19 березня 2012 р.Справа № 2-а-4253/09/1522
Категорія:10..3.1Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В.В.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого -Бітова А.І.
суддів -Милосердного М.М.
-ОСОБА_1
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 30 грудня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання відмови протиправною, стягнення недоплаченої суми щомісячної державної соціальну допомоги та зобов'язання вчинити певні дії,
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 30 грудня 2009 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволений частково.
Зобов'язано УПФ України в Приморському районі м. Одеси провести перерахунок та доплатити ОСОБА_2 різницю між сумою сплаченого підвищення до пенсії та 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та Законом України "Про державний бюджет України на 2009 рік" - з 21 листопада 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 30 грудня 2009 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі УПФ України в Приморському районі м. Одеси ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги УПФ України в Приморському районі м. Одеси , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Позивач має статус: "дитина війни" (в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни"), що підтверджується відповідним посвідченням.
Протягом 2006 - 2009 років позивач не отримував щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен виплачувати позивачу щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальних захист дітей війни" з 27 листопада 2008 року по 30 грудня 2009 року.
Судова колегія частково погоджується з цими висновками суду першої інстанції з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених Законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України "Про соціальний захист дітей війни".
Зокрема, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Наявність у позивача права на призначення їй підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ст. 46).
Щодо підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, то п.12 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм Законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік.
Проте рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року положення п.12 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з урахуванням ст. 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до вимог ч.2 ст. 152 Конституції України - Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, в період з 01 січня 2007 року по 09 липня 2007 року позивач також не мав права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена.
Разом з тим, в 2008 році між сторонами склалися правовідносини, аналогічні правовідносинам 2007 року.
Так, зміни до ст. 6 Закону, що внесені п. 41 р. 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008.
Таким чином, у 2008 році право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виникло з 22 травня 2008 року.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було фактично відновлено та у подальшому не було зупинено жодним Законом України.
Таким чином, у 2009 році право позивача на отримання державної щомісячної державної соціальної допомоги "дітям війни", відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підлягає реалізації.
В апеляційній скарзі вказується, що розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не застосовується для перерахунку або підвищення пенсії.
Судова колегія не приймає цей довід апелянта, оскільки за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається виключно за правилами, встановленими ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Отже, положення ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно якого - мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений аб.1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не може бути підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячного підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Також, є безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеного підвищення пенсії у вказаному розмірі, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та Законом України "Про соціальний захист дітей війни". Такі доводи апелянта не відповідають як нормам національного законодавства, так і міжнародного, зокрема ч.1 ст. 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, яка є частиною законодавства України, і практиці Європейського Суду з прав людини як джерела права (справи "Качко проти України" (заява №63134/00).
Щодо пропущення позивачем строку звернення до суду, як на підставу для відмови у задоволені позову, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 99 КАС України -адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду встановленого цим Кодексом або іншими Законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Хибним є висновок суду першої інстанцій про те, що у даному випадку встановлюється інший строк звернення до суду.
Належить врахувати, що річний строк для звернення до суду слід застосовувати у кожному випадку порушення права позивача, тобто відносно кожного місяця, в якому порушувалось право позивача на отримання підвищення до пенсії.
Доводи позивача щодо необізнаності не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
За таких підстав, судова колегія приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту з 27 листопада 2008 року.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 201 КАС України -підставою для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи, що суд першої інстанції вирішив справу з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, судова колегія на підставі п.1 ч.1 ст. 201 КАС України, вважає необхідним змінити рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 195, 197; п.2 ч.1 ст. 198; п.1 ч.1 ст. 201; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси задовольнити частково.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 30 грудня 2009 року змінити, виклавши резолютивну частину судового рішення в такій редакції:
"Позовні вимоги ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси в проведенні з 27 листопада 2008 року по 30 вересня 2009 року перерахунку підвищення до пенсії ОСОБА_2.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси здійснити перерахунок та виплатити підвищення до пенсії ОСОБА_2 передбачене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 27 листопада 2008 року по 30 вересня 2009 року з урахуванням виплачених сум за вказані періоди.
В іншій частині відмовити у задоволенні позовних вимог.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена у відповідності до положень діючого законодавства.
Головуючий:
Суддя:
Суддя: