5 квітня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Червинської М.Є.,
суддів: Коротуна В.М., Мазур Л.М.,
Писаної Т.О., Попович О.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «РайффайзенБанк Аваль», відділу державної виконавчої служби Кіцманського районного управління юстиції Чернівецької області про стягнення грошових коштів з касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення апеляційного суду Чернівецької області від 21 червня 2016 року,
У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен банк Аваль»), відділу державної виконавчої служби Кіцманського районного управління юстиції Чернівецької області (далі - ВДВС Кіцманського РУЮ) про стягнення грошових коштів.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що він придбав на прилюдних торгах житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, сплативши за придбане нерухоме майно грошові кошти в розмірі 222 112 грн 20 коп. Однак у зв'язку із участю в торгах лише одного покупця, рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 15 січня 2014 року (яке набрало законної сили) визнано договір купівлі-продажу з прилюдних торгів від 16 грудня 2009 року вищевказаного житлового будинку недійсним з підстав ст. ст. 203, 215 ЦК України. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Сторонами оскаржуваного договору були ОСОБА_3 та ВДВС Кіцманського РУЮ, а банк був кінцевим отримувачем сплачених коштів. Просив суд стягнути з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ВДВС Кіцманського РУЮ на його користь кошти в розмірі 204 054 грн 01 коп., інфляційні втрати за період з 1 березня 2014 року по 1 січня 2016 року в розмірі 127 533 грн 76 коп., 3% річних, за період з 1 березня 2014 року по 1 січня 2016 року в розмірі 11 222 грн 97 коп., різницю між фактично сплаченою та фактично отриманою сумою в розмірі 7 345 грн 99 коп. та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 5 тис. грн та судові витрати.
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 9 березня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 21 червня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 205 058 грн 21 коп. Вирішено питання про судовий збір.
У касаційній скарзі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-МІІІ «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив із того, що відповідачі не є сторонами договору купівлі-продажу спірного будинку, тому відсутні підстави для стягнення з них грошових коштів.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, виходив із того, що сплачені позивачем кошти повинен повернути стягувач за виконавчим провадженням
Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.
Судом установлено, що згідно виконавчого листа Кіцманського районного суду Чернівецької області від 26 січня 2009 року по справі за позовом ВАТ «Райффайзен Аваль» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за договором кредиту судом стягнуто з відповідачів на користь ВАТ «Раййфайзен Банк» суму в розмірі 222 112 грн 20 коп.
Згідно акту приймання-передачі наявних послуг по реалізації арештованого державним виконавцем майна від 25 грудня 2009 року ТОВ «ЮНОР» та ВДВС Кіцманського РУЮ, на виконання договору від 28 серпня 2009 року про надання послуг з реалізації арештованого майна, укладеного згідно із заявкою від 11 серпня 2009 року, спеціалізована організація надала послуги з продажу майна шляхом продажу на прилюдних торгах спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: с. Мамаївці, вул. Сагайдачного, 24 Кіцманського району Чернівецької області.
Згідно акту про реалізацію арештованого майна з прилюдних торгів, переможцем прилюдних торгів є єдиний учасник, ОСОБА_3, який 24 грудня 2009 року сплатив 205 058 грн 21 коп. за вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, та відповідно до свідоцтва від 2 лютого 2010 року йому належить право власності на вищевказаний житловий будинок.
Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 15 січня 2014 року (яке набрало законної сили) визнано договір купівлі-продажу з прилюдних торгів від 16 грудня 2009 року вищевказаного житлового будинку недійсним з підстав ст. ст. 203, 215 ЦК України.
Із позовної заяви вбачається, що позивач як на підставу позову посилався на те, що він на прилюдних торгах придбав нерухоме майно. Рішенням суду визнано недійсними прилюдні торги, які є спеціальною процедурою, за результатами якої укладається договір-купівлі продажу. У зв'язку з викладеними обставинами, позивач вважає, що має право на повернення коштів.
Вирішуючи спір, апеляційний суд дійшов до висновку про те, що сплачені позивачем кошти повинен повернути стягувач за виконавчим провадженням. Проте з таким висновком суду погодитись неможливо.
Відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу і така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину (ст. ст. 203, 215 ЦК України). Сторонами такого правочину є покупець - учасник прилюдних торгів, яким може бути фізична чи юридична особа, і продавець.
Вирішуючи питання хто є продавцем за укладеним за результатами торгів договором необхідно виходити з умов договору, що укладається між ДВС та спеціалізованою організацією. У випадку якщо на підставі укладеного спеціалізованою організацією з відділом ДВС договору ця організація під час укладання на торгах договору виступає представником ДВС, то стороною такого договору, а відтак і продавцем, є ДВС. Якщо ж спеціалізована організація виступає на торгах від власного імені на підставі укладеного з відділом ДВС договору, який за своїм змістом є договором комісії, то стороною такого договору, а відтак і продавцем, є спеціалізована організація
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 6-1884цс15 від 18 листопада 2015 року.
Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 212-214, 316 ЦПК України не з'ясував хто є продавцем у процедурі проведення прилюдних торгів - спеціалізована організація чи ДВС. При цьому згідно ст. 216 ЦК України реституція за договором купівлі-продажу відбувається між сторонами договору, а стягувач за виконавчим листом - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» стороною цього договору не був.
Апеляційний суд у порушення норм процесуального права не встановив особу, з якої може бути стягнута отримана ПАТ «Райффайзен Банк аваль» сума, зокрема не перевірили заперечень останнього, що саме ДВС має повернути зазначені кошти, до якої в межах зазначеної справи позивачем також заявлено вимоги про повернення коштів (ст. 11 ЦПК України).
За таких обставин, ухвалене судом апеляційної інстанції рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, у зв'язку із чим, відповідно до ст. 338 ЦПК України, його слід скасувати з передачею справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 21 червня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ.Є. Червинська
Судді:В.М. Коротун
Л.М. Мазур
Т.О. Писана
О.В. Попович
