Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"13" квітня 2017 р.Справа № 922/684/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Присяжнюка О.О.
при секретарі судового засідання Косма К.І.
розглянувши справу
за позовом Державного підприємства "Енергоринок" м. Київ
до Акціонерної компанії "Харківобленерго" м. Харків
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1 (дов.№01/44-947Д від 21.12.16), ОСОБА_2 (дов.№01/44-948Д від 21.12.16);
відповідача - ОСОБА_3 (дов.№01-16/1401 від 07.03.17).
Державне підприємство "Енергоринок", м. Київ (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків про стягнення 52 063 193,28грн., з яких 48 054 889, 23 грн. (основна заборгованість за електроенергію); 961 097, 78 грн. (інфляційні нарахування); 308 077, 92 грн. (3% річних). В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, які виникли у останнього на підставі Договору № 4674/01 від 30 квітня 2008 року. Так, в обґрунтування своєї правової позиції, позивач посилається на норми приписів ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 611 ЦК України. З урахуванням вищенаведених обставин та норм закону, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 691 073,46 грн. пені та 48 054, 89 грн. штрафу. Також до стягнення заявлені понесені позивачем судові витрати по веденню даної справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 березня 2017 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/687/17 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 16 березня 2017 року.
31.03.2017 року від Акціонерної компанії "Харківобленерго",через канцелярію суду надійшов відзив(вх.№10788) на позовну заяву в якому останній просив суд :
1. Припинити провадження у справі на суму 48 054 889,23 грн. боргу за електроенергію на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.
2. Розстрочити виконання рішення в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних на шість місяців.
3. Зменшити розмір штрафних санкцій, що підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача на 90%.
В судовому засіданні 16.03.2017 року оголошено перерву до 04.04.2017 року .
В судовому засіданні 04.04.2017 року оголошено перерву до 13.04.2017 року.
13.04.2017 року від Державного підприємства "Енергоринок" надійшли заперечення (вх. №12484) на відзив АК "Харківоблнерго" (відповідача), в якому позивач наголосив про повне погашення відповідачем основного боргу в сумі 48 054 889,23грн., у зв'язку із чим просив суд припинити провадження у справі по сумі основного боргу на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, та просив суд відмовити в задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та відмовити в задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення господарського суду на шість місяців.
В судовому засіданні 13.04.2017 року представник позивач підтримав свою позицію викладену у наданих до суду запереченнях (вх.№12484).
В судовому засіданні 13.04.2017 року представник відповідач підтримав свою позицію викладену у відзиві на позовну заяву(вх.№10788).
В судовому засіданні 13 квітня 2017року представник позивача, відповідача не виявили наміру подавати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх позовних вимог, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи.
У судовому засіданні 13.04.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
"30" квітня 2008 року між Державним підприємством "Енергоринок" (позивач) та Акціонерною компанією "Харківобленерго" (відповідач) був укладений договір №4674/01, згідно умов якого позивач зобов'язався продавати, а відповідач зобов'язався купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору.
Відповідно до п.4.1. ЕК надає до ДПЕ повідомлення про замовлене добове (по годинах) та місячне (по годинах) споживання електроенергії, повідомлення на замовлений місячний обсяг купівлі електроенергії з ОРЕ, а також інформацію про замовлений обсяг купівлі електроенергії з ОРЕ ЕК та по всіх постачальниках електроенергії за нерегульованим тарифом не території ліцензованої діяльності ЕК.
Так, відповідно до умов Договору в жовтні 2016 року відповідачем придбано у позивача електроенергію в обсязі 567 625,090 тис. кВт/г. на загальну вартість 703 132 974,24грн., що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії між позивачем та відповідачем за жовтень 2016 року.
У відповідності до умов п.7.2.1 розділу 7 вищевказаного Договору, відповідач (ЕК) зобов'язаний купувати у позивача (ДПЕ) електроенергію відповідно до умов розділу 4 цього Договору та здійснювати за неї своєчасні розрахунки відповідно до умов розділу 6 цього Договору, а також виконувати інші умови цього Договору.
Пунктом 11.6 договору встановлено, що цей Договір укладено на термін з 01.05.2008 р. до 31.12.2008 р. Дія Договору автоматично продовжується на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не заявила письмово про намір розірвати цей Договір за один місяць до дати закінчення строку дії цього Договору.
Враховуючи відсутність заперечень сторін проти продовження дії договору, цей Договір є чинним на час розгляду справи судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 6.4 розділу 6 Договору сторонами погоджено, що остаточний розрахунок за куплену відповідачем (ЕК) у позивача (ДПЕ) електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється відповідачем (ЕК) до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних, або інших (крім поточного із спеціальним режимом використання) рахунків відповідача (ЕК). У цьому випадку відповідач (ЕК) зобов'язаний обов'язково вказати призначення платежу.
Відповідач обов'язку з повної та своєчасної оплати купленої електричної енергії належним чином не виконав, що підтверджується Актом звірки розрахунків № 07/51-4-2168 від 23.02.2017 р.(а.с.66).
Отже, на момент звернення позивача з позовом до суду сума основного боргу відповідача перед позивачем за вищезазначеним договором становила 48 054 889, 23 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, після порушення провадження у справі відповідачем було сплачено суму основної заборгованості в розмірі 48 054 889, 23 грн. у повному обсязі, що підтверджується меморіальним ордером №187268781 (#187268781) та довідкою по розрахунках за лютий 2017р.(арк. справи 68-73), а також визнається позивачем, про що він зазначив у судовому засіданні 13.04.2017 р.
Відповідно до ч.1 п.1.1. ст. 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи те, що відповідачем під час розгляду справи було сплачено суму основної заборгованості у розмірі 48 054 889, 23 грн., дослідивши надані позивачем витяги банку та довідку по розрахунках за лютий 2017р., суд дійшов до висновку, що провадження у справі підлягає припиненню в частині стягнення суми основного боргу у сумі 48 054 889, 23 грн. на підставі ч.1 п. 1.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно п.п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до умов п.п.7.3.2 розділу 7 Договору, відповідач (ЕК) несе відповідальність за порушення строків оплати за отриману електроенергію, передбачених розділом 6 цього Договору, з 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, ДПЕ має право нарахувати пеню ЕК у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягнути штраф у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу".
У зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору в частині своєчасної оплати купованої електроенергії, позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 2 691 073,46 грн. та штраф - 48054,89 грн.
Перевіривши правомірність нарахування позивачем суми пені та штрафу, суд встановив, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам Договору.
Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті електроенергії у розмірі та у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення на користь позивача пені в розмірі 2 691 073,46 грн. та штрафу - 48054,89 грн..
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення суми нарахованого позивачем штрафу, з огляду на те, що обставинами, які можуть бути підставою для зменшення штрафу є важке фінансове становище відповідача, що є визнаним фактом та підтверджується матеріалами справи, суд встановив наступне.
Приймаючи до уваги особливий статус підприємства як об'єкта життєзабезпечення стратегічного призначення та фінансовий стан відповідача та фінансовий стан підприємства, відповідач просить суд зменшити розмір штрафу та пені на 90%.
Як вбачається з наданих до суду доказів, першочерговим завданням та ціллю підприємства відповідача є передача електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами.
За приписами п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Пленум Вищого господарського суду України в п.3.17.4 постанови від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснив, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 223 Господарського кодексу України.
Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги статус підприємства відповідача та причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем та враховуючи вищевикладене, вважає за можливе зменшити розмір заявлених до стягнення пені та штрафу на 50 %, а саме - стягнути з відповідача пеню у розмірі 1345536,73 грн. та штраф у розмірі 24 027,45 грн.
Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача, інфляційні нарахування суми заборгованості у розмірі 961 097,78 грн. та 308077,92грн. 3% річних.
В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши нарахування надані позивачем, інфляційних нарахувань у розмірі 961 097,78 грн. та 308077,92грн. 3% річних, суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.
Господарський суд розглянувши клопотання відповідача про розстрочку сплати інфляційних та 3% річних, суд зазначає про наступне.
Згідно п.6 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" N 9 від 17 жовтня 2012 року, із наступними змінами і доповненнями, підпунктом 7.2. пункту 7 передбачено, зокрема, що підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
У пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб Державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" №14 від 26.12.2003 року викладено правову позицію, згідно якої при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно, зокрема, до статті 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Розглянувши подану заяву про розстрочку виконання рішення суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки заявником не надано належних та допустимих доказів скрутного матеріального становища та відповідно неможливості виконання рішення суду.
Відтак в задоволенні заяви про розстрочку слід відмовити.
Статтями 33 та 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.11р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 546, 549, 610, 611, 626, Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 44, 49, 65, 80, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерної компанії „Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська,149; код ЄДРПОУ 00131954) на користь Державного підприємства "Енергоринок" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, код ЄДРПОУ 21515381) - пеню у розмірі 1 345 536,73 грн. та штраф у розмірі 24 027,45 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 961 097,78 грн. та 308077,92грн. 3% річних, витрат по сплаті судового збору в сумі 240 000,0грн.
Провадження по сумі основного боргу в розмірі 48 054 889, 23 грн. припинити по 1-1 ст.80 ГПК України .
Відмовити в задоволенні пені у розмірі 1345536,73 грн. та штрафу у розмірі 24 027,45 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 18.04.2017 р.
Суддя ОСОБА_4