01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua
Справа: № 810/1276/16 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р.
Суддя-доповідач: Епель О.В.
19 квітня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
представника позивача Ястремського О.Я.,
представника відповідача Савенка О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом малого приватного підприємства «Гетьман» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Мале приватне підприємство «Гетьман» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.03.2016 р. №000012101.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року адміністративний позов було задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, так як, на думку апелянта, зазначена постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду - зміні з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, мале приватне підприємство «Гетьман» (далі - МПП «Гетьман») перебуває на обліку Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - Ірпінська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області).
Видами діяльності позивача є: 47.11 - Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.
19.02.2016 р. на підставі ст. 80 Податкового кодексу України працівниками Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було проведено фактичну перевірку магазину МПП «Гетьман» за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 51.
За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт фактичної перевірки від 19.02.2016 р., в якому зафіксовано порушення позивачем п.4 ст.11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР, а саме: продаж алкогольних напоїв маркованого недійсними (не встановленого зразка) марками акцизного податку після закінчення гарантійного терміну придатності, визначеного виробником, з видимими ознаками осаду.
На підстав висновків зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.03.2016 р. № 000012101, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 17 000,00 грн. на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Позивач, вважаючи протиправним зазначене податкове повідомлення-рішення, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Судова колегія встановила, що постановляючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив з того, що адміністративний позов підлягає задоволенню, оскільки віднесення алкогольного напою, маркованого маркою акцизного податку попереднього зразка, який знаходиться в обігу з порушенням терміну придатності для споживання, не свідчить про те, що такий продукт є немаркованим маркою акцизного податку.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, однак вважає помилковим обґрунтування мотивів ухваленого судового рішення, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України 19.12.1995 р. № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон № 481/95-ВР), Положенням про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1251 (далі - Положення № 1251).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп.75.1.3 п.75.1 ст. 75 ПК України).
У п.80.1 ст. 80 ПК України визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Згідно з п. 226.1, 226.9 ст. 226 ПК України в разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.
Вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.
Пунктом 4 частини 4 статті 11 Закону № 481/95-ВР передбачено, що в разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.
Відповідно до п. 5 Положення № 1251 в редакції, яка була чинною на момент виготовлення бальзаму «Давній рецепт», марки для вироблених в Україні алкогольних напоїв і тютюнових виробів відрізняються від марок для ввезених на митну територію України алкогольних напоїв і тютюнових виробів дизайном та кольором. Розмір плати за одну марку акцизного податку для алкогольних напоїв становить 0,103 гривні, для тютюнових виробів - 0,055 гривні. Марки для алкогольних напоїв та тютюнових виробів імпортного виробництва мають фіолетовий колір, вітчизняного - зелений. Наскрізна нумерація на марках складається з двох цифр індексу регіону України за місцезнаходженням виробника продукції (для маркування вітчизняної продукції), серії та окремого для кожної марки номера. Така нумерація наноситься паралельно довшій стороні марки. Індекси регіонів наведено у додатку. Крім того, на кожну марку наносяться такі реквізити: для тютюнових виробів - напис, що складається з початкових літер слів «тютюн імпортний» («тютюн вітчизняний») - «ТІ» («ТВ»), двозначного та однозначного числа (рік і квартал, у якому вироблено марки), розділених скісними лініями; для алкогольних напоїв - напис, що складається з початкових літер слів «алкоголь імпортний» («алкоголь вітчизняний») - «АІ» («АВ»), двох двозначних чисел (місяць і рік, у якому вироблено марки), розділених скісними лініями, та зазначення суми акцизного податку, сплаченої за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знака. Маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об'ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв з вмістом спирту від 1,2 до 8,5 відсотка об'ємних одиниць не здійснюється.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.07.2013 р. № 474 було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів № 1251 та затверджено нові зразки марок акцизного податку для алкогольних напоїв вітчизняного та імпортного виробництва.
Так, пункт 5 Положення № 1251 викладено у наступній редакції: розмір плати за одну марку акцизного податку для алкогольних напоїв становить 0,1926 гривні, для тютюнових виробів - 0,091 гривні. Марка для алкогольних напоїв, крім виноробної продукції (лікеро-горілчана продукція), вітчизняного виробництва виготовляється у зеленій кольоровій гамі, для алкогольних напоїв, які є виноробною продукцією, вітчизняного виробництва - червоній, для алкогольних напоїв, крім виноробної продукції (лікеро-горілчана продукція), імпортного виробництва - фіолетовій, для алкогольних напоїв, які є виноробною продукцією, імпортного виробництва - оранжевій, для тютюнових виробів вітчизняного виробництва (з фільтром та без фільтра) - зеленій, для тютюнових виробів імпортного виробництва (з фільтром та без фільтра) - синій кольоровій гамі. На кожну марку наносяться такі реквізити: слова «Україна», «МАРКА АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ», «ТЮТЮНОВІ ВИРОБИ» (для тютюнових виробів); позначення виду марки, що складається з початкових літер слів «алкоголь вітчизняний (лікеро-горілчана продукція)» - «АВ ЛГП», «алкоголь вітчизняний (виноробна продукція)» - «АВ ВП», «алкоголь імпортний (лікеро-горілчана продукція)» - «АІ ЛГП», «алкоголь імпортний (виноробна продукція)» - «АІ ВП», «тютюн вітчизняний з фільтром» - «ТВ ЗФ», «тютюн вітчизняний без фільтра» - «ТВ БФ», "тютюн імпортний з фільтром» - «ТІ ЗФ», «тютюн імпортний без фільтра» - «ТІ БФ»; індекс регіону України (згідно з додатком), що відповідає місцезнаходженню виробника продукції, позначений двома цифрами (для маркування вітчизняної продукції), серія із чотирьох літер і шестизначний номер, два двозначних числа (місяць і рік, у якому вироблено марки для алкогольних напоїв) або двозначне та однозначне числа (рік і квартал, у якому вироблено марки для тютюнових виробів) через скісну риску та сума акцизного податку (для алкогольних напоїв), сплаченого за одиницю продукції, з точністю до тисячного знака, крім суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв.
Відповідно до абз. 15 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що алкогольні напої, які реалізуються на території України, повинні бути марковані марками акцизного податку зразка, затвердженого КМУ.
При цьому, у разі зміни зразка марок акцизного податку алкогольні напої, що були марковані марками попереднього зразка, можуть бути реалізовані виключно до закінчення терміну їх придатності, а після цього їх слід вважати такими, що не містять марок акцизного податку, встановленого зразка.
Водночас, реалізація та/або зберігання таких товарів зі спливом терміну їх придатності із марками акцизу попереднього зразка є порушенням вимог п. 4 ч. 4 ст. 11 Закону № 481/95-ВР, вказує на реалізацію/зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку і є підставою для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності у вигляді штрафу за абз. 15 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР.
Виходячи з цього, колегія суддів встановила, що позивачем станом на 19.02.2016 р. здійснювався продаж та зберігання алкогольного напою, а саме вина виноградного напівсолодкого червоного «Чизай» місткістю 0,7 л, дата виробництва - 03.06.2013 р., номер партії - 177.10 з наявною на ній маркою акцизного податку № 07 ААБЖ 305344 04/13 0.007 грн.
Строк придатності зазначеного алкогольного напою становить 12 місяців з дня розливу, тобто закінчився 04.06.2014 р., і марка акцизного податку на ньому не відповідає зразку, встановленому КМУ (марковане маркою акцизного податку попереднього зразка).
Таким чином, позивачем здійснювався продаж алкогольного напою без марки акцизного податку встановленого зразка у розумінні статті 11 Закону № 481/95-ВР, а отже МПП «Гетьман» порушено вимоги п. 4 ч. 4 ст. 11 Закону № 481/95-ВР і тим самим вчинено правопорушення, відповідальність за яке передбачена абз. 15 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР.
Доводи позивача про те, що ст.ст. 11, 17 Закону № 481/95-ВР не передбачають відповідальності за реалізацію/зберігання алкогольних напоїв із закінченим терміном придатності, колегія суддів вважає не обґрунтованими і такими, що не можуть бути прийняті до уваги з підстав, зазначених вище.
Посилання позивача на те, що контроль за зберіганням алкогольних напоїв у межах терміну їх придатності не належить до компетенції податкових органів не спростовують факту порушення ним вимог п. 4 ч. 4 ст. 11 Закону № 481/95-ВР і, відповідно, вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена абз. 15 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР.
З огляду на зазначене, колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги в частині щодо наявності факту правопорушення.
Разом з тим, системний аналіз положень ст.81 ПК України дозволяє стверджувати, що правовою підставою для проведення перевірки платника податків є пред'явлення направлення на перевірку та наказу про її проведення його уповноваженій особі.
Виходячи з цього, колегія суддів встановила, що у відповідності до акта фактичної перевірки від 19.02.2016 р. перевірка магазину МПП «Гетьман» за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 51 проведена у присутності заступника директора ОСОБА_5 /Т.1 а.с.9/.
Водночас, у цьому ж акті зазначено, що ОСОБА_5 не надав документу, який засвідчує його особу /Т.1 а.с. 9/ і відповідачем не доведено, що взагалі якимось чином перевірялися його повноваження і зайняття названа названої посади.
Більш того, Ірпінською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, яка є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано суду жодних доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_5 на момент проведення перевірки працював в МПП «Гетьман» і мав повноваження представляти дане підприємство при проведенні фактичної податкової перевірки та/або, що така перевірка проводилася за відома чи в присутності уповноваженої особи позивача або за умови надіслання (вручення) направлення на проведення перевірки, як того вимагає ст. 81 ПК України.
Навпаки, з доказів, які були надані відповідачем на виконання ухвал Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 р., 06.03.2017 р. та 29.03.2017 р., вбачається, що ОСОБА_5 не обліковується у штаті МПП «Гетьман», тобто не є його працівником та, відповідно, не має повноважень на представництво підприємства перед податковими органами при проведенні фактичної перевірки.
З огляду на це, колегія суддів вважає, що відповідачем не були виконані обов'язкові умови для проведення перевірки позивача, а тому така перевірка, незалежно від її виду, не створює жодних правових наслідків.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27 січня 2015 року по справі № 21-425а14, висновки якого, відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Крім того, апеляційний суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі «Рисовський проти України», в якому Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 21.03.2016 р. №000012101, прийнятого відповідачем за результатами вищезазначеної перевірки.
Доводи апеляційної скарги не спростовують зазначені обставини.
З огляду на це, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимог підлягають задоволенню, однак вважає, що суд, обґрунтовуючи мотиви для задоволення позову безпідставно дійшов висновку про те, що віднесення алкогольного напою, маркованого маркою акцизного податку попереднього зразка, який знаходиться в обігу з порушенням терміну придатності для споживання, не свідчить про те, що такий продукт є немаркованим маркою акцизного податку, та ухвалив судове рішення за неповно встановлених обставин справи.
Отже, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було правильно по суті вирішено справу, але з порушенням норм матеріального та процесуального права, що у відповідності до п. 1 ст. 201 КАС України, є правовою підставою для зміни рішення суду першої інстанції в частині обґрунтування мотивів задоволення адміністративного позову.
Таким чином, апеляційна скарга Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області підлягає задоволенню частково, постанова Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року в частині обґрунтування мотивів задоволення адміністративного позову - зміні, а в іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - задовольнити частково.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року в частині обґрунтування мотивів задоволення адміністративного позову - змінити.
В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст рішення, у відповідності до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 19 квітня 2017 року.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Епель О.В.
Судді: Кобаль М.І.
Карпушова О.В.