10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Бардій М.А.
Суддя-доповідач:Жизневська А.В.
іменем України
"12" квітня 2017 р. Справа № 569/13228/16-а
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Жизневської А.В.
суддів: Моніча Б.С.
Охрімчук І.Г.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від "14" лютого 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання неправомірними дій щодо відмови в перерахунку та виплаті пенсії та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії ,
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 14.02.2017 у задоволенні позову відмовлено.
Апелянт в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову про задоволення позову.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 перебуває на обліку у Рівненському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Рівненської області та отримує пенсію за віком, що обчислюється їй у відповідності до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ.
У зв'язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015 року, ОСОБА_3 09.09.2016 року звернулась до відповідача з проханням провести їй перерахунок пенсії та долучила довідку від 01 вересня 2016 року № 17/0008/73580, в якій відображена заробітна плата за посадою бухгалтера 1 категорії Управління Національного банку України в Рівненській області, тобто за посадою, яку позивачка обіймала перед виходом на пенсію, станом на грудень 2015 року.
Однак, відповідач листом від 21 вересня 2016 року № 808/10 відмовив їй у здійсненні перерахунку, а тому вона звернулася до суду для захисту своїх справ (а.сп.8).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності дій Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області щодо відмови ОСОБА_3 у проведенні перерахунку пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.
Так, Пенсійне забезпечення громадян України, в тому числі порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення", Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та іншими нормативно-правовим актами.
Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (в редакції чинній на момент призначення пенсії) від 16 грудня 1993 року №3723-XII (далі - Закон № 3723) на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
Законом України від 28.12.2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" внесено зміни до ст. 37-1 Закону України "Про державну службу", яку викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України". Вказані зміни до Закону набули чинності з 01.01.2015 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 було збільшено розмір заробітної плати державних службовців. Вказана постанова підлягала застосуванню з 01.12.2015 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. №1013 було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року №865, а саме, виключено п. 4, яким було визначено умови та порядок перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України "Про державну службу".
Колегія суддів зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. №1013 регламентовано лише питання щодо упорядкування структури заробітної плати та її індексації працюючим державним службовцям і не передбачено а ні можливості, а ні механізму перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати.
Відтак, суд вірно вказав, що з 01.12.2015 року діючим законодавством України не було визначено обсяг суб'єктивного права, як і не передбачено підстав, порядку реалізації, обов'язку органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про державну службу".
Разом з тим, 01.05.2016 року набув чинності Закон України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 року, відповідно до ст. 90 якого пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В свою чергу, Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року не передбачено підстав для перерахунку пенсії, як підвищення заробітної плати працюючих державних службовців.
З матеріалів справи вбачається, що позивач із заявою про перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" звернулася до відповідача 09.09.2016, тобто після набрання чинності Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року, а тому Рівненським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області обґрунтовано прийнято рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії.
Окрім того, на час звернення позивача за перерахунком пенсії, Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт, який передбачає порядок та умови перерахунку пенсії не приймався.
Безпідставними є посилання позивачки на те, що пенсія їй має перерахована відповідно до законодавства на день її призначення.
Статею 58 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ця норма є загальновизнаним принципом права, який знайшов своє відображення в Конституції України як гарантія прав і свобод людини і громадянина, який треба розуміти так, що дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1-рп/99).
Колегія суддів зазначає, що суб'єктивне право пенсіонера на перерахунок пенсії виникає в момент звернення із заявою про перерахунок на підставі нормативно-правового акту, який є чинним на час подачі відповідної заяви. Відтак, пенсія не може бути перерахована на підставі норми права, яка втратила свою чинність.
У відповідності до ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. В статті ж 64 закріплено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідача на момент звернення позивача із заявою про перерахунок її пенсії, не було правових підстав для здійснення перерахунку пенсії позивача.
При цьому, колегія суддів зазначає, що відмова відповідача у такому перерахунку пенсії позивачці не призвела до зменшення розміру пенсії державного службовця, яку вона отримувала до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих нею прав та/або позбавленням її права на соціальний захист.
При цьому, апеляційний суд керується положеннями вказаного Закону, оскільки такий прийнятий законодавчим органом (парламентом) і є обов'язковим до виконання, виходячи з позиції Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (Заяви №29458/04 та №29465/04), де Суд вказав: "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" (п.23 рішення).
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
При розв'язанні спірних правовідносин судовою колегією також враховується й правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в ухвалі "Великода проти України" від 03.06.2014 р., в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.
Конституційний Суд України у п.2.1 рішення №20-рп/2011 від 26.12.2011 зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
У пункті 2.2. вказаного рішення зазначено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 ст.116) (254к/96-ВР ). У Рішенні від 2 березня 1999 року "2-рп/99 ( v002p710-99 ) у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України вказав, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до п.3 ст.116 Конституції України (254к/96-ВР ), здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України. Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України (384/2011) бюджет Пенсійного фонду України затверджує Уряд України. Таким чином, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.
Як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), за загально визначеним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З огляду на те, що Закон №76-VIII (яким скасовано саме право на перерахунок пенсій) є чинним і підлягає виконанню, оскільки він Конституційним судом України в установленому порядку неконституційним не визнавався. Беручи до уваги позицію Конституційного Суду України викладену у рішенні №20-рп/2011 від 26.12.2011 та рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, позиції Європейського суду з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" та в ухвалі "Великода проти України" від 03.06.2014 р., посилання позивача на звуження його прав та соціальних гарантій з посиланням на положення ст.22 Конституції України, є помилковим.
Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні правові підстави для перерахунку пенсії позивачці на підставі ст.37-1 Закону №3723-ХІІ та Постанови №865 у редакціях, чинних на момент призначення їй пенсії, яку вона просить перерахувати у своєму адміністративному позові, та приймає до уваги доводи пенсійного орану щодо зміни законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Відтак, Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області діяло на підставі та в межах своїх повноважень, тому вимога позивача про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії є безпідставною.
Суд першої інстанції належним чином дослідив представлені докази, з'ясував обставини справи, надав їм відповідну правову оцінку та дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для здійснення перерахунку пенсії позивачу і задоволення позову.
Постанову прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, постанову Рівненського міського суду Рівненської області від "14" лютого 2017 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.В. Жизневська
судді: Б.С. Моніч
І.Г. Охрімчук
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1,33018
3- відповідачу/відповідачам: Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області вул.Яворницького,34,м.Рівне,33001
4-третій особі: - ,