01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г. Суддя-доповідач: Епель О.В.
19 квітня 2017 року Справа № 810/3672/16
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Вершиніна К.В.,
розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «АКБ «Київ» Кічук Олег Іванович про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «АКБ «Київ» Кічук Олег Іванович про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.01.2016 р. № 00006918702.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01 березня 2017 року адміністративний позов було задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, так як, на думку апелянта, оскаржувана постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 30.05.2007 р. між позивачем (позичальник) та ПАТ «АКБ «Київ» (кредитодавець) було укладено договір про надання кредиту № 66 в сумі 4536000 USD на строк з 30.05.2007 р. по 29.05.2012 р. для придбання земельних ділянок, розташованих на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області.
На забезпечення виконання кредитних зобов'язань за вказаним кредитним договором між банком та майновим поручителем укладено договір іпотеки від 25.12.2007 р. майнових прав на об'єкти нерухомості по АДРЕСА_1.
У зв'язку з невиконанням позивачем своїх зобов'язань за договором кредиту та додатковими угодами у березні 2014 року ПАТ «АКБ «КИЇВ» звернулось до суду з відповідним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 19.07.2016 р. по справі № 757/7235/14-ц позовні вимоги ПАТ «АКБ «КИЇВ» про звернення стягнення на предмет іпотеки було задоволено частково та звернуто стягнення на предмет іпотеки - майнові права, які с об'єктом інвестування за адресою: АДРЕСА_1.
Правлінням ПАТ «АКБ «Київ» прийнято рішення, яке оформлено протоколом засідання від 26.08.2014 р. № 40, про визнання безнадійною та списання за рахунок сформованих резервів заборгованості за кредитним договором № 66 ОСОБА_4
20.08.2015 р. відповідачем було отримано від ПАТ «АКБ «Київ» інформацію про визнання заборгованості позивача за кредитним Договором від 30.05.2007 р. № 66 безнадійною та списання її за рахунок сформованих резервів заборгованості.
Відповідачем було проведено документальну позапланову перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 04.12.2015 р. № 1961/17-3/НОМЕР_1.
У вказаному акті перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем п. 49.1. п. 49.2 ст. 49, п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 та п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 176.1 ст. 176 ПК України в частині неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2014 рік, не декларування отриманої суми додаткового блага у вигляді суми боргу, анульованого кредитором, в загальному розмірі 91805606,28 грн. та несплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб з отриманого доходу.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.01.2016 р. № 00006918702, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмір 15606709,47 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 3901677,37 грн.
Нe погоджуючись з результатами перевірки та прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач подав відповідну скаргу до ГУ ДФС у Київській області 16.08.2016 р.
За результатами розгляду скарги ГУ ДФС у Київській області було прийнято рішення від 17.10.2016 р. № 1881/14/10-36-10-04 про залишення скарги без розгляду.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 21.01.2016 р. № 00006918702 протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Колегія суддів встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що визнання Банком заборгованості позивача безнадійною та її списання не є анулюванням (прощенням) боргу і не припиняє його зобов'язань перед кредитором, а отже, не є додатковим благом у розумінні ПК України та не підлягає оподаткуванню ПДФО.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України) та Порядком відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву, затвердженого Постановою Національного банку України від 01.06.2011 р. № 172, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 172).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.
Згідно з п. 159.4.1. ПК України за рахунок створеного страхового резерву банк відшкодовує заборгованість, яка визначена безнадійною відповідно до методики, встановленої Національним банком України. Порядок відшкодування безнадійної заборгованості за рахунок страхових резервів для банків встановлюється Національним банком України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
У п. 7 Порядку № 172 закріплено, що відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника/контрагента та банк зобов'язаний продовжувати роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості.
Відповідно до п.163.1 ст.163 ПК України об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Пунктом 164.1 ст.164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Згідно з пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді, зокрема, суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Згідно з пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України, платник податку зобов'язаний до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, відобразити в ній дохід та самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
Відповідно до п. 167.1 ст. 167 ПК України, ставка податку становить 15 % бази оподаткування щодо доходів, одержаних платником податку (крім випадків, визначених у п. п. 167.2-167.4). У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою 15 %.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що обов'язок із самостійної сплати податку з доходу у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за його власним рішенням, отриманого як додаткове благо, виникає у платника податку за наявності сукупності таких умов: а) отримання платником податку доходу, у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням; б) надіслання платнику податку повідомлення про анулювання боргу; в) включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду; г) відображення платником податків отриманого доходу у річній податковій декларації.
При цьому, слід враховувати, що відшкодування банком безнадійної заборгованості фізичних осіб за рахунок резерву та прощення (анулювання) боржнику суми його заборгованості не є тотожними та мають різні юридичні наслідки. Так, у разі відшкодування банком безнадійної заборгованості фізичних осіб за рахунок резерву, останній залишає за собою право вжити повний комплекс заходів щодо стягнення в подальшому кредитної заборгованості відповідно до чинного законодавства України, оскільки таке відшкодування не є підставою для припинення вимог банку до позичальника. Тобто, у такому випадку, боржник від боргу не звільняється, оскільки його цивільно-правове зобов'язання не припинилося, дохід не отримує і, відповідно, не набуває обов'язку з декларування і сплати ПДФО із суми списаного боргу.
Аналогічна правова позиція викладена п ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23 лютого 2017 року № К/800/14532/16.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що як було правильно встановлено судом першої інстанції, ПАТ «АКБ «Київ» не приймало рішення про анулювання (прощення) боргу позивача за кредитним договором від 30.05.2007 р. № 66, а навпаки - продовжило претензійно-позовну роботу, і рішення правління Банку про списання безнадійної заборгованості за рахунок резерву не вказує на припинення зобов'язань позивача перед банківською установою, а отже у позивача не виникало обов'язку ані з декларування цих коштів, ані зі сплати ПДФО.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності покладення податковим органом на позивача обов'язку зі сплати ПДФО та винесення оскаржування податкового повідомлення-рішення від 21.01.2016 р. № 00006918702.
Доводи апелянта про те, що позивач отримав дохід у вигляді анулюваного блага, не виконав свої зобов'язання щодо його декларування та сплати з нього ПДФО, колегія суддів вважає безпідставними і такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства, з огляду на вищевикладене.
Такими чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів перед судом правомірності прийнятого ним рішення та не переконав суд у своїй правоті.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст.159 КАС України.
Згідно зі ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, апеляційна скарга Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 01 березня 2017 року - без змін.
Крім того, колегія суддів зазначає, що з метою забезпечення права апелянта на доступ до правосуддя ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року йому було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги.
У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.
У Законі України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» станом на 01.01.2016 р. було встановлено розмір мінімальної заробітної плати 1378,00 грн.
Ціна позову у даній справі складає 19508386,84 грн.
Таким чином, сума судового збору, яка підлягала сплаті позивачем при зверненні до суду з даним адміністративним позовом становить 6890,00 грн., а розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі: 6890х110%=7579,00 грн. та підлягає стягненню з апелянта на рахунок Київського апеляційного адміністративного суду, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 8 та ст. 9 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 березня 2017 року - без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області шляхом їх безспірного списання несплачений при поданні апеляційної скарги судовий збір в розмірі 7579,00 грн. (сім тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять) на рахунок Київського апеляційного адміністративного суду - 31211206781007, код ЄДРПОУ - 38004897, МФО банку - 820019, отримувач - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, банк отримувача - ГУДКСУ у м. Києві, код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 19 квітня 2017 року.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Епель О.В.
Судді: Кобаль М.І.
Карпушова О.В.