Справа: №826/499/16 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О.
Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.
Іменем України
10 квітня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;
суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,
за участю секретаря: Левченка А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Гургенідзе Лєвана на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 грудня 2016 року у адміністративній справі за позовом Гургенідзе Лєвана до Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Шевченківський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві, про скасування рішення від 04.12.2015 №1-21/вх./4227-2-15,
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві, в якому просив суд скасувати рішення про скасування дозволу на імміграцію, виданого громадянину Грузії ОСОБА_5 від 04.12.2015 №1-21/вх4227-2-15.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 грудня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 грудня 2016 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до частини четвертої статті 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до частини першої статті 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянину Грузії, на підставі пункту 4 частини другої статті 4 Закону України «Про імміграцію» було надано дозвіл на імміграцію в Україну від 22.12.2009 №119949 зі строком дії до 22.12.2010. Дозвіл на імміграцію позивач отримав з тих підстав, що його бабуся ОСОБА_3 є громадянкою України та проживає на території України.
08 лютого 2010 року позивачу на підставі дозволу на імміграцію було видано посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 (безстрокова).
04 грудня 2015 року Головним управлінням Державної міграційної служби в м. Києві прийнято рішення від 04.12.2015 №1-21/вх4227-2-15 про скасування дозволу на імміграцію в України, що виданий 22.12.2009, на підставі пункту 1 частити першої статті 12 Закону України «Про імміграцію».
Вважаючи протиправним вказане рішення позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірне скасування дозволу на імміграцію в України, що виданий 22.12.2009, з підстав визнання недійсним паспорту ОСОБА_3.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції з наступних підстав.
У розумінні пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року №3773-VI (далі Закон №3773-VI) іноземцем є особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Згідно частини першої статті 3 вказаного Закону іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Відповідно до частини п'ятнадцятої статті 4 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства, які в'їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в'їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.
Згідно положень статті 5 вказаного Закону іноземці та особи без громадянства отримують посвідку на постійне проживання або посвідку на тимчасове проживання в залежності від підстав ля перебування на території України, які визначені в статті 4 Закону.
Закон України «Про імміграцію» від 07.06.2001 №2491-III визначає умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства (далі Закон №2491-III).
У розумінні статті 1 вказаного Закону іммігрантом є іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
Згідно положень частини першої та другої статті 4 зазначеного Закону дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції. Квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів, зокрема, особи, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України.
Статтею 6 Закону №2491-ІІІ визначено, що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції:
1) організовує роботу з прийняття заяв разом із визначеними цим Законом документами щодо надання дозволу на імміграцію від осіб, які перебувають в Україні на законних підставах;
2) організовує роботу з перевірки правильності оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутності підстав для відмови у його наданні;
3) організовує роботу з прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видання копій цих рішень особам, яких вони стосуються;
4) організовує роботу з видання та вилучення у випадках, передбачених цим Законом, посвідок на постійне проживання;
5) забезпечує ведення обліку осіб, які подали заяви про надання дозволу на імміграцію, та осіб, яким надано такий дозвіл.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 9 Закону №2491-ІІІ заяви про надання дозволу на імміграцію подаються особами, які перебувають в Україні на законних підставах, до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції.
Статтею 12 Закону №2491-ІІІ визначені підставі для скасування дозволу на імміграцію. Так, дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:
1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;
2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;
3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;
4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України;
5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;
6) в інших випадках, передбачених законами України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року №1983 затверджений, зокрема, Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень.
Положеннями пунктів 21 - 24 вказаного Порядку передбачено, що дозвіл на імміграцію скасовується органом за місцем його видачі.
Питання щодо скасування дозволу вправі порушити орган внутрішніх справ, інший орган виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.
Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу за місцем прийняття рішення про надання такого дозволу.
ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.
Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.
Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України «Про імміграцію». Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.
Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, наведені вище вимоги законодавства покладають на органи, які розглядають питання про скасування дозволу на імміграцію, суб'єктів владних повноважень обов'язок проведення всебічної перевірки на підставі відповідного подання.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, громадянину Грузії ОСОБА_5 було надано дозвіл на імміграцію в Україну на підставі пункту 4 частини другої статті 4 Закону України «Про імміграцію», оскільки він є онуком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки Грузії, яка набула громадянства України відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» та 11 грудня 2008 року Шевченківським РУ ГУ МВС України в м. Києві документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_2.
10 лютого 2015 року до Головного управління ДМС України в м. Києві надійшло повідомлення з Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 10.02.2015 №5/2/1-3937 про те, що в ході здійснення контррозвідувальних заходів виявлено та задокументовано факти незаконного набуття громадянства України та оформлення дозволів на імміграцію громадянами Грузії, в тому числі ОСОБА_3.
Так, згідно вказаного листа, 29.09.2005 на ім'я начальника ВГІРФО УМВС України в Харківській області із заявою про встановлення належності до громадянства України звернувся громадянин Грузії ОСОБА_4. До справи про оформлення громадянства України заявник надав копію паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_3 та рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 07.09.2005 у справі №2-997-05 про встановлення факту постійного проживання на території Харківської області з березня 1990 року. 27.10.2005 рішенням УМВС України у Харківській області (довідка про набуття громадянства України №49052, видана 27.10.2005 року) на підставі статті 3 Закону України «Про громадянство України» ОСОБА_4 був визнаний громадянином України. 18.11.2005 Бориспільським РВ ГУ МВС України у Київській області ОСОБА_4 документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_4.
Також, як зазначено в листі, під час проведення у 2009 році ГУБОЗ МВС України перевірки з'ясовано, що рішення про встановлення факту постійного проживання на території України ОСОБА_4 Вовчанським районним судом Харківської області не приймалось, а за №2-997-05 від 07.09.2005 року знаходиться інша цивільна справа. У зв'язку із наведеним 04.06.2009 на підставі інформування ГУБОЗ МВС України ГУ МВС України в Харківській області рішення про встановлення належності громадянства України ОСОБА_4 відмінено та визнано недійсною довідку УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області від 27.10.2005 №49052 про реєстрацію особи громадянином України, про що повідомлено Шевченківський РУ ГУ МВС України в м. Києві (за місцем реєстрації ОСОБА_4.) для відповідного реагування.
Згідно висновку про результати службової перевірки щодо підстав оформлення паспорта громадянина України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, від 20.10.2015 №19, оскільки громадянство України сина - ОСОБА_4, стало підставою для оформлення набуття громадянства України його матір'ю - ОСОБА_3, вирішено визнати недійсним та таким, що підлягає знищенню відповідно до пункту 10.4 розділу Х Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України №320, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.07.2012 за №1089/21401, паспорт громадянина України серії НОМЕР_2, що виданий на ім'я ОСОБА_3.
05 грудня 2015 року тимчасово виконуючим обов'язки начальника Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві затверджений висновок про результати перевірки матеріалів щодо правомірності документування посвідкою на постійне проживання в Україні громадянина Грузії Гургенідзе Лєвана, яким вирішено прийняти рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 1 статті 12 Закону України «Про імміграцію», оскільки паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 ОСОБА_3 (його бабусі) визнано недійним.
За таких обставин, враховуючи, що оскаржуване рішення у даній справі було прийнято у зв'язку із скасуванням документа, на підставі якого було видано тимчасову посвідку позивача, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що приймаючи оскаржуване рішення відповідач діяв на підставі та у межах повноважень, що передбачені чинним законодавством України.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Гургенідзе Лєвана залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 грудня 2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
(Ухвалу у повному обсязі складено 14.04.2017 року)
Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко
Суддя: Л.В. Губська
Суддя: І.В. Федотов
Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.
Судді: Федотов І.В.
Губська Л.В.