11 квітня 2017 року № 876/480/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.,
суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,
з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Ожог М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Генеральної прокуратури України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Генерального прокурора України, Голови Національної поліції України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії ,-
20 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії та бездіяльність Генерального прокурора України Луценка Юрія Віталійовича та зобов'язати Генерального прокурора України Луценка Юрія Віталійовича прийняти рішення або вчинити певні дії щодо реального розгляду і законного вирішення скарг ОСОБА_1.
Також позивач просив визнати протиправною бездіяльність Голови Національної поліції України Хатії Деканоїдзе та зобов'язати Голову Національної поліції України Хатію Деканоїдзе прийняти рішення або вчинити певні дії щодо реального розгляду і законного вирішення скарг ОСОБА_1.
Постановою від 13 грудня 2016 року Львівський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив частково. Визнав протиправними дії Генерального прокурора України щодо розгляду і вирішення скарг ОСОБА_1 на протиправні дії прокурорів Львівської області від 24.05.2016 року, від 27.05.2016 року, від 04.06.2016 року, від 09.06.2016 року, від 28.06.2016 року.
Також суд зобов'язав Генерального прокурора України розглянути скарги ОСОБА_1 на протиправні дії прокурорів Львівської області від 24.05.2016 року, від 27.05.2016 року, від 04.06.2016 року, від 09.06.2016 року, від 28.06.2016 року.
В задоволенні інших позовних вимог, а саме в частині оскарження бездіяльності Голови Національної поліції України Хатії Деканоїдзе та зобов'язання її вчинити певні дії, суд відмовив.
Рішення суду першої інстанції в цій частині вирішення позовних вимог сторонами не оскаржене, а тому в силу приписів ч.1 ст. 195 КАС України, якою визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів не проводить аналізу правомірності судового рішення в частині зазначених позовних вимог.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Генеральна прокуратура України подала апеляційну скаргу, оскільки вважає постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі прокуратура зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на ті обставини, що у позовній заяві, яка є предметом судового розгляду, ОСОБА_1 не сформулював конкретні вимоги щодо того, які саме протиправні дії допущено працівниками Генеральної прокуратури України та під час розгляду яких саме звернень. Вказуючи, що кожна нова скарга є доповненням до попередніх, підстав незгоди з результатами їх розгляду позивач не навів. Також у жодній із скарг ОСОБА_1 не наводить доводів, які саме його вимоги не розглянуто або розглянуто неналежно.
Під час судового розгляду ОСОБА_1 не визначив, які саме рішення, дії чи бездіяльність працівників Генеральної прокуратури України він вважає протиправними та у ході вирішення яких скарг вони допущені.
При цьому, суд не встановив, які саме дії або бездіяльність органів і працівників прокуратури Львівської області, наведені ОСОБА_1 у скаргах, засвідчують про неналежне виконання своїх посадових обов'язків, що зачіпають права та інтереси позивача, а також не визначено перелік питань, що потребують вирішення саме Генеральною прокуратурою України.
Судом також проігнорував посилання Генеральної прокуратури України на те, що окремі питання, порушені ОСОБА_1 у згаданих зверненнях, розглянуті Генеральною прокуратурою України під час вирішення попередніх скарг, прийнятих до провадження центрального апарату, про що ОСОБА_1 надано мотивовані відповіді.
За таких обставин Генеральна прокуратура України просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник прокуратури в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.
Позивач в судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 звертався до Генерального Прокурора України Луценка Юрія Віталійовича із скаргами від 24.05.2016 року, від 27.05.2016 року, від 04.06.2016 року, від 09.06.2016 року та від 28.06.2016 року.
У скаргах позивач порушував питання законності дій та рішень прокурорів Львівської області при здійсненні ними своїх посадових обов'язків загалом, а також під час здійснення повноважень в рамках конкретних досудових розслідувань по кримінальних справах, які були розпочаті за заявами позивача. Саме в цих скаргах ОСОБА_1 акцентував увагу на протиправній саме управлінській діяльності органів і працівників прокуратури у Львівській області, які зачіпають права та інтереси позивача.
При цьому, у скаргах позивач свідомо не зазначав про необхідність розгляду вказаних скарг саме у порядку кримінального процесуального закону.
Суд першої інстанції також встановив, що скарги позивача були отримані Генеральною прокуратурою України, підтвердженням чого є наявні у справі письмові повідомлення про вручення поштової кореспонденції Генеральній прокуратурі.
Скарги позивача від 24.05.2016 року, від 27.05.2016 року, від 04.06.2016 року, від 09.06.2016 року та від 28.06.2016 року Генеральна прокуратура України скерувала для вирішення до прокуратури Львівської області, з тих підстав, що порушенні у скаргах питання належать до компетенції прокуратури Львівської області на підставі ст. 12 Закону України ,,Про звернення громадян", положень глави 26 КПК України, пп. 2.2, пп. 2.3 Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 27.12.2014 року за №9гн.
Задовольняючи позовні вимоги в частині оскарження дій Генерального прокурора України, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач на порушення приписів чинного законодавства України щодо розгляду звернень громадян скерував скарги для розгляду та вирішення тому ж органу, діяльність якого оскаржується.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.
Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Також стаття 40 Конституції України надає право усім направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Порядок звернення громадян та розгляд цих звернень детально регламентовані Законом України, від 02.10.1996 р. № 393/96-ВР ,,Про звернення громадян" (далі - Закон № 393/96-ВР).
Частина 1 статті 1 Закону № 393/96-ВР визначає, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до статті 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Згідно з приписами ст. 4 Закону № 393/96-ВР до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Частина 7 статті 5 цього ж Закону містить вимоги до звернень, зокрема, у зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону № 393/96-ВР скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
Виходячи з системного аналізу наведених нормативно-правових актів, колегія суддів дійшла висновку, що звернення позивача відповідає вказаним вимогам, по своєму змісту є скаргами, які підлягають розгляду в порядку, визначеному Законом № 393/96-ВР, оскільки у зверненнях ОСОБА_1 оскаржує саме дії вищих посадових осіб прокуратури Львівської області, які належать до сфери їх управлінської діяльності. При цьому скарги позивач правомірно направив у порядку підлеглості вищому органу.
В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 чітко, послідовно та аргументовано довів той факт, що він у зверненнях від 24.05.2016 року, від 27.05.2016 року, від 04.06.2016 року, від 09.06.2016 року та від 28.06.2016 року оскаржував дії (бездіяльність) прокурорів Львівської області саме у сфері управлінської діяльності. Процесуальні дії прокурорів, які регламентовані нормами Кримінального процесуального кодексу України, він оскаржував та оскаржує за правилами КПК України до суду загальної юрисдикції, підтвердженням чого є наявні у справі копії рішень слідчих суддів (а.с. 79, 85,100, 129).
За таких обставин колегія суддів визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що зазначені скарги позивача підлягають розгляду за правилами Закону № 393/96-ВР.
Статтею 7 Закону № 393/96-ВР передбачено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду (частина 1).
Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення (частина 2).
Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями(ч. 3).
Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються(частина 4).
Оскільки Генеральна прокуратура України направила скарги ОСОБА_1 до прокуратури Львівської області, тобто, до органу, дії керівників яких оскаржував позивач, колегія суддів визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції в частині визнання протиправними дій Генерального прокурора України щодо розгляду і вирішення скарг ОСОБА_1 на протиправні дії прокурорів Львівської області.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає також правомірним та логічним рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання відповідача належним чином розглянути скарги позивача.
Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу Генеральної прокуратури України залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року у справі № 813/3116/16 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складенні ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя В.В. Святецький
Судді Л.Я. Гудим
О.М. Довгополов
Ухвала в повному обсязі складена 18 квітня 2017 року.