12.04.2017 Справа № 920/137/17
Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши матеріали справи № 920/137/17:
за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі
Сумської філії ПАТ «Укртелеком», м. Суми,
до відповідача ОСОБА_1 соціального захисту населення Конотопської
районної державної адміністрації, м. Конотоп, Сумська область,
про стягнення 31 765 грн. 78 коп.,
За участю представників сторін:
Від позивача: представник ОСОБА_2 (довіреність № 884 від 12.12.2016);
Від відповідача: представник ОСОБА_3 (довіреність № 01/512 від 13.03.2017);
При секретарі судового засідання Малюк Р.Б.
Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 32 130 грн. 70 коп., заборгованості по витратах, понесених в наслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період з грудня 2015 по грудень 2016 року та 1 600 грн. 00 коп. судового збору.
02.03.2017 позивачем подано до суду заяву про уточнення позовних вимог від 28.02.2017 № 59с000/17-59, відповідно до даної заяви позивачя зазначає, що відповідачем 27.02.2017 сплачено 364 грн. 95 коп. заборгованості за грудень 2015 року, в зв'язку з чим просить стягнути з відповідача 31 765 грн. 78 коп. заборгованості за період з січня 2016 року по грудень 2016 року, а також судовий збір.
Враховуючи, що положеннями Господарського процесуального кодексу України не передбачено такої процесуальної дії як уточнення позовних вимог, суд вищезазначену заяву позивача розцінює як зменшення позовних вимог, оскільки відповідно до приписів пункту 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України N 18 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.
Враховуючи передбачене статтею 22 Господарського процесуального кодексу України право позивача до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог суд приймає подану заяву до розгляду.
Таким чином, суд розглядає позовні вимоги про стягнення з відповідача 31 765 грн. 78 коп., заборгованості по витратах, понесених в наслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період з січня 2016 по грудень 2016 року, а також судові витрати пов'язані з розглядом справи.
13.03.2017 відповідачем подано суду відзив на позовну заяву № 01/492 від 07.03.2017, в якому відповідач зазначає, що відшкодування збитків за пільгове користування послугами зв'язку окремим категоріям громадян у минулі роки забезпечувалося за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам. Однак, у Законі України «Про державний бюджет України на 2016 рік» відповідні видатки у вигляді субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам не були передбачені. Тому, договір з Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» по відшкодуванню збитків за пільгове користування послугами зв'язку окремим категоріям громадян не укладався. Окрім цього відповідач зазначає, що в акти звіряння розрахунків між сторонами не підписувалися. Також відповідач пояснює, що заборгованість за грудень 2015 року в сумі 364 грн. 95 коп. погашена, у 2016 році на думку відповідача правові підстави не виникали для відшкодування послуг зв'язку ні з місцевого ні з Державного бюджету України. В зв'язку з чим відповідач просить припинити провадження у справі в частині стягнення 321130,73 грн. та відмовити у задоволені позовних вимог про стягнення 32 130.73 грн.
03.04.2017 позивачем подано до суду заперечення на відзив на позовну заяву від 29.03.2017 № 59с000/17-116, в якому позивач зазначає, що не погоджується з позицією відповідача, а саме з тим, що відповідачем не порушено законодавство України, обгрунтовуючи свої заперечення посилаючись на те, що право окремих категорій громадян на пільги з оплати телекомунікаційних послуг встановлені безпосередньо Законами України. Також зазначає, що у листі від 30.06.2011 № 31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз'яснило, що «… деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів)». У зв'язку з чим позивач просить позов задовольнити.
10.04.2017 позивач наддав лист № 59с000/17-125 від 10.04.2017, в якому просить суд долучити до матеріалів справи додаткові матеріали в обгрунтування своєї позиції у справі.
12.04.2017 відповідач наддав пояснення № 01/700 від 11.04.2017, в яких вказав що в 2016 році міжбюджетні трансферти на послуги звязку, з Державного бюджету України місцевим бюджетам не надходили та законодавство України не дозволяло відшкодувати послуги звязку з місцевого бюджету.
Подані документи прийняті судом та долучені до матеріалів справи.
Представник позивача в судовому засіданні 12.04.2017 підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Уповноважений представник відповідача в судовому засіданні 12 квітня 2017 року проти позову заперечував.
Таким чином, враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та надання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принцип змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши доводи представників сторін, судом встановлено наступне.
В силу статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 202 Цивільного кодексу України).
Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Сумської філії ПАТ «Укртелеком» (надалі - Позивач) протягом 2016 року надавало телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам Конотопського району, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів військової служби ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про охорону дитинства».
Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікації відповідно до законодавства України.
Згідно з пп. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (надалі Постанова № 256) затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету (надалі Порядок № 256), якими встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету. Зокрема, п. 2 Постанови № 256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
Відповідно до п. 3 Порядку № 256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Таким чином, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг Конотопського району Сумської області є ОСОБА_1 соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації.
Відповідно до ч. 1 п. 8 Порядку № 256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг (ч. 2 п.8 Порядку № 256).
Всупереч положенням чинного законодавства, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг в сумі 31 765 грн. 78 коп. за 2016 рік відповідачем відшкодовані не були.
Згідно з п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 17 (надалі - Положення), підприємства та організації, які надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою 2-пільга.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання вищезазначених вимог Положення Позивач направляв Відповідачу щомісячно, для здійснення розрахунку за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям споживачів, звіти - як поштою так і в електронному вигляді на електронну адресу відповідача : info05@dszn.sm.gov.ua.
Листом від 27.01.2017 № 591200/292-18 позивач звернувся до відповідача щодо погашення існуючої заборгованості за 2016 рік.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1, 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги мають надаватися відповідно до законодавства. Телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
В Законі України від 22.10.1993 р. № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу», Законі України від 23.03.2000 р. № 1584-ІІІ «Про жертви нацистських переслідувань», Законі України від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законі України від 24.03.2008 р. № 203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус» та Законі України від 26.04.2001 р. № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» передбачено надання пільг при оплаті за послуги зв'язку (телекомунікаційні послуги). Посилання відповідача на неналежне бюджетне фінансування суд вважає безпідставним.
Законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог Законів України.
Відповідно до частини першої статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.
Згідно з п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Також, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005 та у справі Бакалов проти України від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446, від 15.05.2012 р. у справі № 3-28гс12 та Постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 р. у справі № 15/5027/715/2011.
За таких обставин, ОСОБА_1 соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку про обгрунтованість вимог Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Сумської філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком» до Управлння соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації про стягнення 31 765 гривень 78 копійок заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період з січня 2016 по грудень 2016 року, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації (41607, Сумська область, м. Конотоп, вул. Соборна, 23, код ЄДРПОУ 03197931 на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (код ЄДРПОУ 21560766) в особі Сумської філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (40030, м. Суми, вул. Іллінська, 2, код ЄДРПОУ 23825401) 31 765 грн. 78 коп. боргу по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 та 1 600 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 18.04.2017.
Суддя С.В. Заєць