Справа: № 826/1461/16 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В. М. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.
13 квітня 2017 року м. Київ
Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Кузьменка В. В.,
суддів Василенка Я.М., Степанюка А. Г.,
за участю секретаря Видмеденко О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Державної міграційної служби України до Міністерства юстиції України, треті особи: Управління Державної міграційної служби України в Сумській області та Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області, про визнання протиправним та скасування рішення, за апеляційною скаргою Державної міграційної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.01.2017, -
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 04.01.2016 ВП №46110402 про накладення штрафу у розмірі 1360,00 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.01.2017 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
В судове засідання з'явилися учасники процесу. Представник апелянта просив задовольнити апеляційну скаргу, представник відповідача просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав вірну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 21.01.2015 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Юхименко О.С. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №46110402 по примусовому виконанню виконавчого листа №818/1745/14, виданого Сумським окружним адміністративним судом 18.12.2014, про зобов'язання ДМС України (боржник) повернути ОСОБА_3 (стягувач) зайво отримані грошові кошти за оформлення та видачу закордонного паспорту в розмірі 204,15 грн.; боржника зобов'язано самостійно виконати рішення суду у строк до семи днів з моменту прийняття вказаної постанови.
Вказана постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №46110402 отримана позивачем 27.01.2015, що підтверджується відміткою на супровідному листі.
У зв'язку з невиконанням рішення суду 04.01.2016 відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу у розмірі 1360,00 грн.
На думку позивача, правовими підставами для накладення штрафу є невиконання рішення боржником самостійно та за відсутності поважних причин, а враховуючи відсутність повноважень у позивача виконати рішення суду щодо повернення з держбюджету коштів, є підстави вважати, що у рамках виконавчого провадження ВП №46110402 боржник позбавлений можливості скористатися правом добровільного самостійного виконання рішення суду.
Вказане, на думку позивача, є поважною причиною невиконання рішення та відповідачем протиправно винесено оскаржувану постанову про накладення штрафу.
Надаючи правову оцінку обставинам справи судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку покладено на державну виконавчу службу.
Частиною 4 ст. 257 КАС України передбачено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Приписи ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» покладають на державного виконавця обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Наведені правові норми зобов'язують боржника добровільно виконати рішення у строк, встановлений державним виконавцем та повідомити про таке виконання у цей же термін. В свою чергу, дані норми, у разі невиконання боржником рішення добровільно у встановлений державним виконавцем строк, зобов'язують державного виконавця на наступний день після закінчення відповідних строків розпочати примусове виконання рішення, тобто вчиняти певні дії, спрямовані на примусове виконання рішення.
У той же час, перебіг строку для добровільного виконання починається з моменту отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, що, в свою чергу, покладає на виконавця обов'язок перед початком примусового виконання рішення пересвідчитись в отриманні боржником такої постанови.
Відповідні висновки суду узгоджуються з положеннями ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», якою закріплено, що копії постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до ст. 47 цього Закону надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
У разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Як вбачається з аналізу викладених норм, підставою для прийняття державним виконавцем постанови про накладення штрафу є невиконання боржником без поважних причин рішення у строк, встановлений постановою про відкриття виконавчого провадження, за умови обізнаності боржника про таку постанову та про строк, у який він може добровільно виконати таке рішення.
З оскаржуваної постанови вбачається, що прийнята вона у зв'язку з тим, що постановою від 18.09.2015 державним виконавцем накладено штраф на боржника та призначено новий строк для виконання рішення суду, однак, станом на 04.01.2016 рішення суду залишається невиконаним, підтверджуючих документів про виконання рішення суду до відділу не надходило.
В матеріалах справи відсутні належні докази виконання позивачем виконавчого листа №818/1745/14, виданого Сумським окружним адміністративним судом 18.12.2014 чи оскарження постанови від 18.09.2015 про накладення штрафу за невиконання рішення суду вперше.
Апелянт посилається на наявність поважних причин невиконання рішення суду, а саме, ДМС України не наділено повноваженнями щодо повернення з Державного бюджету України сплачених ОСОБА_3 коштів.
Згідно із п.п. 3, 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.
Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою з найменуванням та ідентифікаційним кодом установи (у разі наявності), з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
Подання в довільній формі подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Передбачені Порядком №787 дії з метою виконання виконавчого листа №818/1745/14, виданого Сумським окружним адміністративним судом 18 грудня 2014 року, позивачем не вчинялися та ним не надано жодних інших доказів, які б свідчили сумлінність ДМС України у виконанні вказаного рішення. Позивачем не надано суду доказів того, що він звертався до суду із відповідною заявою про відстрочення та/або розстрочення та/або зміну та/або встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Виконання рішення щодо боржника є обов'язком держави (рішення Європейського суду з прав людини від 13.07.2006 року; справа «Васильєв проти України»).
Європейський суд з прав людини в п. 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 року зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені ст. 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції» від 15.03.2001 року, п. 68).
З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог.
Доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.
При поданні апеляційної скарги, апелянтом подано клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке мотивовано відсутністю коштів, незадовільним майновим станом.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2017 клопотання про відстрочення сплати судового збору - задоволено.
Таким чином, з апелянта має бути стягнуто розмір судового збору, що не був сплачений при поданні апеляційної скарги.
У відповідності до п.п.1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону N 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову, який подано суб'єктом владних повноважень сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» мінімальну заробітну плату у 2016 році установлено у місячному розмірі: з 1 січня - 1378 грн.
Позивачем заявлено позовну вимогу про скасування постанови про накладення штрафу у розмірі 1 360, 00 грн., відтак, в даному випадку заявлено майнову вимогу то сума судового збору, яка підлягає сплаті з урахуванням ціни позову становить - 1 378, 00 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній станом на день подання апеляційної скарги) ставка судового збору за подання апеляційної скарги на судове рішення складає 110 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Тобто, за подання апеляційної скарги на оскаржувану постанову належить сплатити судовий збір у розмірі 1515,80 грн. (1378 грн. * 110 %).
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.
Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної міграційної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.01.2017 у справі за адміністративним позовом Державної міграційної служби України до Міністерства юстиції України, треті особи: Управління Державної міграційної служби України в Сумській області та Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області, про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.01.2017 - залишити без змін.
Стягнути з Державної міграційної служби України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 9 код ЄДРПОУ- 37508470) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1515,80 грн. (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять грн. 80 коп.).
Одержувач: УДКСУ у Печерському районі м. Києва,
ЄДРПОУ одержувача: 38004897.
Банк одержувача: ГУДКСУ у м. Києві.
МФО банку: 820019, рахунок: 31211206781007.
Код класифікації доходів бюджету: 22030101.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
А. Г. Степанюк
Повний текст ухвали виготовлено 18.04.2017
Головуючий суддя Кузьменко В. В.
Судді: Василенко Я.М.
Степанюк А.Г.