19 квітня 2017 року Справа № 876/4036/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Кам'янка-Бузького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області на постанову Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 11 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кам'янка-Бузького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася з позовом до Кам'янка-Бузького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області (далі - відповідач) про визнання дій неправомірними та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідно до п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788) в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058), починаючи з належного моменту з врахуванням виплачених сум і до настання обставин, з якими закон пов'язує зміну чи припинення таких виплат.
Постановою Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 11 листопада 2017 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача щодо невиплати позивачу надбавки до пенсії як члену сім'ї політично репресованого, згодом реабілітованого і якого було примусово переселено в розмірі, передбаченому п. «г»ст. 77 Закону № 1788 із розрахунку 25 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону № 1058, починаючи з 12.02.2016 року з врахуванням виплачених сум. Зобов'язано відповідача проводити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії відповідно до пункту "г"статті 77 Закону № 1788 в розмірі 25% мінімальної пенсії з віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону № 1058, починаючи з 12.02.2016 року з врахуванням виплачених сум і до настання обставин, з якими Закон пов'язує зміну чи припинення таких виплат. В решті позовні вимоги залишено без розгляду.
Не погодившись із винесеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і винести нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Безспірно встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віку з врахуванням підвищення до пенсії примусово переселених членів сім'ї політично репресованого, згодом реабілітованого в розмірі 43,52 грн. на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» (далі - Постанова № 654).
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Згідно п. «г» ч.1 ст.77 Закону № 1788 громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії підвищуються на 50%, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до архівної довідки від 28.12.1990 року № 4/4-2052, позивачку виселено 27.01.1948 року на спецпоселення. На основі ст. 3 Закону УРСР від 17.04.1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» позивач була реабілітована (а.с.3).
Згідно п.6 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом № 1788. Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Підпунктом 2 пункту 4 Постанови № 654 встановлено, що з 1 вересня 2008 року громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон № 1788 має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою № 654. Отже, відповідач неправомірно виплачував підвищення до пенсії в меншому розмірі, ніж це передбачено п. «г» ст. 77 зазначеного Закону.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі. Підвищення до пенсії, яке є додатковою виплатою особі, яка визнана такою, що має на нього право, нерозривно пов'язано з виплатою пенсії і також має не визначений у часі граничний термін виплати.
Тобто, відповідач зобов'язаний проводити нарахування та виплату відповідних періодичних платежів, зокрема, членам сім'ї реабілітованих громадян, до втрати ними такого права.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про підставність вимог позивачки щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії як громадянину, члену сім'ї політично репресованого, згодом реабілітованого і якого було примусово переселено відповідно до п. «г» ст. 77 Закону № 1788 в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком починаючи з 12.02.2016 року.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому п. "г" ст. 77 Закону № 1788 розмірі апеляційний суд не вбачає.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 195,197,198,200,205,206,254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Кам'янка-Бузького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області залишити без задоволення, а постанову Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 11 листопада 2016 року у справі № 446/1563/16-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий А.Р.Курилець
Судді М.П.Кушнерик
О.І.Мікула