12 квітня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І.,
Закропивного О.В., Штелик С.П.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виділ в натурі частки земельної ділянки та встановлення порядку користування житловим будинком за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5, на рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 15 листопада 2016 року,
У березні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 6 серпня 2014 року рішенням Голосіївського районного суду м. Києва, що набрало законної сили, за ним та ОСОБА_4 визнано право власності за кожним на Ѕ частку одноповерхового приватного житлового будинку АДРЕСА_1 Київської області та на Ѕ частину земельної ділянки, на якій розташовано вказаний житловий будинок.
Він з відповідачем у добровільному порядку не можуть дійти згоди щодо користування вищевказаним житловим будинком та земельною ділянкою, крім того, він має намір продати свою частку у зазначеному нерухомому майні.
З урахуванням наведеного ОСОБА_3 просив суд виділити йому в натурі Ѕ частину земельної ділянки та Ѕ частку житлової кімнати № 4 на плані технічного паспорту, площею 9,0 кв. м, у спільному користуванні залишити підсобну площу 18 кв. м, а саме коридор № 1, площею 4,7 кв. м, коридор № 2, площею 3,4 кв. м, кухню № 3, площею 9,9 кв. м, у житловому будинку АДРЕСА_1 Київської області.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 15 листопада 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачу належить Ѕ частина спірного житлового будинку та земельної ділянки, а, отже, він має право на виділення цього майна в натурі, але позивачем не надано належних та допустимих доказів технічної можливості для виділення вказаного майна, оскільки судова земельно-технічна експертиза не виконана через дії позивача. Позивачем документи експерту не надано, а його доводи про неможливість надання документів, так як вони знаходяться у відповідача, безпідставні, оскільки ОСОБА_3 є співвласником спірного майна, унаслідок чого має право на отримання будь-яких документів щодо своєї власності у всіх державних установах.
Проте повністю погодитись із такими висновками судів не можна.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Судом установлено, що 6 серпня 2014 року рішенням Голосіївського районного суду м. Києва, що набрало законної сили, за ОСОБА_3та ОСОБА_4 визнано право власності за кожним на Ѕ частку одноповерхового приватного будинку АДРЕСА_1 Київської області та на Ѕ частину земельної ділянки, на якій розташовано вказаний житловий будинок.
ОСОБА_3 указував про те, що він з ОСОБА_4 у добровільному порядку не можуть дійти згоди щодо користування вищевказаним житловим будинком та земельною ділянкою.
Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 135 ЦПК України питання про забезпечення доказів вирішується ухвалою. Оскарження ухвали про забезпечення доказів не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з ч. 4 ст. 143 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, мають право просити суд провести експертизу у відповідній судово-експертній установі, доручити її конкретному експерту, заявляти відвід експерту, давати пояснення експерту, знайомитися з висновком експерта, просити суд призначити повторну, додаткову, комісійну або комплексну експертизу.
Судом установлено, що 4 квітня 2016 року у справі призначено судову земельно-технічну експертизу. Позивачем на виконання клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежний інститут судових експертиз» (далі - ТОВ «Незалежного інституту судових експертиз») від 11 квітня 2016 року сплачено грошові кошти за експертизу у розмірі 8 075 грн. 25 квітня 2016 року експертною установою направлено позивачу клопотання про надання технічного паспорту на спірний житловий будинок та кадастровий план на спірну земельну ділянку. Проте ОСОБА_3 вказував на відсутність у нього доступу до зазначеного нерухомого майна, а, отже, і до витребуваних експертом документів, унаслідок чого звернувся до суду з заявою про направлення вказаного вище клопотання відповідачу, який участі в проведенні експертизи приймати не бажав. Зазначене клопотання судом не вирішено.
Ураховуючи викладене, суди у порушення вищезазначених положень закону та вимог ст. ст. 212-214, 303, 315 ЦПК України не звернули увагу на те, що позивачем було заявлено клопотання про витребування документів на спірне нерухоме майно у відповідача, у задоволенні якого, без постановлення відповідної ухвали, судом відмовлено. Крім того, судом усупереч клопотання ОСОБА_3 та положень ст. 143 ЦПК Українизмінено виконавця експертизи з ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» на товариство з обмеженою відповідальністю «Нісе».
Отже, порушене право позивача, яке, на його думку, ним доведено, судом не захищено, що суперечить змісту ст. ст. 3, 4 ЦПК України, ст. ст. 15, 16 ЦК України.
Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5, задовольнити.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 15 листопада 2016 рокускасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: Б.І. Гулько
В.І.Журавель
О.В.Закропивний
С.П.Штелик