12 квітня 2017 року № 876/2926/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Судової-Хомюк Н.М., Коваля Р.Й.
за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Іваничівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області на постанову Іваничівського районного суду Волинської області від 23 грудня 2016 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Іваничівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання рішення неправомірним, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У листопаді 2016 року позивач ОСОБА_2 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Іваничівського об'єднаного УПФ України Волинської області, в якому просив: 1) визнати неправомірним рішення відповідача про припинення виплати позивачу пенсії за віком; 2) зобов'язати відповідача поновити та виплачувати позивачу пенсію за віком, призначену відповідно до ст.13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» з виплатою виниклої заборгованості за період з 10.02.2016 року до моменту виплати такої пенсії, та продовжувати виплачувати позивачу пенсію за віком.
Відповідач позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Постановою Іваничівського районного суду Волинської області від 23.12.2016 року позов задоволено повністю. Визнано неправомірним рішення Іваничівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про припинення виплати ОСОБА_2 пенсії за віком. Зобов'язано Іваничівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області поновити та виплачувати ОСОБА_2 пенсію за віком, призначену відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з виплатою виниклої заборгованості за період з 10 лютого 2016 року до моменту виплати такої пенсії, та продовжувати виплачувати йому пенсію за віком. Стягнуто з Іваничівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області на користь ОСОБА_2 551,20 грн. судового збору та 4000 грн. витрат на правову допомогу.
З цією постановою суду першої інстанції від 23.12.2016 року не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що відповідно до ст.10 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором. В даному випадку позивач має право на призначення та виплату пенсії за віком або на щомісячне довічне утримання судді у відставці. Зазначає апелянт, що відповідно до ст.142 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів», при досягненні суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Довічне грошове утримання судді у відставці є одним з видів пенсії. Крім того, апелянт вказує на некоректне застосування судом практики Конституційного суду України, неврахування відповіді на запит адвоката від 04.10.2016 р. № 4296/06-20-14 та протиправне задоволення вимоги про стягнення витрат на правову допомогу, адже позивач 20 років працював суддею.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену постанову суду від 23.12.2016 року та прийняти нове рішення про визнання дій правомірними.
Позивач апеляційної скарги не визнав, у суді апеляційної інстанції подав заперечення, просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржену постанову суду залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави та межі апеляційної скарги, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач з 21.12.1992 року по 28.12.2015 року працював суддею Нововолинського міського суду Волинської області (а.с. 36-38).
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12.11.2015 року №788-VIII «Про звільнення суддів», позивач звільнений з посади судді Нововолинського міського суду Волинської області у зв'язку з відставкою. Наказом Нововолинського міського суду Волинської області від 18.12.2015 року № 51/02-04 позивача відраховано зі штату Нововолинського міського суду Волинської області з 28.12.2015 року.
21.07.2016 року позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, починаючи із 29.12.2015 року, на виконання виконавчого листа №165/395/16-а від 23.03.2016 року.
Також судом встановлено, що 10.02.2016 року позивачу після досягнення ним 57 років, призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1.
У зв'язку із призначенням позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із 29.12.2015 року, припинено позивачу нарахування і виплату пенсії за віком. Під час нарахування та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідачем було зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача на розмір отриманої пенсії із 10.02.2016 року і в подальшому припинено нарахування та виплату пенсії за віком.
Суд апеляційної інстанції не може погодитися з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058), до законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, крім Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення належать, і закони, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і недержавного пенсійного забезпечення.
За змістом ст.5 Закону №1058, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Пунктом 2 частини 1 статті 8 Закону №1058 передбачено, що право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають лише особи, які не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел.
Згідно зі ст.10 цього Закону, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Відповідно до частин 1, 2 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07 липня 2010 року (в редакції чинній на липень 2016 року), судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 60 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1953 року по 31 грудня 1953 року; 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія.
Крім цього, частинами 1, 2, 5 стаття 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 2 червня 2016 року (в редакції чинній на час звернення позивача до адміністративного суду із даним позовом) передбачено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Зі змісту наведених законодавчих норм можна зробити висновок, що законодавством встановлено можливість вибору суддею, який пішов у відставку та має необхідний стаж суддівської роботи, одного з двох варіантів соціального забезпечення за настанням зазначеного юридичного факту (оформлення виходу у відставку) - отримання пенсії з урахуванням віку та стажу роботи, або щомісячного довічного грошового утримання у відповідних відсотках від заробітної плати.
При цьому, можливості одночасного отримання пенсії, в тому числі за віком, і щомісячного довічного грошового утримання, законодавство не передбачає.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 20.11.2012 р. у справі № 21-360а12.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що така обставина як недосягнення позивачем загального пенсійного віку, а отримання ним пенсії за віком на пільгових умовах, не змінює юридичного статусу цього виду пенсії (пенсійного забезпечення). Тому позивач, будучи суддею у відставці, має право вибору щодо отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці або пенсії за віком.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції від 23.12.2016 р. і прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 41 ч.1, 160 ч.3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Іваничівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області - задоволити частково.
Постанову Іваничівського районного суду Волинської області від 23 грудня 2016 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Іваничівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання рішення неправомірним, зобов'язання вчинити дії - скасувати і прийняти нову постанову.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
На постанову протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: В.В. Гуляк
Судді: Н.М. Судова-Хомюк
Р.Й. Коваль
Повний текст постанови виготовлено 14.04.2017 року.