Справа: № 826/12649/16 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В. І.
Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.
13 квітня 2017 року м. Київ
Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Кузьменка В. В.,
суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,
за участю секретаря Видмиденко О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Києві про визнання незаконним та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.03.2017, -
Позивач звернувся з позовом до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Києві про визнання незаконним та скасування наказу від 15.04.2016 №615 в частині накладення на позивача стягнення у вигляді звільнення з органі внутрішніх справ; визнання незаконним та скасування наказу від 10.05.2016 №132 о/с про звільнення позивач з органів внутрішніх справ; поновлення на посаді інспектора роти №9 батальйону №4 Управління патрульної поліції в м. Києві; виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.03.2017 позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та винести нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З матеріалів справи вбачається, що наказом від 29.02.2016 №180 призначено службове розслідування з метою встановлено причин та обставин можливого порушення службової дисципліни інспектором роти №9 батальйону №4 Управління патрульної поліції в м. Києві лейтенанта поліції ОСОБА_2, що мало місце 22.02.2016.
Відповідно до висновку службового розслідування встановлено, що 22.02.2016 лейтенант поліції ОСОБА_2 ніс службу у складі екіпажу «Форт-0904» у стані алкогольного сп'яніння (22.02.2016 близько 11:32 при температурі +17 результат тесту за спеціального приладу «Drager ARCE-0181» становить 0,34 %).
Наказом начальника департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Києві від 15.04.2016 №615 за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог ч. 1 ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», інспектора роти №9 батальйону №4 Управління патрульної поліції в м. Києві лейтенанта поліції ОСОБА_2 звільнено зі служби в поліції.
В подальшому, наказом начальника департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Києві від 10.05.2016 №132 позивача звільнено зі служби.
Правовідносини між сторонами регулюються Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» №3460-IV від 22.02.2006 року.
Згідно преамбули статуту, він визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Статтею 2 Статуту передбачено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Відповідно до статті 5 Статуту за вчинення дисциплінарного проступку особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.
Відповідно до ч. 6 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Статтею 12 Закону України "Про національну поліцію" визначено види дисциплінарних стягнень, до яких належать: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися: тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
У відповідності до ст.14 Закону України "Про національну поліцію" про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.
Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ, як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Проте, жодних імперативних обмежень щодо встановлення того чи іншого виду дисциплінарної відповідальності законодавцем не встановлено, окрім того, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Визначення виду дисциплінарного стягнення належить безпосередньо до дискреційних повноважень органу, який вільний у виборі останнього.
Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Статуту, зокрема, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Службове розслідування в органах внутрішніх справ - це комплекс заходів, які здійснюються в межах відомчої компетенції з метою уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню дисциплінарного проступку, встановлення ступеня вини особи, яка його вчинила.
Мета службового розслідування полягає в тому, щоб повністю, об'єктивно та всебічно встановити: обставини (час, місце) і наслідки правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування; осіб, винних у правопорушенні, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали загрозу їх спричинення; наявність причинного зв'язку між неправомірним діянням особи, щодо якої призначено службове розслідування, та його наслідками; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; вимоги законів чи інших нормативно - правових актів, розпорядчих документів або службових обов'язків, що були порушені; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки працівника органів внутрішніх справ і його ставлення до вчиненого.
Відповідно до п. 5.1. Інструкції «Про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України» (надалі - Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 230 від 12.03.2013, службове розслідування має бути завершене протягом одного місяия з дня його призначення начальником.
Згідно з п. 5.1., 5.2. Інструкції, початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення. Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування.
Відповідно до абз. 9 п. 6.2.2. Інструкції, одним з обов'язків виконавця (голови, члена комісії з проведення службової перевірки) є: після затвердження висновку службового розслідування за письмово оформленим бажанням особи РНС стосовно якої проводилося службове розслідування знайомити її із затвердженим висновком службового розслідування, а також з окремими матеріалами, зібраними в процесі його проведення в частині, яка її стосується, з дотриманням вимог законодавства.
П. 6.3. Інструкції також передбачено перелік прав особи РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування:
-отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування (п. 6.3.1);
-брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування (п. 6.3.2.);
-висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка (і) його проводить (ять); (п. 6.3.3);
- за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України (п. 6.3.5);
- оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України (п. 6.3.6.).
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
Відповідно до абз. 2 п. 6.3.6. Інструкції, забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення.
Апелянт вказує, що позивача не було попереджено про призначення службового розслідування та про підстави, що послугували його проведенню. Позивачу не запропоновано надати письмові пояснення в рамках службового розслідування, не надано можливості користуватися своїми правами під час проведення службового розслідування (подавати документи, робити заяви, висловлювати зауваження щодо об'єктивності та інші). Не виконано обов'язку щодо надання позивачу висновку службового розслідування та матеріалів, що повинні бути зібрані під час його проведення.
Як встановлено п.5.4 Інструкції якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Пунктами 8.1, 8.3 Інструкції встановлено, що підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.
У вступній частині висновку службового розслідування викладаються: посада, звання, прізвище, ініціали службової особи (осіб), яка (і) проводила (и) службове розслідування, підстави для проведення службового розслідування.
В описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла (и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посаду, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.
Також, в описовій частині зазначаються відомості про залучення фахівців та дані про них, висвітлюються подані ними результати.
У резолютивній частині висновку службового розслідування виконавцем (комісією) зазначаються: підтвердилися чи спростувалися відомості, які стали підставою для його призначення; пропозиції щодо закінчення службового розслідування, застосування до осіб РНС конкретних заохочень або дисциплінарних стягнень, кваліфікації отриманих тілесних ушкоджень, обставин загибелі (смерті) осіб РНС, списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про направлення матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.
Після затвердження висновку службового розслідування його оригінал та матеріали службового розслідування, а також наказ про накладення дисциплінарного стягнення (за наявності) передаються до канцелярії (секретаріату) підрозділу, де проходить службу виконавець, що проводив службове розслідування.
Як встановлено, відповідачем, як у висновку службового розслідування, так і в спірному наказі не розглядалась можливість застосування до позивача іншого дисциплінарного стягнення, не пов'язаного зі звільненням.
В той же час, суд звертає увагу на те, що підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни.
Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Відповідач обмежився застосуванням крайнього і найтяжчого виду дисциплінарного стягнення, не дослідивши в повній мірі всі обставини та докази, а також особу працівника.
В період служби в органах поліції на позивача не було накладено жодних дисциплінарних стягнень, що свідчить про належній рівень дотримання службової дисципліни та виконання покладених службових обов'язків.
Звільнення позивача із займаної посади не відповідає тяжкості вчиненого ним дисциплінарного проступку та при накладенні дисциплінарного стягнення не достатньо було враховано особу працівника і попередні результати його роботи, зокрема те, що до нього неодноразово застосовувались заходи заохочення, що є результатом позитивної роботи безпосередньо позивача та належної організації роботи.
Таким чином, відповідачем необґрунтовано застосовано принцип пропорційності відповідальності при застосуванні дисциплінарних стягнень в залежності від тяжкості проступку та застосовано крайній вид дисциплінарного впливу - звільнення зі служби без врахування обставин, які передбачені ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.
Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, щодо незаконності наказу від 15.04.2016 №615 в частині накладення на позивача стягнення у вигляді звільнення з органі внутрішніх справ; наказу від 10.05.2016 №132 о/с про звільнення позивач з органів внутрішніх справ, так як застосування до позивача такого дисциплінарного стягнення, як звільнення з посади - крайнього заходу дисциплінарного впливу, є передчасним і не відповідає тяжкості проступку позивача та обставинам, за яких його вчинено.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
При цьому, порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), згідно п. 2 розділу ІІ якої, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Відповідно до п.2 Постанови КМУ від 11.11.2015р. № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання затверджений Наказом МВС України від 06.04.2016р. № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.04.2016р. за № 669/28799 (далі - наказ № 260).
Відповідно до п.9 Наказу № 260 при виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Таким чином, відповідно до п. 8 Порядку, поліцейським нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Так, з урахуванням того, що звільнення позивача відбулось 10.05.2016, середнє грошове забезпечення повинно обчислюватися з виплат, отриманих ним за попередні два місяці служби, тобто за березень 2016 року (8730,96 грн.) і квітень 2016 року (8527,92 грн.), на підставі наданої Довідки про доходи (а.с. 67).
Отже, середньоденне грошове забезпечення позивача складає 283,93 грн. (17258,88 грн./61 (сумарна кількість календарних днів у березні-квітні 2016 року).
Виходячи з поняття вимушеного прогулу, кількість днів вимушеного прогулу визначається з дня звільнення та до винесення судом рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.
Таким чином, за час вимушеного прогулу, а саме, за період з 10.05.2016 по 13.04.2017 (236 робочі дні вимушеного прогулу), на користь позивача належить стягнути середнє грошове забезпечення в загальній сумі 283,93 грн. х 236 календарні дні, що дорівнює 67007 грн. 48 коп.
За таких обставин, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги знайшли своє відображення під час апеляційного розгляду, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та нормами права.
Керуючись ст.ст. 8, 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.03.2017 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Києві про визнання незаконним та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.03.2017- скасувати та постановити нову про задоволення позовних вимог.
Визнати незаконним та скасувати наказ від 15.04.2016 №615 в частині накладення на ОСОБА_2 стягнення у вигляді звільнення з органі внутрішніх справ.
Визнати незаконним та скасувати наказ від 10.05.2016 №132 о/с про звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ.
Поновити ОСОБА_2 на посаді інспектора роти №9 батальйону №4 Управління патрульної поліції в м. Києві починаючи з 10.05.2016.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Києві (03680, м. Київ-151, вул. Народного ополчення, 9, Інд.код 40108646) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, податковий номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 10.05.2016 по 13.04.2017 включно в розмірі 67007,48 грн. (шістдесят сім тисяч сім гривень 48 коп.).
Постанова в частині поновлення на посаді підлягає негайному виконанню.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
А. Г. Степанюк
Повний текст ухвали виготовлено 18.04.2017.
Головуючий суддя Кузьменко В. В.
Судді: Степанюк А.Г.
Василенко Я.М.