06 квітня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
СитнікО.М., Іваненко Ю.Г., Ступак О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Рівненської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Юган Галина Іванівна, про визнання права власності на спадкове майно, за касаційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 11 жовтня 2016 року,
У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 відкрилася спадщина на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, що належала їй на праві спільної часткової власності. Інша 1/2 частини спірного нерухомого майна належить ОСОБА_6 28 березня 2009 року ОСОБА_8 склала заповіт, яким заповіла усе належне їй майно позивачу. Звернувшись до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом йому було відмовлено у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Просив визнати за ним право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_8
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 04 серпня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 11 жовтня 2016 року, позов задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_8
У касаційній скарзі ОСОБА_5, ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами встановлено, що 28 березня 2009 року ОСОБА_9 склала заповіт, яким на випадок своєї смерті все майно, що їй належало, заповіла ОСОБА_4 Заповіт посвідчено приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Юган Г.І. (а. с. 11, 12).
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_9 померла (а. с. 7).
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 28 жовтня 2015 року № 46430975 ОСОБА_9 на праві спільної часткової власності належала 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 10 липня 2009 року (а. с. 9, 10).
Інша 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 належить ОСОБА_6
15 липня 2013 року ОСОБА_4 звернувся до приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу з заявою про прийняття на підставі заповіту спадщини після смерті ОСОБА_9 (а. с. 16).
Постановою від 02 листопада 2015 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу відмовлено ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 через відсутність відомостей та документів, необхідних для його видачі (а. с. 20).
Згідно зі ст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
У п. 23 постанови Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зверталися до суду з позовом про визнання заповіту ОСОБА_9 від 28 березня 2009 року недійсним, у задоволення якого рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 26 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалами апеляційного суду Рівненської області від 23 вересня 2015 року та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 грудня 2015 року відмовлено (а. с. 13−15, 77, 78).
Колегія суддів погоджується з висновком судів першої й апеляційної інстанції про задоволення позову ОСОБА_4, оскільки матеріалами справи підтверджено право позивача на спадкове майно відповідно до заповіту від 28 березня 2009 року та заяви про прийняття спадщини від 15 липня 2013 року.
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків судів вони не впливають та їх не спростовують.
Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судами першої й апеляційної інстанцій при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а судові рішення залишити без змін.
Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 11 жовтня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів:
СитнікО.М. Іваненко Ю.Г. Ступак О.В.