12 квітня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І.,
Хопти С.Ф., Штелик С.П.,
розглянувши в судовому засіданні справуза позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина - ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина - ОСОБА_7, третя особа - Бердичівське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів філії управління магістрального газопроводу «Киїтрансгаз» публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз», про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням; за зустрічним позовом ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина - ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина - ОСОБА_7, до ОСОБА_3, треті особи: орган опіки та піклування Володарської районної державної адміністрації Київської області, Бердичівське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів філії управління магістрального газопроводу «Киїтрансгаз» публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз», про вселення, усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням за касаційною скаргою ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина - ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина - ОСОБА_7, подану їх представником - ОСОБА_8, на рішення апеляційного суду Київської області від 18 жовтня 2016 року,
У травні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що починаючи з 2003 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_9 та разом із їх спільним сином - ОСОБА_10, вони проживали та були зареєстровані в службовій квартирі за адресою: АДРЕСА_1. За вказаною адресою були зареєстровані і діти ОСОБА_9 від першого шлюбу: ОСОБА_4, її син - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, та її син - ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 помер. Після його смерті 24 листопада 2015 року вона звернулась до власника квартири - Бердичівського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії управління магістрального газопроводу «Киїтрансгаз» публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (далі - Бердичівське ЛВУМГ філія УМГ «Киїтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз») та уклала договір найму квартири. Вона разом з сином продовжують проживати у вказаній квартирі та утримувати її за власні кошти.
ОСОБА_3 зазначала, що ОСОБА_4 та її син, починаючи з 2003 року не проживають у вищевказаній квартирі, а мешкають за адресою: АДРЕСА_3. ОСОБА_6 проживала у квартирі до вступу у Вищий учбовий заклад, а після навчання за була направлена працювати до м. Біла Церква де і проживає в даний час разом зі своєю сім'єю.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_3 просила суд визнати відповідачів такими, що втратили право на користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1.
У травні 2016 року ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в своїх інтересах та в інтересах своїх неповнолітніх дітей звернулись до суду із зустрічним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер їх батько - ОСОБА_9 За життя він разом з родиною отримав від Бердичівського ЛВУМГ філії УМГ «Київтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» службову квартиру за адресою: АДРЕСА_1, де зареєстровані вони разом із дітьми та ОСОБА_3 із своїм сином - ОСОБА_10 Після смерті батька ОСОБА_3, не повідомивши їх, уклала договір найму житла з власником зазначеної квартири та не допускає їх до житла, де є їхні особисті речі, не надає їм оригінали документів та можливості проводити оплату житлово-комунальних послуг.
Ураховуючи викладене, позивачі просили суд: зобов'язати ОСОБА_3 не чинити їм перешкоди у користуванні спірною квартирою; зобов'язати відповідача видати ключі від вхідних дверей квартири; вселити їх разом із дітьми в квартиру; встановити порядок користування квартирою, виділивши по окремій житловій кімнаті, інші приміщення залишити у спільному користуванні; стягнути з ОСОБА_3 судові витрати.
Ухвалою Володарського районного суду Київської області від 30 травня 2016 року задоволено клопотання представника відповідачів про прийняття зустрічного позову, первісний і зустрічний позови об'єднано в одне провадження.
Рішенням Володарського районного суду Київської області від 19 липня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_4, ОСОБА_6 задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_3 не чинити перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та видати їм ключі від вхідних дверей квартири.
Вселено ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 уквартиру АДРЕСА_1.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 18 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано. Позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано ОСОБА_4 та її сина - ОСОБА_5, ОСОБА_6 та її сина - ОСОБА_7, такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4, ОСОБА_6 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина - ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина - ОСОБА_7, в особі їх представника - ОСОБА_8, просять оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 6 розд. XII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, чинності.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3 та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_4 і ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_4 і ОСОБА_6 були вселені в спірну квартиру, як члени сім'ї наймача, тобто свого батька - ОСОБА_9, який проживав та був зареєстрований у ній з 1990 року до дня смерті, а ОСОБА_3 фактично чинить їм перешкоди у користуванні та проживанні в квартирі. При цьому ОСОБА_3 не надала належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_4 і ОСОБА_6 не проживають в спірній квартирі без поважних причин або мають у власності інше житло.
Такі висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають фактичним обставинам справи, наявним доказам, яким дана належна правова оцінка (ст. 212 ЦПК України) й вимогам закону.
Скасовуючи рішення районного суду та задовольняючи позов ОСОБА_3 й відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_4 і ОСОБА_6 разом із своїми дітьми не проживають за місцем реєстрації в спірній квартирі понад шість місяців без поважних причин, вони не є членами її сім'ї. Крім того, ОСОБА_4 і ОСОБА_6 не надали суду доказів того, що ОСОБА_3 чинить їм перешкоди в користуванні спірною квартирою, що там знаходяться їхні речі.
Проте погодитись із такими висновками апеляційного суду не можна.
Судом першої інстанції встановлено, що квартира АДРЕСА_1належить Бердичівському ЛВУМГ філії УМГ «Київтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» й була надана ОСОБА_9 як службове житло.
У квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_3 з 7 жовтня 2003 року; ОСОБА_6 з 16 листопада 2004 року; ОСОБА_4 з 16 січня 2003 року; ОСОБА_5 з 24 квітня 2003 року; ОСОБА_10 з 26 березня 2015 року; ОСОБА_6, яка знялася з реєстрації у 2012 році у зв'язку з навчанням, а за заявою ОСОБА_9 26 березня 2015 році знову була зареєстрована; ОСОБА_7 з 26 березня 2015 року.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9, який був чоловіком ОСОБА_3 та батьком: ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_10, помер.
24 листопада 2015 року ОСОБА_3 звернулась до власника квартири - Бердичівського ЛВУМГ філії УМГ «Киїтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз», та уклала договір найму квартири АДРЕСА_1.
Частиною 4 ст. 9 ЖК УРСР визначено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Згідно з положеннями ст. 71 ЖК УРСР особа може бути визнана судом такою, що втратила право користування жилим приміщенням, якщо не проживає в ньому понад шість місяців без поважних причин. Якщо наймач був відсутнім з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Статтею 72 ЖК УРСР передбачено, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог ізаперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Суд першої інстанції правильно встановив, що ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_9 перешкоджає проживанню ОСОБА_4, ОСОБА_6 та їхнім неповнолітнім дітям у спірній квартирі, врахувавши показання свідків, надавши їм належну правову оцінку згідно з вимогами ст. 212 ЦПК України, а надані ОСОБА_3 акти від 4 листопада 2015 року та від 22 березня 2016 року підтверджують лише відсутність відповідачів у спірній квартирі в конкретний час складення відповідних актів.
Разом з тим апеляційний суд, мотивувавши своє рішення тим, що відповідачі не зверталися за місцем реєстрації до медичних закладів за медичною допомогою, проживають зі своїми сім'ями за іншими адресами, не врахував причину непроживання їх у спірній квартирі та відсутність у власності іншого житла, не звернув увагу на те, що це не є безспірною підставою для застосування положень ст. 71 ЖК УРСР, оскільки зазначена норма права містить конкретні умови та підстави для застосування.
У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» судам роз'яснено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК УРСР), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
При цьому апеляційний суд не зазначив, які порушення норм ЦПК України допустив районний суд, досліджуючи та відповідно оцінюючи надані сторонами докази.
Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК).
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про те, що підстави визнання ОСОБА_4, ОСОБА_6 та їхніх неповнолітніх дітей такими, що втратив право користування спірною квартирою, відсутні є обґрунтованим, а їх зустрічний позов про вселення, усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням доведеним.
Суд першої інстанції встановив всі обставини справи, надав їм належну правову оцінку та ухвалив правильнерішення.
Відповідно до ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом було скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина - ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина - ОСОБА_7, подану їх представником - ОСОБА_8, задовольнити.
Рішення апеляційного суду Київської області від 18 жовтня 2016 року скасувати, рішення Володарського районного суду Київської області від 19 липня 2016 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: Б.І. Гулько
В.І.Журавель
С.Ф.Хопта
С.П.Штелик