18 квітня 2017 р. № 876/4099/17
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Гулида Р.М.,
суддів - Кузьмича С.М., Улицького В.З.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Заліщицького районного суду Тернопільської області від 13 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Заліщицької районної державної адміністрації Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов'язання виплатити недоплачену грошову допомогу, -
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління соціального захисту населення Заліщицької районної державної адміністрації Тернопільської області у якому просить визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Заліщицької районної державної адміністрації Тернопільської області щодо недоплати позивачу щорічної одноразової грошової допомоги; до 05 травня за 2016 рік; зобов'язати Управління соціального захисту населення Заліщицької районної державної адміністрації Тернопільської області здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити йому недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 05 травня, як учаснику бойових дій за 2016 рік відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною 1 статті 28 Закону. України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на момент проведених виплат, з урахуванням раніше виплачених сум, в сумі 4730 гривень.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що являється учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 02 березня 2016 року та має право на пільги, встановлені законодавством України для; учасників бойових дій. В 2016 році позивачу була виплачена щорічна разова грошова допомога як учаснику бойових дій у розмірі 920 грн.
Дане підтверджується також письмовою відповіддю відповідача № 1975/06 від 13.12.2016 p.. на його заяву. Однак, на думку позивача, така допомога була виплачена в меншому розмірі, ніж передбачено ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Звернувшись до Управління соціального захисту населення Заліщицької районної державної адміністрації Тернопільської області із заявою з приводу недоотримання щорічної допомоги, позивач отримав відповідь про те, що Управління соціального захисту населення Заліщицької районної державної адміністрації чітко дотримувалось чинного законодавства при виплаті разової грошової допомоги до 5 травня, а саме: ст.95 Конституції України, Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту'', постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141 "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і " Про жертви нацистських переслідувань".
Позивач вважає дії Управління соціального захисту населення Заліщицької районної державної адміністрації Тернопільської області такими, що порушують чинне законодавство України та є неправомірними. Наголошує, що керуючись принципом верховенства права при призначенні розміру щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2016 році необхідно було застосовувати положення ст. 12 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України від 25.12.1998 р. №367-ХІV, а не Постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 р. №141 га положення п.26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України». Останні є такими, що звужують обсяг, передбачених Конституцією та. Законами України, права на соціальний захист. Вважає, що оскільки відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01.05.2016 р. становить 1130 грн., то повинен був отримати у 2016 році 5650 грн. разової грошової допомоги, при цьому отримав лише 920 грн., тому недоплата за 2016 р. становить 4730 грн..
Постановою Заліщицького районного суду Тернопільської області від 13 лютого 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задоволити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідає фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.
За наявних обставин та у відповідності до вимог абз. 4 ч. 8 ст. 183-2 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 02.03.2016 року та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Згідно листа УПСЗН Заліщицької РДА Тернопільської області № 1975/06 від 13.12.2016 року позивачу у 2016 році виплачено щорічну разову грошову допомогу до 5 травня в розмірі 920,00 грн. та відмовлено у виплаті цієї допомоги у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.
Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо виплати апелянту щорічної допомоги до 5 травня за 2016 рік у розмірі встановленому Постановою Кабінету Міністрів України № 141 від 02.03.2016 року є правомірними.
Колегія суддів вважає, що даний висновок суду першої інстанції є обґрунтованим зважаючи на наступне.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, встановлено виплату учасникам бойових дій щорічної до 5 травня разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Разом з тим, 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ, яким розділ VI Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, згідно якого норми і положення статей 12,13,14,15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141 "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" встановлено, що у 2016 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - органи соціального захисту населення), які через відділення зв'язку або через установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), у таких розмірах, зокрема, учасникам бойових дій - 920 гривень.
Вказані положення Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ неконституційними не визнавались, положення постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141 є також чинними.
Слід також наголосити на тому, що Конституційний Суд України у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Суд першої інстанції, вказуючи на правомірність визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141, виходив з того, що нормативно-правові акти, які видані Кабінетом Міністрів України в межах своїх повноважень, підлягають обов'язковому застосуванню судами під час вирішення справ про соціальний захист громадян. З цього приводу, суд першої інстанції послався на рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012р. №3-рп/2012.
У Рішенні №3-рп від 25.01.2012р. Конституційний суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Таким чином, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Таким чином, Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
Аналогічна позиція висловлена Вищим адміністративним судом в ухвалі від 19.02.2016 р. у справі № К/800/4176/16 (№753/13867/15-а).
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що при нарахуванні та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2016 році відповідач правомірно керувався Постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141 "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань".
Таким чином, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.200 КАС України, правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. 160, ст. 183-2, ст. 195, ст. 197, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Заліщицького районного суду Тернопільської області від 13 лютого 2017 року у справі №597/135/17 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий: Р.М. Гулид
Судді: С.М. Кузьмич
В.З. Улицький