12 квітня 2017 року м. Львів № 876/10544/16
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого-судді: Бруновської Н.В.
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.
за участю секретаря судового засідання: Бедрій Х.П.
представника апелянта: Кітраль С.І.
позивача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової прокуратури Західного регіону України на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23.11.2016 року у справі № 803/1614/16 за позовом ОСОБА_1 до Військової прокуратури Західного регіону України про скасування рішення, -
ОСОБА_1 (позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Військової прокуратури Західного регіону України (відповідач) про скасування наказу від 07 липня 2016 року №308к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне. Наказом Військової прокуратури Західного регіону України від 07 липня 2016 року №308к за допущені порушення вимог Закону України «Про прокуратуру», Дисциплінарного статуту прокуратури України, Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури та Присяги прокурора, прокурору військової прокуратури Луцького гарнізону Західного регіону України майору юстиції ОСОБА_1 оголошено догану. Вказаний наказ був отриманий позивачем 08 липня 2016 року. Підставою для застосування вказаного дисциплінарного стягнення слугував висновок службового розслідування від 07 липня 2016 року, який також отриманий позивачем 08 липня 2016 року.
ОСОБА_1 вважає проведене службове розслідування щодо нього упередженим, оскільки йому не надали змоги заявити відводи членам комісії зі службового розслідування, не надали змоги надати пояснення та вивчити матеріали службового розслідування, надати свої пояснення та заперечення на висновок службового розслідування.
Крім того зазначає, що підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності стала некоректна поведінка стосовно лікарів Луцького військового госпіталю, однак він такої поведінки не допускав, громадський порядок при спілкуванні з лікарями не порушував, а лише висловлював незгоду з якістю надання медичних послуг та встановленим діагнозом.
З наведених мотивів та підстав вважав накладене дисциплінарне стягнення у виді догани незаконним та просив суд скасувати наказ Військової прокуратури Західного регіону України від 07 липня 2016 року №308к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23.11.2016 року у справі № 803/1614/16 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової прокуратури Західного регіону України про скасування наказу - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Військової прокуратури Західного регіону України від 07 липня 2016 року №308к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».
Постанова суду мотивована тим, що в діях ОСОБА_1 під час перебування на лікуванні в Луцькому військовому госпіталі не вбачається ознак дисциплінарного проступку в розумінні Дисциплінарного статуту прокуратури України, а також порушень Закону України «Про прокуратуру», Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, Основ законодавства України про охорону здоров'я, а тому його було неправомірно притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді догани.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Військова прокуратура Західного регіону України подала апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, та не повне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23.11.2016 року у справі № 803/1614/16, та винести нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що при винесенні оскаржуваної постанови суд неправильно та неповно дослідив докази, які є в справі та неправильно застосував норми матеріального права. Суд, на думку апелянта, безпідставно застосував Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань та службових перевірок в органах прокуратури України, затверджену наказом Генерального прокурора України від 6 березня 2012 року № 20, оскільки остання втратила чинність.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
В судовому засіданні позивач заперечив проти вимог апеляційної скарги відповідача та просив відмовити в її задоволені.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та покази свідка, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до частини 3 статті 48 Закону України «Про прокуратуру» за порушення закону, неналежне виконання службових обов'язків чи скоєння ганебного вчинку прокурори і слідчі несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України, який затверджується Верховною Радою України.
Стаття 2 Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 06 листопада 1991 року №1796-XII (далі - Дисциплінарний статут), встановлює, що працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов'язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержувати вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя.
Будь-які порушення прокурорсько-слідчими працівниками законності та службової дисципліни підривають авторитет прокуратури, завдають шкоду інтересам держави та суспільства.
Згідно з частиною 1 статті 8 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення до прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовується за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.
Статтею 9 Дисциплінарного статуту передбачено такі види дисциплінарних стягнень як: догана; пониження в класному чині; пониження в посаді; позбавлення нагрудного знаку «Почесний працівник прокуратури України»; звільнення; звільнення з позбавленням класного чину.
За змістом статті 11 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку.
Основні принципи професійної етики та поведінки працівників прокуратури визначені в Кодексі професійної етики та поведінки працівників прокуратури, затвердженому наказом Генерального прокурора України від 28 листопада 2012 року №123.
Згідно статті 4 цього Кодексу професійна діяльність працівників прокуратури ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; поваги до прав і свобод людини і громадянина; незалежності та самостійності; політичної неупередженості та нейтральності; толерантності; рівності перед законом, презумпції невинуватості; справедливості та об'єктивності; професійної честі і гідності, формування довіри до прокуратури; конфіденційності; прозорості службової діяльності; утримання від виконання незаконних рішень чи доручень; недопущення конфлікту інтересів; компетентності та професіоналізму; зразковості поведінки та дисциплінованості.
Ст. 10 Кодексу передбачає, що працівник прокуратури повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність.
Своєю самовідданістю, неупередженістю, сумлінним виконанням службових обов'язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї
Відповідно до ст.ст. 14-15 Кодексу працівник прокуратури повинен постійно підвищувати рівень культури спілкування. Працівник прокуратури має дотримуватися загальноприйнятих норм моралі та поведінки, бути взірцем добропорядності, вихованості і культури. Непристойна поведінка є неприпустимою для працівника прокуратури і тягне за собою у відповідних випадках передбачену законом відповідальність.
Відповідно до частин 3, 4 статті 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури працівнику прокуратури слід уникати особистих зв'язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об'єктивність виконання професійних обов'язків, скомпрометувати високе звання працівника прокуратури, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний громадський резонанс.
Поза службою поводити себе коректно і пристойно. При з'ясуванні будь-яких обставин з представниками правоохоронних і контролюючих органів не використовувати свій службовий статус, у тому числі посвідчення працівника прокуратури з метою ухилення від відповідальності.
Статтею 28 цього ж Кодексу визначено, що у відносинах з громадянами поза службою працівник прокуратури має бути взірцем законослухняності, добропорядності, додержання загальновизнаних норм моралі та поведінки.
Згідно ст. 30 Кодексу відповідно до Закону України «Про прокуратуру» працівники прокуратури зобов'язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Приписи ст. 19 Закону України «Про прокуратуру», визначають, що працівники прокуратури зобов'язані додержуватись правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує їх, як представників прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.
З'ясування обставин за фактом порушення проводиться згідно з вказівкою керівника відповідного органу прокуратури, у необхідних випадках проводиться перевірка за процедурою, передбаченою Дисциплінарним статутом прокуратури України та Інструкції про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України.
Статтею 36 Закону України «Про прокуратуру», визначено текст присяги прокурора, якою передбачено, що прокурор присягає неухильно додержуватися Конституції та законів України; сумлінним виконанням своїх службових обов'язків сприяти утвердженню верховенства права, законності та правопорядку; захищати права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства і держави; постійно вдосконалювати свою професійну майстерність, бути принциповим, чесно, сумлінно і неупереджено виконувати свої обов'язки, з гідністю нести високе звання прокурора.
Із прийняттям Присяги на працівника прокуратури поширюється весь обсяг прав та обов'язків, який визначено законодавцем з метою підвищення рівня довіри суспільства до органів прокуратури України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що працівники прокуратури у порівнянні з пересічними громадянами несуть підвищену дисциплінарну відповідальність, тому за порушення дисципліни до них вживаються суворі заходи дисциплінарного впливу, визначення виду стягнення здійснюється прокурором відповідно до його повноважень при наявності підстав для його накладення.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що в діях ОСОБА_1 , під час перебування на лікуванні в Луцькому військовому госпіталі, не вбачається ознак дисциплінарного проступку в розумінні Дисциплінарного статуту прокуратури України, а також порушень ЗУ «Про прокуратуру», Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, Основ законодавства України про охорону здоров'я, а тому його було неправомірно притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи - у червні 2016 року на адресу Військового прокурора Західного регіону України та Генерального прокурора України надійшла колективна скарга працівників Луцького військового госпіталю (в/ч НОМЕР_1 ), в якому повідомлялося, що військовий прокурор військової прокуратури Луцького гарнізону майор юстиції ОСОБА_1 використовуючи своє службове становище та надану владу на протязі тривалого часу намагається встановити для себе вигідне захворювання, яке в нього відсутнє. Зокрема, в скаргах він безпідставно порушує питання щодо неналежного надання йому медичної допомоги та ставить під сумнів кваліфікаційний рівень лікарів. Крім того, перебуваючи на стаціонарному лікуванні неодноразово порушував лікарняний режим, розпорядку дня не дотримувався, лікарські засоби приймав на свій розсуд. Таким чином, на думку скаржників, ОСОБА_1 використовуючи службове становище втручається і впливає на роботу медичної установи, схиляє працівників військового госпіталю встановлювати йому захворювання, яке фактично відсутнє і без будь-яких підстав публічно висловлюється щодо низької кваліфікації медичного персоналу госпіталю, погрожує самостійно провести кадрові зміни по звільненню усіх спеціалістів терапевтичного профілю. Просили провести перевірку щодо перевищення своїх повноважень ОСОБА_1 , притягнути його до відповідальності та про наслідки перевірки проінформувати колектив Луцького військового госпіталю.
На підставі вищенаведеної скарги, наказом Військової прокуратури Західного регіону України від 14 червня 2016 року №66 призначено службове розслідування (перевірку) щодо можливого порушення прокурором військової прокуратури Луцького гарнізону ОСОБА_1 вимог Кодексу професійної етики та поведінки працівника прокуратури, які дискредитують його як працівника прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури. Проведення службового розслідування доручено комісії у складі голови та трьох членів. Строк службового розслідування встановлений до 14 липня 2016 року.
Під час службового розслідування, членом комісії від командира військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) було витребувано копії документів стосовно стаціонарного лікування ОСОБА_1 .
З цих документів слідує, що 17 травня 2016 року під час особистого прийому у заступника командира з медичної частини госпіталю, ОСОБА_1 подав усну скаргу про неналежне надання медичної допомоги лікарем терапевтичного відділення ОСОБА_2 та інших лікарів.
За результатом розгляду скарги ОСОБА_1 30 травня 2016 року було проведено засідання лікарської комісії, на якому був присутній в тому числі і позивач, який був запрошений. Скарги останнього визнані безпідставними.
Крім того, в медичних документах містяться доповіді чергових лікарів про факт відсутності ОСОБА_1 під час стаціонарного лікування по декілька годин 08, 09 та 10 квітня 2016 року.
Листом від 09 червня 2016 року №824 Луцький військовий госпіталь повідомив ОСОБА_1 про результати розгляду його скарги. Зокрема його скарга відхилена, а при незгоді з виставленим діагнозом йому запропоновано пройти ВЛК у ВМКЦ ЗР у м. Львові (а.с.120).
За результатом службового розслідування був складений висновок від 07 липня 2016 року в якому запропоновано за допущені порушення вимог Закону України «Про прокуратуру», Дисциплінарного статуту прокуратури України, Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури та Присяги прокурора притягнути до дисциплінарної відповідальності прокурора військової прокуратури Луцького гарнізону майора юстиції ОСОБА_1 у вигляді догани.
Наказом Військової прокуратури Західного регіону України від 07 липня 2016 року № 308к за допущені порушення вимог Закону України «Про прокуратуру», Дисциплінарного статуту прокуратури України, Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури та Присяги прокурора, прокурору військової прокуратури Луцького гарнізону Західного регіону України майору юстиції ОСОБА_1 оголошено догану. Вказаний наказ був отриманий позивачем 08 липня 2016 року.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо порушення військовою прокуратурою регіону прав позивача з приводу дачі пояснень при проведенні службового розслідування (перевірки), оскільки відповідно до Інструкції про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 24 вересня 2014 року № 104 (Інструкція) надання пояснень є правом особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, а не обов'язок комісії, яка його проводить, їх отримати. Більше того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було надано можливість надати усні чи письмові пояснення, висловити зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування (перевірки), ознайомитись з усіма наявними матеріалами. Однак, останній своїм правом не скористався.
Колегія суддів зазначає, що позивача, відповідно до вимог Інструкції № 104 було проінформовано про підстави проведення службової перевірки, склад комісії, роз'яснено право заявляти клопотання про відводи, надавати усні, письмові пояснення, робити заяви, у встановленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування.
Також, суд першої інстанції зазначає, що військовою прокуратурою регіону порушено п.12 Інструкції № 20, яка втратила чинність, щодо ознайомлення ОСОБА_1 з висновком службового розслідування (перевірки) та його оскарження керівнику, який призначив службове розслідування (перевірку), прокурору вищого рівня або до суду.
Колегія суддів приходить до переконання, що дане висновки суду є необґрунтованим, оскільки військовою прокуратурою регіону на виконання п.п. 10.7 Інструкції листом від 07.07.2016 за вих. № 525 ОСОБА_1 повідомлено про завершення службового розслідування (перевірки) стосовно нього. Більше того, останньому додатково роз'яснено право ознайомлення із висновком службового розслідування відносно нього та процедуру його оскарження. Однак, впродовж визначеного терміну правом на оскарження висновку службового розслідування (перевірки) ОСОБА_1 так і не скористався, хоча знав та належним чином був повідомлений про його завершення.
Суд першої інстанції також прийшов до висновку, що всупереч вимогам Інструкції № 20, яка втратила чинність, військовим прокурором регіону 07.07.2016 видано наказ № 308к, яким за допущені порушення вимог Законів України «Про прокуратуру», «Про запобігання корупції», Дисциплінарного статуту прокуратури України, Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, Присяги прокурора, вчинення дій, що порочать звання прокурора, майора юстиції ОСОБА_1 притягнено до дисциплінарної відповідальності у вигляді «догана». Суд вважає, що такими діями військова прокуратура регіону порушила права ОСОБА_1 на ознайомлення та оскарження висновку службового розслідування.
Колегія суддів вважає дане твердження необгрунтованим, оскільки п. 11.2 Інструкції визначено, що дисциплінарне стягнення за результатами службового розслідування (перевірки) застосовується відповідно до вимог та у строки, передбачені Дисциплінарним статутом прокуратури України, але не пізніше одного місяця з дня затвердження висновку.
Згідно ст. 12 Дисциплінарного статуту прокуратури України дисциплінарне стягнення застосовується протягом одного місяця з дня виявлення проступку, не враховуючи часу службового розслідування (перевірки), тимчасової непрацездатності працівника та перебування його у відпустці, але не пізніше одного року з дня вчинення проступку.
Колегія суддів зазначає, що ні положеннями Дисциплінарного статуту прокуратури України та Інструкції не заборонено видання наказу за результатами службового розслідування (перевірки) в день його завершення, оскільки видання такого наказу жодним чином не обмежує право особи, стосовно якої проведено службове розслідування (перевірка), оскаржити його висновок.
Статтею 14 Дисциплінарного статуту прокуратури України передбачено, що наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності може бути оскаржено працівником в місячний строк з дня ознайомлення з наказом.
Колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції з посиланням на той факт, що позивач звертався з відповідною заявою від 13.07.2016 до військового прокурора регіону з приводу заявлення додаткових клопотань, відводу голови і членів комісії по вказаному службовому розслідуванню (перевірці), оскільки 07.07.2016 службове розслідування вже було завершене, про що позивачу було відомо. Будь-яких доказів звернення до прокуратури регіону саме до закінчення проведення службового розслідування (перевірки) ОСОБА_1 не надано.
Окрім того, допитана у ході судового розгляду, в суді апеляційної інстанції, свідок ОСОБА_2 підтвердила той факт, що ОСОБА_1 поводив себе імпульсивно та емоційно, розмовляв на підвищених тонах, ображав працівників госпіталю, назвавши їх дурнями, в тому числі і її особисто, погрожував звільненням, тобто вчиняв дії, які не личать працівнику прокуратури. З огляду на таку поведінку ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вважає, що останнім допущено грубе порушення норм етичної поведінки та присяги працівника прокуратури, чим завдано шкоди її авторитету.
На запитання суду про те, що в суді першої інстанції свідок не надала таких показів, остання зазначила, що покази та відповіді на питання суду в суді першої інстанції давала такі, які суд їй ставив.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про безпідставність позиції суду першої інстанції щодо заборони військовій прокуратурі регіону вимагати інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта, оскільки повноваження на отримання необхідної, для повного, об'єктивного і всебічного проведення службового розслідування (перевірки), інформації передбачено п. 6 Інструкції. Крім цього, судом першої інстанції не враховано той факт, що саме поведінка ОСОБА_1 була предметом службового розслідування, а не встановлені йому діагнози та методи лікування.
Таким чином, судова колегія прийшла до висновку, що ОСОБА_1 вчинив дії, які порушують норми і правила поведінки працівника прокуратури, що принижує авторитет органів прокуратури , що підтверджено висновком службового розслідування та показами свідка ОСОБА_3 .
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції при прийнятті рішення керувався положеннями Інструкції про порядок проведення службових розслідувань та службових перевірок в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 6 березня 2012 року № 20, яка втратила чинність на підставі наказу Генерального прокурора України від 24 вересня 2014 року № 104, яким затверджено «Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України».
Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставин справи та порушено норми матеріального права, у зв'язку з чим, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст. 160, ст.ст. 195,196, п.п. 3,4 ст. 198, п. 4 ст. 202, ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 205 ст.ст. 207,254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Військової прокуратури Західного регіону України задовольнити.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23.11.2016 року у справі за № 803/1614/16 - скасувати.
В позові ОСОБА_1 до Військової прокуратури Західного регіону України про скасування рішення - відмовити.
Окрема думка судді Бруновської Надії Володимирівни приєднується до справи.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання постановою законної сили.
Суддя Н.В.Бруновська
Суддя О.І.Довга
Суддя І.І.Запотічний
Постанова складена в повному обсязі 19.04.2017 року.