Справа № 135/1950/16-а
Головуючий у 1-й інстанції: Волошина Т.В.
Суддя-доповідач: Біла Л.М.
10 квітня 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Граб Л.С. Гонтарука В. М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Виконавчого комітету Ладижинської міської ради Вінницької області на постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 22 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Ладижинської міської ради Вінницької області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Ладижинської міської ради Вінницької області, в якому просив скасувати постанову адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Ладижинської міської ради №169 від 24 листопада 2016 року щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн.
Постановою Ладижинського міського суду Вінницької області від 22 лютого 2017 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
10 квітня 2017 року на адресу суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу (вх.№ 6170/17) від позивача, в який просив провеси розгляд справи за його відсутності.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
За таких обставин, а також враховуючи, що судом участь сторін в судовому засіданні не визнавалась обов'язковою, колегія суддів прийшла до висновку щодо можливості апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.
Згідно з ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надавши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати, зважаючи на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 09 листопада 2016 року інспектором КП ЛМР "Муніципальна поліція" Краєвським О.В. складено протокол серії АА№000232 з доданими до нього фотофіксацією, відео, актом відмови та доповідною запискою, за порушення ОСОБА_2 вимог п. 4.3.20 розділу 2 Правил благоустрою населених пунктів, які розташовані на території Ладижинської міської ради Вінницької області, а саме за здійснення паркування автомобіля марки Мітсубісі L-200, н.з. НОМЕР_1 у невстановленому місці по вул. Ентузіастів, 3 м. Ладижин, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 152 КУпАП.
В подальшому матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ст. 152 КУпАП розглянуто, відповідно до ст. 218 КУпАП, адміністративною комісією виконавчого комітету Ладижинської міської ради Вінницької області 24 листопада 2016 року та прийнято постанову № 169, якою визнано винним ОСОБА_2 в скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП та накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить суму у розмірі 340 гривень (а.с. 8).
Не погоджуючись з винесеною постановою у справі про адміністративне правопорушення та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірність прийняття постанови № 169 від 24 листопада 2016 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не доведена, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Проте колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" № 2807-IV від 06.09.2005 (далі - Закон № 2807-IV) встановлено, що благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
Згідно з п. "г" ч. 1 ст. 13 Закону № 2807-IV до об'єктів у сфері благоустрою населених пунктів віднесено території загального користування, вулиці, проїзди, інші території загального користування в межах населеного пункту.
Громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані дотримуватися правил благоустрою територій населених пунктів, не порушуючи права і законні інтереси інших суб'єктів благоустрою населених пунктів (п. 2 ч. 2 ст. 17 Закону № 2807-IV ).
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 20 Закону № 2807-IV організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов'язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).
Частиною 4 ст. 20 вказаного Закону передбачено, що рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону № 2807-IV, правила благоустрою території населеного пункту це нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. У разі якщо відповідною сільською, селищною, міською радою не прийнято рішення про затвердження Правил, застосовуються Типові правила. Орган місцевого самоврядування забезпечує вільний доступ населення до затверджених Правил.
На виконання вказаних положень закону рішенням Ладижинської міської ради № 446 від 21 травня 2012 року затверджено Правила благоустрою населених пунктів, які розташовані на території Ладижинської міської ради (далі - Правила) (а.с.47).
Згідно з пунктів 4.3, 4.3.20 Правил на об'єктах благоустрою підприємствам, установам та організаціям, юридичним особам (їх філіям, представництвам, відділення), фізичним особам-підприємцям, а також громадянам забороняється здійснювати паркування автотранспорту на природних та штучних газонах та інших не встановлених для цього місцях. Здійснювати стоянки автотранспорту (у т.ч. мопедів) на прибудинковій території, окрім спеціально влаштованих для цього "кишенях" (а.с.48-51).
Положеннями ст. 152 КУпАП передбачено, що порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У відповідності до ст. 252 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язаний оцінити докази, шляхом всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
За приписами стю 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Аналізуючи доводи апелянта щодо дослідження адміністративною комісією додатків до до протоколу, а також інших доказів при винесенні оскаржуваної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, колегія суддів зважає на такі обставини справи.
Судом першої інстанції зроблено висновок, що при вирішенні справи про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП адміністративною комісією досліджено виключно протокол про адміністративне правопорушення серії АА №000232 від 09 листопада 2016 року, при цьому не було досліджено інших доказів, таких як записи фото та відеофіксації правопорушення, покази свідків, які є додатками до зазначеного протоколу, що вказує на визнання адміністративною комісією зазначених доказів неналежними і такими, що не заслуговують на увагу.
Колегія суддів вважає, що вказані висновку суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, адміністративна комісія при Виконавчому комітеті Ладижинської міської ради Вінницької області розглянула матеріали, представлені на ОСОБА_2, визнала його винним в скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП та наклала на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить суму у розмірі 340 гривень.
Факт дослідження адміністративною комісією саме матеріалів про адміністративне правопорушення за ст. 152 КУпАП підтверджується також копією відповідного протоколу засідання від 24 листопада 2016 року (а.с. 21-22).
Суд апеляційної інстанції зауважує, що до протоколу про адміністративне правопорушення серії АА №000232 від 09 листопада 2016 року додані фотофіксація, відео фіксація, акт відмови та доповідна записка, що в своїй сукупності разом з іншими доказами становлять матеріали справи про адміністративне правопорушення, розгляд яких зафіксовано як в оскаржуваній постанові, так і в протоколі засідання адміністративної комісії.
Натомість в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б вказували на визнання відповідачем фото та відеофіксації правопорушення, а також показів свідків неналежними доказами у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача.
За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції щодо того, що адміністративна комісія при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно позивача не дослідила об'єктивно всі обставини справи в їх сукупності та не надала їм належної оцінки не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Крім того, суд апеляційної інстанції критично ставиться до позиції суду першої інстанції стосовно того, що протокол про адміністративне правопорушення від 09 листопада 2016 року, на підставі якого винесена оскаржувана постанова, не містить обов'язкових реквізитів, а саме: не зазначено місце та час вчинення правопорушення, а також не конкретизована суть адміністративного правопорушення, що суперечить вимогам ст.256 КУпАП, що могло слугувати підставою для скасування оскаржуваної постанови, та вказує, що зі змісту даного протоколу вбачається, що місцем вчинення правопорушення є вул. Ентузіастів, 3 в м. Ладижин, на якій здійснено паркування автомобіля марки Мітсубісі L-200, н.з. НОМЕР_1 у невстановленому місці (суть адміністративного правопорушення).
В той же час, колегія суддів звертає увагу, що в додатках до протоколу від 09 листопада 2016 року зафіксовано факт паркування автомобіля позивача саме на пішохідній доріжці, що конкретизує суть адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_2 допустив порушення вимог п. 4.3.20 розділу 2 Правил благоустрою населених пунктів, які розташовані на території Ладижинської міської ради Вінницької області та здійснив паркування належного йому автомобіля у невстановленому місці, а тому доводи апеляційної скарги відповідача є обґрунтованими та спростовують висновки суду першої інстанції в повній мірі.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в ході апеляційного розгляду справи довів правомірність винесення оскаржуваної постанови, а відтак діяв у спосіб, на підставах та в межах наданих йому повноважень, що передбачені Конституцією та чинним законодавством України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Згідно п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Зважаючи на вищевказане, доводи апеляційної скарги відповідача підтверджують порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим оскаржувана постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Виконавчого комітету Ладижинської міської ради Вінницької області задовольнити повністю.
Постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 22 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Ладижинської міської ради Вінницької області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Ладижинської міської ради Вінницької області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відмовити.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі протягом трьох днів з дня закінчення розгляду справи.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Граб Л.С. Гонтарук В. М.