а тому відмова відповідача у вказаному перерахунку є неправомірною.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду.
Пенсійне забезпечення громадян України, в тому числі порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення", Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та іншими нормативно-правовим актами.
Так, Законом України від 28.12.2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" внесено зміни до ст. 37-1 Закону України "Про державну службу", яку викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України". Вказані зміни до Закону набули чинності з 01.01.2015 року.
Закон України від 28.12.2014 №76-VIII є чинним і підлягає до виконання, оскільки Конституційним судом України в установленому порядку неконституційним не визнавався.
Отже, на час звернення позивачки до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії (24.10.2016) були внесені зміни, які набрали чинності, в статтю 37-1 Закону України "Про державну службу", що регулює порядок і умови перерахунку пенсій державних службовців.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 було збільшено розмір заробітної плати державних службовців. Вказана постанова підлягала застосуванню з 01.12.2015 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. №1013 було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року №865, а саме, виключено п.4, яким було визначено умови та порядок перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України "Про державну службу".
Колегія суддів зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. №1013 регламентовано лише питання щодо упорядкування структури заробітної плати та її індексації працюючим державним службовцям і не передбачено а ні можливості, а ні механізму перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати.
Відтак, 01.12.2015 року діючим законодавством України не визначено обсяг суб'єктивного права, як і не передбачено підстав, порядку реалізації, обов'язку органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про державну службу". На момент звернення ОСОБА_3 за перерахунком пенсії Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт не було прийнято.
Оскільки чинним законодавством України (Законом України від 28.12.2014 року №76-VIII ) скасовано право на перерахунок призначених пенсій державних службовців у зв'язку з підвищенням окладів з 01.01.2015 року, а Кабінетом Міністрів України не визначено умови та порядок проведення такого перерахунку, тому жодних підстав для визнання протиправними дій (бездіяльності) управління Пенсійного фонду в непроведенні перерахунку призначеної пенсії, суд апеляційної інстанції - не вбачає.
Разом з тим, 01.05.2016 року набув чинності Закон України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 року, відповідно до ст. 90 якого пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Судом встановлено, що позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії 24.10.2016 року, на час звернення з відповідною заявою ст. 37-1 Закону України "Про державну службу" втратила чинність згідно положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 року.
Безпідставним є посилання суду першої інстанції на те, що пенсія позивачці повинна бути перерахована відповідно до законодавства на день призначення пенсії.
Статею 58 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ця норма є загальновизнаним принципом права, який знайшов своє відображення в Конституції України як гарантія прав і свобод людини і громадянина, який треба розуміти так, що дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1-рп/99).
Колегія суддів зазначає, що суб'єктивне право пенсіонера на перерахунок пенсії виникає в момент звернення із заявою про перерахунок на підставі нормативно-правового акту, який є чинним на час подачі відповідної заяви. Відтак, пенсія не може бути перерахована на підставі норми права, яка втратила свою чинність.
У відповідності до ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. В статті ж 64 закріплено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідача на момент звернення позивача із заявою про перерахунок її пенсії, не було правових підстав для здійснення перерахунку пенсії позивача.
При цьому, колегія суддів зазначає, що відмова відповідача у такому перерахунку пенсії позивачці не призвела до зменшення розміру пенсії державного службовця, яку вона отримувала до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих нею прав та/або позбавленням її права на соціальний захист.
При цьому, апеляційний суд керується положеннями вказаного Закону, оскільки такий прийнятий законодавчим органом (парламентом) і є обов'язковим до виконання, виходячи з позиції Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (Заяви №29458/04 та №29465/04), де Суд вказав: "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" (п.23 рішення).
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
При розв'язанні спірних правовідносин судовою колегією також враховується й правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в ухвалі "Великода проти України" від 03.06.2014 р., в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.
Конституційний Суд України у п.2.1 рішення №20-рп/2011 від 26.12.2011 зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
У пункті 2.2. вказаного рішення зазначено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 ст.116) (254к/96-ВР ). У Рішенні від 2 березня 1999 року "2-рп/99 ( v002p710-99 ) у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України вказав, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до п.3 ст.116 Конституції України (254к/96-ВР ), здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України. Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України (384/2011) бюджет Пенсійного фонду України затверджує Уряд України. Таким чином, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.
Як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), за загально визначеним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З огляду на те, що Закон №76-VIII (яким скасовано саме право на перерахунок пенсій) є чинним і підлягає виконанню, оскільки він Конституційним судом України в установленому порядку неконституційним не визнавався. Беручи до уваги позицію Конституційного Суду України викладену у рішенні №20-рп/2011 від 26.12.2011 та рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, позиції Європейського суду з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" та в ухвалі "Великода проти України" від 03.06.2014 р., посилання позивача на звуження його прав та соціальних гарантій з посиланням на положення ст.22 Конституції України, є помилковим.
Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні правові підстави для перерахунку пенсії позивачці на підставі ст.37-1 Закону №3723-ХІІ та Постанови №865 у редакціях, чинних на момент призначення їй пенсії, яку вона просить перерахувати у своєму адміністративному позові, та приймає до уваги доводи пенсійного орану щодо зміни законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
З огляду на вищенаведене, у спірних правовідносинах відповідач здійснював свої повноваження в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку виконаний.
В свою чергу, позивачем, на спростування доводів відповідача, наведених в апеляційній скарзі, доказів не надано і таких доказів судом апеляційної інстанції не встановлено.
З огляду на вищенаведене, у спірних правовідносинах пенсійний орган здійснював свої повноваження в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а тому постанова суду першої інстанції у відповідності до ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову в задоволені позову.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області задовольнити, постанову Рівненського міського суду Рівненської області від "31" січня 2017 р. скасувати, прийняти нову.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.В. Жизневська
судді: Б.С. Моніч
І.Г. Охрімчук
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1,33023
3- відповідачу/відповідачам: Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області вул.Яворницького,34,м.Рівне,33001
4-третій особі: - ,