Справа № 822/563/17
Головуючий у 1-й інстанції: Божук Д.А.
Суддя-доповідач: Граб Л.С.
19 квітня 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області про повторне прийняття на роботу,
У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, в якому просив: зобов'язати начальника Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області поворотно прийняти ОСОБА_2 на службу до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на посаду слідчого.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок - невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про час, дату та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились.
Крім того, представником відповідача подано заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.
Як слідує з матеріалів справи, 30.10.2016 ОСОБА_2 звернувся до голови Національної поліції України з заявою, в якій просив: прийняти його на службу до Національної поліції відповідно до ст.42-1 КЗпП України на підставі поворотного прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації поліцією Хмельницької області; або ж, продовжити участь у конкурсі на службу до Національної поліції та в разі потреби провести контрольні нормативи з фізичної підготовки.
Листом від 21.11.2016 №12/С-524 відповідачем повідомлено, що порядок проходження служби в поліції регулюється Законом України "Про Національну поліцію", тому норми КЗпП України не регламентують призначення, повторний прийом та звільнення працівників поліції, при цьому вказано, що проведення конкурсу на заміщення вакантних посад здійснюється відповідно до вимог Типового порядку проведення конкурсу на службу до поліції та/або зайняття вакантної посади, в якому передбачено, що вимоги до рівня фізичної підготовки для кандидатів, які вступають на службу до поліції, затверджуються наказом МВС України від 09.02.2016 №90 "Про затвердження Положення з організації перевірки рівня фізичної підготовленості кандидатів до вступу на службу в Національну поліцію України".
Однак ОСОБА_2, вважаючи дані дії незаконними та такими, що порушують його права, звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з чим погоджується і колегія суддів, з огляду на наступне.
За приписами ст.42-1 КЗпП України, працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 цього Кодексу (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.
Переважне право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу надається особам, зазначеним у статті 42 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених колективним договором.
Пунктом 1 ст.40 КЗпП України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що вказаним у ст.42 КЗпП України працівникам право на укладення трудового договору виникає у випадку, якщо власник після раніше проведеного ним скорочення чисельності або штату та звільнення працівників знову здійснює прийняття працівників на роботу.
В той же час, стаття не містить обов'язку власника або уповноваженого ним органу попереджати працівників, звільнених за п.1 ст.40 КЗпП України, про те, що останній знову здійснює прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно наказу ГУ НП в Хмельницькій області "По особовому складу" від 15.06.2016 №127 о/с, підполковник поліції ОСОБА_2 звільнений зі служби в поліції за п.4 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" у зв'язку із скороченням штатів.
Колегія суддів звертає увагу, що даний наказ позивачем у встановленому законом порядку не оскаржувався та є чинним.
Статтею 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Водночас, правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок прийняття, проходження служби в Національній поліції України визначені та урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України "Про Національну поліцію".
Таким чином, колегія суддів зазначає, що норми Закону України "Про Національну поліцію" є спеціальними по відношенню до інших нормативних актів.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.02.2015 у справі №21-8а15.
Частиною 1 ст.52 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що з метою добору осіб, здатних професійно виконувати повноваження поліції та посадові обов'язки за відповідною вакантною посадою, у випадках, передбачених цим Законом, проводиться конкурс на службу в поліції та/або на зайняття вакантної посади .
Згідно ч. 5 ст.52 Закону України "Про Національну поліцію" конкурс проводиться відповідно до Типового порядку проведення конкурсу на службу до поліції та/або зайняття вакантної посади, що затверджується Міністром внутрішніх справ України.
За змістом п.3 розділу ІV Типового порядку проведення конкурсу на службу до поліції та/або зайняття вакантної посади, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.12.2015 №1631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.01.2016 за №50/28180 , другим етапом проходження конкурсу є перевірка рівня фізичної підготовки.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.02.2016 №90 затверджено Положення з організації перевірки рівня фізичної підготовленості кандидатів до вступу на службу в Національну поліцію України.
Відповідно до п.4 розділу І Положення №90, фізично підготовленим до служби є кандидат, який під час тестування виконав усі передбачені вправи на оцінку не нижче ніж "задовільно".
В протоколі №00036584 від 23.09.2016 року зазначено, що ОСОБА_2 на етапі перевірки рівня фізичної підготовленості кандидатів, які вступають на службу в поліцію, а саме бігу на 100 метрів отримав оцінку "незадовільно", показавши результат 16,7 секунди, що унеможливлює подальшу участь у конкурсі.
Згідно п.1 розділу І Положення №50, останнє визначає порядок планування, проведення та обліку занять, здійснення контролю знань, умінь та навичок осіб молодшого, середнього та вищого складу Національної поліції України .
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо безпідставності доводів позивача про необхідність застосування до даних правовідносин норм Положення про організацію службової підготовки працівників Національної поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ від 26.01.2016 №50, оскільки ОСОБА_2 не є працівником Національної поліції України, норми Положення до нього не застосовуються та відсутні підстави для зобов'язання відповідача продовжити участь позивача у конкурсі.
Таким чином, провівши системний аналіз норм чинного законодавства та дослідивши обставини справи в повному обсязі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності позовних вимог про зобов'язання начальника Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області поворотно прийняти ОСОБА_2 на службу до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на посаду слідчого.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідачем надано суду достатньо належних доказів, які свідчать про неправомірність заявлених позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 71, 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.