11 квітня 2017 року № 876/951/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.,
суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,
з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Шимін Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Івано-Франківської області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування наказів та зобов'язання до вчинення дій,-
20 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: а)визнати протиправними дії керівника прокуратури Івано-Франківської області щодо порушення вимог трудового законодавства про притягнення його до дисциплінарної відповідальності;
б) визнати протиправними та скасувати накази прокурора Івано-Франківської області за № 898 від 07 жовтня 2016 року про приступання до виконання посадових обов'язків ОСОБА_1 та № 899 від 07 жовтня 2016 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності;
в) зобов'язати прокуратуру Івано-Франківської області поновити його на посаді, з якої він був незаконно звільнений;
г) зобов'язати прокуратуру Івано-Франківської області розглянути його заяви від 07 жовтня 2016 року, в якій він просив не розглядати його заяви від 03 жовтня 2016 року та від 06 жовтня 2016 року у зв'язку із залишенням у відпустці по догляду за дитиною та вважати його таким, що перебуває у відпустці по догляду за дитиною без збереження заробітної плати (ч.1 п.3 ст. 25 Закону України ,,Про відпустки".
Постановою від 16 грудня 2016 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд в задоволенні позову відмовив у повному обсязі.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи та з порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В апеляційній скарзі позивач також зазначає, що суд при ухваленні оскарженої постанови не перевірив жодної з обставин, перелічених в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язковість яких він повинен був перевірити. У мотивувальній частині постанови суд не зробив ніяких висновків стосовно законності чи незаконності оскаржених наказів прокуратури Івано-Франківської області, їх обґрунтованості, наявності або відсутності несправедливої дискримінації дотримання чи недотримання балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями оскаржуваних наказів, чи були враховані права особи відносно, яких ці накази видавались, чи були вони своєчасними.
Помилковими, на думку позивача, є також висновки суду першої інстанції про те, що приписи ст. 148 КЗпП України на спірні правовідносини не поширюються, оскільки такі регулюються спеціальним законодавством, а саме Дисциплінарним статутом прокуратури України.
З огляду на викладене позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Позивач в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги з наведених у скарзі підстав та просить їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 09.09.2003 року працював в органах прокуратури Івано-Франківської області на різних посадах, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.10-16).
Відповідно до протоколу від 8 грудня 2015 року рішенням робочої групи Львівського регіонального центру затверджені рейтингові списки кандидатів на зайняття посад прокурорів місцевих прокуратур, в тому числі і рейтинговий список Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області. Згідно з даними рейтингу ОСОБА_1 перебуває на 27 позицій із підсумковим балом 89,33 (а.с.47-50).
Згідно наказу прокуратури Івано-Франківської області за №1268к від 14 грудня 2015 року старшому прокурору Коломийської прокуратури Івано-Франківської області молодшому раднику юстиції ОСОБА_1 надана відпустка без збереження заробітної плати для догляду за дитиною з 14 грудня 2015 року по 11 червня 2016 року, а згідно наказу за №495к від 10 червня 2016 надана відпустку з 12 червня 2016 року по 3 грудня 2016 року (а.с.45, 46).
Постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2016 року у справі №346/1587/16-п ОСОБА_1, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 та ч.1 ст.130 КУпАП та підданий адміністративному стягненню у виді штрафу в сумі 3400,00 грн.(а.с.51-52).
При цьому суд встановив, що 10.03.2016 року о 18 год. 10 хв. в м. Коломия по вул. Грушевського - Кринична ОСОБА_1, керуючи автомобілем Рено Кенго д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: нестійка хода, почервоніння обличчя., під час вибору встановлених норм безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого допустив зіткнення з світлофорним об'єктом, чим порушив п. 12.1 Правил дорожнього руху України. На вимогу пройти медичний огляд на факт вживання алкоголю в приміщенні ЦРЛ відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 травня 2016 року у справі №346/1587/16-п виключено з мотивувальної частини постанови судді Коломийського міськрайонного суду від 20 квітня 2016 року щодо ОСОБА_1 в частині визнання його винуватим за ч.1 ст.130 КУпАП посилання судді на те, що 10.03.2016 року о 18 год. 10 хв. в м.Коломия по вул. Грушевського позивач керував автомобілем Рено Кенго д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: нестійка хода, почервоніння обличчя. В решті постанова суду залишена без змін (а.с.53-56).
Таким чином, рішенням суду, яке набрало законної сили, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 та ч.1 ст. 130 КУпАП.
З метою приступити до роботи на посаді прокурора Снятинського відділу Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області позивач звернувся до прокуратури Івано-Франківської області із заявами від 03.10.2016 року та 06.10.2016 року (а.с.20,21).
У заяві від 06.10.2016 року позивач вказав, що у зв'язку із виходом з відпустки по догляду за дитиною з 07.10.2016 року просить призначити його на посаду прокурора Снятинського відділу Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області з 07.10.2016 року у зв'язку із наявністю вакантної посади в новоствореній місцевій прокуратурі.
Згідно наказу прокурора Івано-Франківської області за №898к від 07.10.2016 року старший прокурор Коломийської міжрайонної прокуратури Івано-Франківської області молодший радник юстиції ОСОБА_1 вважається таким, що приступив до виконання своїх посадових обов'язків з 07.10.2016 року (а.с.17).
Відповідно до наказу прокурора Івано-Франківської області за №899к від 07.10.2016 року за грубе порушення вимог Закону України ,, Про прокуратуру", правил прокурорської етики, Присяги працівника прокуратури, скоєння проступку, який порочить працівника прокуратури, молодший радник юстиції ОСОБА_1 звільнений з посади старшого прокурора Коломийської міжрайонної прокуратури та з органів прокуратури Івано-Франківської області (а.с.18-19).
В наказі зазначено, що за наслідками проведеної службової перевірки за фактом скоєння дорожньо-транспортної пригоди старшим прокурором Коломийської міжрайонної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_1 встановлено, що 10.03.2016 року ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ,,Рено Кенго" у м. Коломия на перехресті вул. Грушевського - Кринична не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та допустив наїзд на світлофор, в результаті чого були пошкоджені транспортний засіб та світлофор. Від проходження медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного та іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції ОСОБА_1 відмовився.
Таким чином, незважаючи на вимоги Генеральної прокуратури України та прокуратури Івано-Франківської області щодо недопущення керування транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння та недопустимості відмови від проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного чи іншого сп'яніння, ОСОБА_1 грубо порушив вимоги Закону України ,,Про прокуратуру", правила прокурорської етики, Присягу працівника прокуратури в частині зобов'язання з гідністю нести високе звання працівника прокуратури та допустив поведінку, що шкодить репутації працівника прокуратури.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності дій відповідача при звільненні позивача.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права і є вірними.
Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з абзацом 3 пункту 1 розділу XII ,,Прикінцеві положення" Закону України від 14.10.2014 року № 1697-VII ,,Про прокуратуру" цей Закон набирає чинності з 15 липня 2015 року, крім статей 21, 28 - 38, 42, 44 - 50, 62 - 63, 65 - 79 цього Закону, які набирають чинності 15 квітня 2017 року.
Відповідно до підпункту 5 пункту 5-1 розділу XIII ,,Перехідні положення" Закону № 1697-VII, до набрання чинності положеннями, передбаченими абзацом третім пункту 1 розділу XII ,,Прикінцеві положення" цього Закону, дисциплінарне провадження щодо прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, здійснюється відповідно до Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 6 листопада 1991 року N 1795-XII.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин притягнення посадових осіб прокуратури до дисциплінарної відповідальності здійснювалось на підставі Закону України ,,Про прокуратуру", в порядку, передбаченому Дисциплінарним статутом прокуратури України.
Пунктом 6 частини 1 статті 43 Законом України ,,Про прокуратуру", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження, зокрема з підстав систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики.
Статтею 2 Дисциплінарного статуту прокуратури України (далі-Статут) передбачено, що працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов'язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержувати вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя. Будь-які порушення прокурорсько-слідчими працівниками законності та службової дисципліни підривають авторитет прокуратури, завдають шкоду інтересам держави та суспільства.
За змістом ч.1 ст. 8 Статуту дисциплінарні стягнення до прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовується за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.
Згідно з приписами статті 9 Статуту дисциплінарними стягненнями є: 1) догана; 2) пониження в класному чині; 3) пониження в посаді; 4) позбавлення нагрудного знаку ,,Почесний працівник прокуратури України"; 5) звільнення; 6) звільнення з позбавленням класного чину.
Частина 1 статті 11 Статуту визначає, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з'ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку.
Відповідно до ст. 12 Статуту дисциплінарне стягнення застосовується протягом одного місяця з дня виявлення проступку, не враховуючи часу службової перевірки, тимчасової непрацездатності працівника та перебування його у відпустці, але не пізніше одного року з дня вчинення проступку. Строк проведення службової перевірки не може перевищувати двох місяців.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ прокурора, який оголошується працівнику під розписку. Копія наказу додається до особової справи. З наказом можуть бути ознайомлені працівники відповідної прокуратури. Накази Генерального прокурора України, в необхідних випадках, доводяться до відома особового складу органів прокуратури України (стаття 13 Статуту).
Відповідно до п.2.1 наказу Генерального прокурора України № 17гн від 22.09.2014 року ,,Про організацію роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України" до ганебних вчинків, скоєних прокурорами чи слідчими, відносяться кримінальні, корупційні правопорушення, керування транспортними засобами у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння або відмову від проходження огляду з метою виявлення стану сп'яніння, порушення Присяги працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх як працівників прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури.
Провівши системний аналіз зазначених норм матеріально права, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що дискредитація працівників прокуратури за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів прокуратури і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Факт вчинення такого проступку підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили, що в силу приписів ч. 4 ст. 72 КАС України є обов'язковим для адміністративного суду.
Таким чином, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відповідач провів у відповідності до вимог законодавства, в межах строків, визначених Дисциплінарним статутом прокуратури України, дисциплінарне стягнення відповідає ступеню вини та тяжкості проступку.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності звільнення позивача за вчинення ганебного проступку, несумісним із подальшим проходженням служби в органах прокуратури.
Доводи позивача про порушення відповідачем вимог Кодексу законів про працю України колегія суддів визнає безпідставними, оскільки норми зазначеного кодексу є загальними та застосовуються тільки у тих випадках, якщо спеціальним законодавством, зокрема Дисциплінарним статутом прокуратури України, не врегульовані певні питання накладення дисциплінарних стягнень.
Посилання позивача на заяву від 07.10.2016 року про відкликання своїх заяв від 03.10.2016 року та 06.10.2016 року також не заслуговують на увагу, оскільки розгляд такої заяви та її вирішення відносить виключно до компетенції прокурора області. Тому питання про задоволення такої заяви чи її відхилення є правом прокурора, а не його обов'язком.
Наведення ОСОБА_1 інших обставин, які на його думку є порушенням порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності, колегія суддів розцінює як намагання позивача уникнути справедливого покарання за вчинення ганебного проступку, який є несумісним із продовженням його роботи в органах прокуратури.
Зазначені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року у справі № 809/1413/16 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складенні ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя В.В. Святецький
Судді Л.Я. Гудим
О.М. Довгополов
Ухвала в повному обсязі складена 18 квітня 2017 року.