12 квітня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Журавель В.І., Закропивного О.В.,
ХоптиС.Ф., Штелик С.П.,
розглянувши в судовому засіданні справуза позовом ОСОБА_3 до Харківецької сільської ради Полтавського району Полтавської області, ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 29 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 12 вересня 2016 року,
У січні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його тітка - ОСОБА_6, після смерті якої залишилась спадщина- земельна частка (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,86 га, яка знаходиться на території Харківецької сільської ради Пирятинського району Полтавської області. За життя ОСОБА_6 склала заповіт, яким заповіла все своє майно йому, однак він не може оформити спадщину, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на спадкове майно.
Ураховуючи вищевикладене, позивач просив суд визнати за ним право власності на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,85 га, яка знаходиться на території Харківецької сільської ради Пирятинського району Полтавської області.
Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 29 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 12 вересня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.
Відповідно до п. 6 розд. XII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, чинності.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_5, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що спадкодавцю за життя належало право на земельну частку (пай), а не право власності, виділення частки (паю) у натурі за життя ОСОБА_6 проведено не було, державний акт не видавався, тому за позивачем не може бути визнано право власності наземельну частку (пай).
Проте повністюпогодитись із таким висновком суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.
Судами попередніх інстанцій установлено, що на підставі рішення Пирятинської районної державної адміністрації від 3 квітня 1996 року № 93 ОСОБА_6 отримала сертифікат на право на земельну частку (пай) площею 4,85 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), у межах Харківецької сільської ради Пирятинського району Полтавської області.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6померла.
За життя ОСОБА_6 склала заповіт, яким заповіла все своє майно ОСОБА_5
ОСОБА_5, як спадкоємець за заповітом, звернувся із заявою до Пирятинської нотаріальної контори про прийняття спадщини за заповітом, проте державним нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки він не надав правовстановлюючий документ на вищевказану земельну частку (пай).
Відповідно до ст. 527 ЦК УРСР, який діяв на час відкриття спадщини, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Згідно зі ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.
Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
У ст. 549 ЦК УРСР визначено, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Згідно із нормами ст. 25 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» та ст. 3 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» право на земельну частку (пай) та право на земельну ділянку, яка виділена в натурі (на місцевості), можуть бути об'єктом спадкування.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» визначено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
У пп. 11, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст.125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.
У разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім'я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.
При цьому відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).
Судом установлено, що після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, відкрилась спадщина на сертифікат на право на земельну частку (пай), яку має намір успадкувати позивач, проте через відсутність сертифікату, який був втрачений, не має такої можливості, тому він як спадкоємець вправі порушувати питання про успадкування цієї земельної частки (паю).
Частиною 1 ст. 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, прийняття спадщини.
Згідно зі ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Таким чином, суди у порушенняст. ст. 212 - 214, 315 ЦПКУкраїни зазначені вище вимоги закону не врахували, не з'ясували належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, які правовідносини сторін випливають з установлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, і дійшли передчасного висновку про відмову в позові.
За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи не встановлені, судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час розгляду якої суду належить урахувати викладене, дати відповідну правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити судове рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнитичастково.
Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 29 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 12 вересня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: В.І. Журавель
О.В.Закропивний
С.Ф.Хопта
С.П.Штелик