19 квітня 2017 року Справа № 876/4254/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 24 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (далі - відповідач) про визнання неправомірними дій та зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії за віком з 01 квітня 2015 року та продовжувати виплату в подальшому, а також виплатити недоотримані кошти.
Постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 24 лютого 2017 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Івано-Франківської області щодо припинення з 01.04.2015 року виплати ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зобов'язано Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного Фонду України Івано-Франківської області поновити та виплатити ОСОБА_1 пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 12.07.2016 року та виплачувати пенсію в подальшому.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та невстановлення всіх обставин справи, просить оскаржувану постанову скасувати і прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що чинним законодавством передбачено, що тимчасово особам, на яких поширюється дія Закону України «Про державну службу» і у період роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, призначені пенсії не виплачуються. Оскільки позивач працює на посаді державного службовця, то відновлення виплати йому пенсії відбудеться після звільнення з посади державного службовця.
Особи, які беруть участь у справі, належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст.197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії за віком, призначеної відповідно до ст.Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058) та одночасно працює на посаді начальника управління Державної казначейської служби України в м.Яремче Івано-Франківської області, яка відноситься до посад державної служби.
У зв'язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VІІІ (далі - Закон № 213), як пенсіонеру, який працює на посаді державного службовця, позивачу виплату пенсії призупинено, починаючи з 01.04.2015 року.
27.12.2016 року позивач звернулася до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії.
Листом від 12.01.2017 року № 407/М-15 відповідач відмовив у поновленні виплати пенсії з посиланням на те, що законодавством встановлений особливий порядок виплати пенсій працюючим пенсіонерам, незалежно від часу їх призначення. Пенсіонерам, які працюють на посадах державних службовців, у вказаний період виплата пенсій припиняється, а тому підстави для поновлення пенсії відсутні.
Відповідно до п. 6 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Законом № 213 внесено зміни до статті 47 Закону № 1058 та викладено вказано статтю в наступній редакції: «Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється».
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 213 порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.
Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону № 213 покладено обов'язок на Кабінет Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом: підготувати та подати до 1 травня 2015 року на розгляд Верховної Ради України проект закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних (крім пенсій військовослужбовців і наукових працівників), на загальних підставах; забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону; забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень Закону № 213 у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
Вказаний в пункті 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 213 закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 01 червня 2015 року прийнятий не був, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України «Про державну службу» щодо пенсійного забезпечення і, відповідно, пенсії за цим Законом не призначаються.
З 01 червня 2015 року особам, які підпадають під дію Закону України «Про державну службу», пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, з 01 червня 2015 року посада, на якій працює позивач, не передбачає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», у зв'язку з чим, передбачені ст. 47 Закону № 1058 підстави для невиплати позивачу пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, відпали і з 01 червня 2015 року перешкоди для виплати позивачу вказаної пенсії відсутні.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з 01.06.2015 року по 31.12.2015 року виплата пенсії, призначеної позивачу відповідно до Закону № 1058, підлягає відновленню у зв'язку з відсутністю зазначених у ст. 47 вказаного Закону підстав для її невиплати.
Однак, згідно із ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи те, що те, що позивач дізналася про порушення своїх прав з листа Надвірнянського ОУПФ України Івано-Франківської області за № 407/М-15 від 12.01.2017 року, колегія суддів вважає, позовні вимоги ОСОБА_1 з 01.04.2015 року по 12.07.2016 року слід залишити без розгляду в зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Законом України від 24.12.2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», було внесено зміни у Закон № 1058 та у частині першій статті 47 абзаци другий і третій викладено в такій редакції: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються».
Таким чином, законодавець з 01.01.2016 року призупинив виплату пенсій вже не особам, які працюють на посадах, що дають їм право на призначення спеціальних пенсій, а особам, які працюють на відповідних посадах і умовах, передбачених, зокрема, Законом України «Про державну службу».
Враховуючи вищенаведене, у позивачки відсутнє право на виплату пенсії за віком після 01.01.2016 року поки вона працює на посаді, передбаченій Законом України «Про державну службу».
Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 195,197,198,202,205,207,254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області задовольнити частково.
Постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 24 лютого 2017 року у справі № 348/275/17 - скасувати та прийняти нову постанову.
Позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо відмови у поновленні та виплаті ОСОБА_1 пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнобов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.04.2015 року по 12.07.2016 року залишити без розгляду у зв'язку із пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий А.Р.Курилець
Судді М.П.Кушнерик
О.І.Мікула