11 квітня 2017 р.Справа № 642/869/16-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Кононенко З.О.
Суддів: Бондара В.О. , Калитки О. М.
за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 02.03.2017р. по справі № 642/869/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області третя особа Харківський обласний військовий комісаріат
про визнання протиправними дій та звернення стягнення на майно,
Представник позивача ОСОБА_2, звернувся до Ленінського районного суду міста Харкова, з заявою в порядку ч.9 ст. 267 КАС України про визнання протиправними дій, вчинених Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, в якій просив суд:
- визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиконання постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 25.10.2016 року по справі № 642/869/16-а, яка полягає у не здійсненні належного перерахунку пенсії ОСОБА_1, на виконання постанови Ленінського районного суду міста Харкова від 25.10.2016 по справі 642/869/1-а, зменшення розміру пенсії позивачу з 90% грошового забезпечення до 70 відсотків грошового забезпечення, нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії без доплати яка передбачена постановою КМУ від 23 квітня 2012 р. за № 355 у розмірі 35% пенсії,
- визнати незаконними та нечинними з моменту прийняття перерахунків пенсії ОСОБА_1 за пенсійною справою № ФХ-97893 та просив визнати незаконним та нечинним з моменту прийняття Перерахунок пенсії з 18.08.2015 р., Перерахунок пенсії з 01.09.2015 р., Перерахунок пенсії з 01.12.2016 р., Перерахунок пенсії з 01.05.2016 р.;
- зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок розміру пенсії та виплачувати ОСОБА_1 пенсію обчисливши розмір пенсії з 90% грошового забезпечення, нараховувати та виплачувати доплату до пенсії яка передбачена постановою КМУ від 23 квітня 2012 р. за № 355 у розмірі 35% пенсій;
- подати протягом десяти днів, з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч. 1 ст. 267 КАС України.
В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області безпідставно під час проведення перерахунку розмір пенсії на виконання постанови суду від 25.10.2016 року розраховувався виходячи з 70% грошового забезпечення, в той час як на момент призначення пенсії позивач мав право та отримував пенсію в розмірі 90% грошового забезпечення, позивач отримав право та отримував доплату до пенсії яка передбачена постановою КМУ від 23 квітня 2012 р. за № 355 у розмірі 35% пенсій.
Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 02.03.2017 року заяву представника позивача ОСОБА_2 в порядку 267 ч.9 КАСУ про визнання протиправними дій в порядку виконання постанови від 25.10.2016 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа Харківський обласний військовий комісаріат та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправними дії (бездіяльність) головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиконання постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 25.10.2016 по справі № 642/869/16-а яка полягає у не здійсненні належного перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 на виконання постанови Ленінського районного суду від 25.10.2016 по справі № 642/869/16-а, зменшення розміру пенсії позивачу з 90 % грошового забезпечення до 70 % грошового забезпечення, нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії без доплати яка передбачена постановою КМУ від 23 квітня 2012 р. за № 355 у розмірі 35% пенсій.
Визнано незаконним та нечинним з моменту прийняття Перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 18.08.2015 р. за пенсійною справою № ФХ-97893 від 10.11.2016 р., Перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2015 р. за пенсійною справою № ФХ-97893 від 10.11.2016 р., Перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2016 р. за пенсійною справою № ФХ-97893 від 10.11.2016 р., Перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2016 р. за пенсійною справою № ФХ-97893 від 10.11.2016 р.
Зобов'язано головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок розміру пенсії та виплачувати ОСОБА_1 пенсію обчисливши розмір пенсії з 90% грошового забезпечення, нараховувати та виплачувати доплату до пенсії яка передбачена постановою КМУ від 23 квітня 2012 р. за № 355 у розмірі 35% пенсій; подати протягом десяти днів, з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч. 1 ст. 267 КАС України.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Представник відповідача, в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 25.10.2016 Ленінським районним судом міста Харкова винесено постанову, якою позов ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Харківський області, третя особа Харківській обласний військовий комісаріат про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов'язання вчинити певні дії, задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність відповідача, що виражається в ухилянні від здійснення перерахунку розміру пенсії позивача, полковника запасу ОСОБА_1, згідно даних, викладених в листі № ФЗ-97893 від 30.04.2009 року про розмір грошового забезпечення для нарахування пенсії, на підставі Постанови КМУ від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу».
Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок розміру пенсії позивача ОСОБА_1, починаючи з 18.08.2015 з використанням даних Харківського обласного військового комісаріату про розмір фактичного грошового забезпечення, станом на 01.01.2008 за посадою начальника авіації - заступника командуючого армії, встановленого у відповідності до Постанови КМУ від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», згідно довідки Харківського обласного військового комісаріату в головне управління пенсійного фонду України в Харківській області № ФХ-97893 від 30.04.2009.
Постановою колегії Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016 апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, додаткову постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 25.10.2016 по справі № 642/896/16-а залишено без змін.
Додаткова постанова Ленінського районного суду м. Харкова від 25.10.2016 по справі № 642/896/16-а набула законної сили 14.12.2016.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, на виконання додаткової постанови Ленінського районного суду міста Харкова від 25.10.2016, проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з врахуванням грошового забезпечення згідно довідки Харківського обласного військового комісаріату від 30.04.2009 р. № ФХ-97893, розрахунок проведено в розмірі 70% грошового забезпечення на підставі чинного законодавства на момент перерахунку пенсії, при обчисленні розміру пенсії доплата до пенсії яка передбачена постановою КМУ від 23 квітня 2012 р. за № 355 у розмірі 35% пенсій не нарахована.
Задовольняючи заяву представника позивача ОСОБА_2 в порядку ч. 9 ст. 267 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконана належним чином постанова Ленінського районного суду м. Харкова від 25.10.2016 року по справі № 642/869/16-а, а позивачем доведено належними та допустимими доказами обгрунтованість заявлених вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією й законами України.
Згідно з ч.1, 2 ст.8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена.
Згідно із ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ч.2 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Виходячи з положень ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Також принцип обов'язковості виконання судових рішень передбачає Закон України «Про судоустрій і статус суддів», згідно із ч. 2 ст. 13 якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Колегія суддів зазначає, що Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).
За приписами ст. 257 КАС України, примусове виконання судових рішень адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження", виконання судового рішення є завершальна стадія судочинства.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).
Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, обов'язок виконати постанову, що набрала законної сили виникає з моменту набрання такою постановою законної сили.
Таким чином, у відповідності до зазначених правових норм, зокрема, Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, постанова Ленінського районного суду м. Харкова від 25.10.2016 року по справі № 642/896/16-а є обов'язковою до виконання на всій території України.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 267 КАС України, суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк, звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від 10 до 30 мінімальних заробітних плат.
Отже, ст. 267 КАС України передбачено чітку послідовність порядку судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, у випадку невиконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, спочатку суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення; у разі неподання такого звіту або неналежного його виконання, судом розглядається питання про накладання штрафу на такий суб'єкт.
Відповідно до ч. 9 ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України визначено спеціальний спосіб судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
З матеріалів справи вбачається, що підставою звернення представника заявника ОСОБА_2 до адміністративного суду в порядку ч.9 ст.267 КАС України стало невиконання головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області судового рішення, що порушує право позивача на соціальний захист гарантоване Конституцією України та спеціальним законодавством, яким є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Виходячи з мотивувальної частини постанови суду, судом встановлено, що позивач з травня 1991 року отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», перебуває на обліку в ГУПФУ Харківській області в розмірі 90 % грошового забезпечення.
Згідно ст. 13 Закону № 2262-XII пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; (Пункт "а" частини першої статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3946-12 від 04.02.94).
Відповідно ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-XII в редакції від 08.06.2014 максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43) .
У зазначеній редакції положення Закону № 2262-XII були застосовані відповідачем при обчисленні розміру пенсії позивачу при її перерахунку.
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції, що діяла на дату призначення позивачу пенсії та подальших перерахунках, загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 % відповідних сум грошового забезпечення.
Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Аналізуючи наведені нормативно-правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки перерахунок пенсії ОСОБА_1 здійснювався на виконання постанови суду, якою відновлено порушене право пенсіонера на пенсію в більшому розмірі ніж призначена, то застосування відповідачем при перерахунку пенсії положень ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції, яка була чинна на час перерахунку пенсії позивачу на виконання постанови суду - 09.11.2016 року, суперечить нормам чинного законодавства, тому що право на пенсію у громадянина виникає не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.
Як вбачається з перерахунків пенсії за пенсійною справою № ФХ97893 на виконання постанови КМУ від 23 квітня 2012 р. за № 355 позивачу з 1 січня 2013 р. було проведено перерахунок пенсії, та встановлено основний вид пенсії у розмірі 90% грошового забезпечення та доплата у розмірі 35 % пенсії.
Проте, при перерахунку пенсії позивачу на виконання постанови суду від 25.10.2016 р. ГУПФУ в Харківській області не врахувало попередні перерахунки пенсії та не врахувало при обчисленні нового розміру пенсії доплату яка передбачена постановою КМУ від 23 квітня 2012 р. № 355 у розмірі 35% пенсій, обчислену відповідно до статей 13, 21, 36 Закону № 2262-12.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 р. за № 355 встановлено з 1 липня 2012 року підвищення до пенсій, призначених до зазначеної дати відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 11% пенсій, обчислених відповідно до статей 13, 21, 36 Закону, збільшивши його з 1 вересня 2012 р. до 23 % та 1 січня 2013р. до 35%.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002).
Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, тобто на відповідача, та саме відповідач зобов'язаний довести правомірність свого рішення.
Відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість дій відповідача при перерахунку пенсії ОСОБА_1 на виконання постанови Ленінського райлнного суду м. Харкова від 25.10.2016 року.
Дослідивши матеріали справи, аналізуючи наведені норми, колегія суддів приходить до висновку, що ГУПФУ в Харківській області не має підстав припиняти нараховувати та виплачувати позивачу доплату яка передбачена постановою КМУ від 23 квітня 2012 р. № 355 у розмірі 35% пенсій, обчислену відповідно до статей 13, 21, 36 Закону № 2262-12 в зв'язку з чим є незаконними з моменту прийняття Перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 18.08.2015 р. від 10.11.2016 р., Перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2015 р. від 10.11.2016 р., Перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2016 р. від 10.11.2016 р., Перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2016 р. від 10.11.2016 р.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач при перерахунку пенсії ОСОБА_1 на виконання постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 25.10.2016 року по справі № 642/869/16-а діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення чим порушено законні інтереси позивача.
Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що постанова Ленінського районного суду м. Харкова від 02.03.2017 року по справі № 642/869/16-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 02.03.2017р. по справі № 642/869/16-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.
Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Калитка О.М.
Повний текст ухвали виготовлений 18.04.2017 р.