Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" квітня 2017 р.Справа № 922/669/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Светлічного Ю.В.
при секретарі судового засідання Мороз Ю.В.
розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз", м. Харків
до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків
про стягнення 129645724,64 грн.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 довіреність №2-549 від 28.12.2016р.;
відповідача - ОСОБА_2 довіреність №38-4055/391 від 27.10.2010р.;
Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" (позивач), з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 03.04.2017р., звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", в якій позивач просить стягнути заборгованість за надані послуги з транспортування природного газу у січні - лютому 2017р. у розмірі 129645724,64 грн., де: 121733489,54 грн. - основна сума заборгованості, 6359186,95 грн. - пені, інфляційні втрати - 873458,06 грн. та 679590,09 грн. - 3 % річних від простроченої суми. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 240000,00 грн.
Присутній представник позивача у судовому засіданні повідомив суд про часткову оплату відповідачем суми основного боргу, та зазначив, що сума основного боргу, яка наявна на даний час є сума у розмірі 115106508,03 грн., тому в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача частини основного боргу у розмірі 6626981,51 грн. провадження по справі просив припинити. Таким чином позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 115106508,03 грн., інфляційних у розмірі 873458,06 грн., 3% річних у розмірі 679590,09 грн., пені у розмірі 6359186,95 грн.
Представником відповідача наданий до суду 12.04.2016р. відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначав, що проти заборгованості перед позивачем не заперечує, але виникнення даної заборгованості виникло унаслідок тяжкого фінансового становища відповідача викликаного несвоєчасною сплатою послуг населенням, тому відповідач звернувся до суду із клопотанням про зменшення розміру пені на 50%.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Між позивачем та відповідачем в особі філії УМГ „Харківтрансгаз" укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №636 від 31.03.2016 року (далі по тексту - договір).
Згідно з п. 1.1. договору, предметом договору є надання послуг з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільчих станцій (далі - ГРС), а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору.
Відповідно до п. 3.1. договору, послуги з транспортування природного газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами (далі - акти наданих послуг). Ці акти є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством.(п.3.4 договору).
Згідно з п. 3.3. договору, замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту наданих послуг.
На виконання вищезазначеного договору позивач у листопаді - грудні 2016 р., січні р. надав послуги Відповідачу з транспортування природного газу в наступному розмірі: в листопаді 2016 р. - 99 177,448 тис.м.куб. на суму 55 019 681,05 грн.; в грудні 2016 р. - 123 354,914 тис.м.куб. на суму 68 432 372,09 грн.; в січні 2017 р. - 126 043,383 тис.м.куб. на суму 70 120 454,83 грн. Загальний об'єм протранспортованого газу за вказаний період складає 348 575,745 тис.куб.м.
Згідно п.5.5. договору, оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100% попередньої оплати за 10 днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 20 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав та надав відповідачу послуги з транспортування природного газу у листопаді 2016р. та січні 2017р. на суму 143310023,32 грн., але відповідач сплатив частково суму боргу у розмірі 13664298,68 грн., у зв'язку із чим позивачем було подано до суду заяву про уточнення позовних вимог.
Також, частину суми основного боргу у розмірі 6626981,51 грн. відповідач сплатив після подачі позову до суду, що підтверджено представником позивача у судовому засіданні.
Відповідно пункту 1.1. ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору.
Враховуючи вищенаведене та те, що між сторонами відсутній предмет спору в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 6626981,51 грн. провадження у справі у цій частині підлягає припиненню.
Після часткової сплати відповідачем суми боргу сума заборгованості відповідача складає 115106508,03 грн. Вказана сума підтверджена представниками позивача та відповідача у судовому засіданні.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в сумі заборгованості у розмірі 115106508,03 грн.
Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні у розмірі 873458,06 грн., 3% річних у розмірі 679590,09 грн., пеню у розмірі 3179593,48 грн.
В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши нарахування інфляційних та 3% річних суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.
Відповідачем по справі у відзиві на позовну заяву було викладено клопотання про зменшення розміру пені на 50%.
Присутній представник позивача проти задоволення клопотання відповідача заперечував та просив у його задоволенні відмовити.
Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до п. 7.3. договору, в разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Перевіривши правомірність нарахування позивачем вказаних сум, суд встановив, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства та умовам договором.
Цивільним кодексом України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Кодексу). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 Кодексу). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Кодексу).
У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Пунктом першим статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Як вбачається з наданих до суду доказів, першочерговим завданням та ціллю Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (відповідача) є виробництво, транспортування, розподіл та реалізація теплової енергії усім групам споживачів за тарифами, що регулюються відповідно до чинного законодавства. Відповідач є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води в житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Харкова.
Тривалий час підприємство відповідача знаходиться у тяжкому фінансовому становищі, заборгованість споживачів за спожиту енергію щомісяця складає сотні мільйонів гривень. З кожним роком ця заборгованість неухильно зростає, незважаючи на заходи, що приймаються по її стягненню. В 2016 році 87,2% від загального обсягу теплової енергії, яка постачається всім категоріям споживачів м. Харкова, споживається населенням. Тарифи для населення на 30% не покривають собівартість виробництва теплової енергії. Станом на 01.03.2017р. загальна сума заборгованості за теплову енергію складає 3,1 млрд.грн., у тому числі заборгованість населення 1,9 млрд. грн., бюджетних установ 457,1 млн. грн., госпрозрахункових підприємств 164,6 млн. грн., заборгованість місцевого бюджету з субсидій та пільг 587,6 млн. грн.
Також слід зазначити, що Законом України "Про тимчасову заборону стягнення пені з громадян України за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги" № 486/96 від 13.11.1996 року до 01.01.2011 року було заборонено нараховувати та стягувати з громадян пеню за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг, що не ініціювало проведення оплат та позбавляло КП "Харківські теплові мережі" джерела погашення по штрафних санкціях. Хоча з 01.01.2011 року заборона на нарахування й стягнення пені знята, але й дотепер розмір пені для населення не передбачений жодним нормативним актом, що унеможливлює її нарахування та стягнення. Законом України "Про реструктуризацію заборгованості по квартирній платі, платі за житлово-комунальні послуги, спожитий газ і електроенергію" дозволяється реструктуризовати заборгованість за комунальні послуги строком до 5 років. Станом на 01.03.2017р. сума реструктуризованої заборгованості складає 97,7 млн. грн.
Водночас, фінансовий стан підприємства підтверджується балансом підприємства на 31.12.2016 року, у якому відображені збитки підприємства, згідно якого сума збитків на вказану дату 1,8 млрд.грн.
За приписами п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Пленум Вищого господарського суду України в п. 3.17.4 постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'ясняє, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 223 Господарського кодексу України.
Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішення суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Враховуючи вищевикладене, та те, що заборгованість відповідача виникла унаслідок тяжкого фінансового становища підприємства відповідача, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, приймаючи до уваги заперечення позивача по справі, вважає за необхідне клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій задовольнити, і керуючись п.3 ч.1 ст.83 ГПК України зменшити розмір пені на 50% від первинної суми заявленої позивачем, а саме стягнути з відповідача пеню у розмірі 3179593,48 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені відмовити.
Аналогічної позиції притримується і Вищий господарський суд України при розгляді касаційних скарг по тотожним справам в частині зменшення розміру штрафних санкцій, відповідно до постанов: від 08.05.2014 р. у справі №921/185/13-г, від 29.05.2014р. у справі №921/186/13-г, від 03.06.2014р. у справі №17/5014/2629/2012, від 25.07.2013р. у справі №904/1610/13-г, від 06.06.13р. у справі №5023/4891/12, від 25.04.2013р. у справі №5023/5210/12, від 11.04.2013р. у справі №5023/5038/12, від 14.03.2013р. у справі №5010/1076/2012-2/56, від 30.12.2012р. у справі №10/5026/1270/2012; від 01.10.2013р. у справі №5023/5976/12, від 06.04.2016р. у справі №904/6483/15, від 19.11.2015р. у справі №917/518/14, від 31.03.2015р. у справі №912/3439/14, від 30.03.2015р. у справі №918/1471/14.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" (61001, м. Харків, вул. Культури, 20-А, п/р 26000086612001 в ПАТ КБ "Надра" м. Київ Центр, МФО 380764, код ЄДРПОУ 25698645) суму основного боргу у розмірі 115106508,03 грн., інфляційні у розмірі 873458,06 грн., 3% річних у розмірі 679590,09 грн., пеню у розмірі 3179593,48 грн. та судовий збір у розмірі 240000,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В частині позовних вимог щодо стягнення 6626981,51 грн. провадження по справі припинити.
4. В частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 3179593,48 грн. - у задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 14.04.2017 р.
Суддя ОСОБА_3