Справа: № 826/28051/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.
Іменем України
13 квітня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,
при секретарі судового засідання Приходько К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач звернулася до суду з даним позовом, в якому просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (далі - Уповноважена особа) щодо невнесення ОСОБА_3 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в АТ «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ 34047020) за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) за договором банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях № 001-09509-230215 від 23.02.2015;
- визнати протиправним та нечинним рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях № 001-09509-230215 від 23.02.2015, укладеного між позивачем та АТ «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ 34047020);
- визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невнесення позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в АТ «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ 34047020) за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях № 001-09509-230215 від 23.02.2015;
- зобов'язати Уповноважену особу включити ОСОБА_3 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в АТ «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ 34047020) за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях № 001-09509-230215 від 23.02.2015;
- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до Загального реєстру вкладників для здійснення виплат коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ 34047020) за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях № 001-09509-230215 від 23.02.2015.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, оформлене наказом № 813 від 16 вересня 2015 року в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях, укладеного між позивачем та публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» від 23 лютого 2015 року № 001-09509-230215. Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_3, як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за договором банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях № 001-09509-230215 від 23 лютого 2015 року за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції в частині про задоволення позову, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та постановити нову, якою у задоволенні позову відмовити.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
В частині про відмову у задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржується та судом згідно з вимогами ст. 195 КАС України не переглядається.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, тому у відповідності до ч. 6 ст. 12, ч.1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 23 лютого 2015 року між публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - Банк) та ОСОБА_3 (далі - Вкладник) був укладений договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях № 001-09509-230215 (далі - Договір № 001-09509-230215).
За умовами вказаного Договору № 001-09509-230215, сума вкладу складає 200 000,00 грн.
Вклад залучається на строк із моменту зарахування Вкладу на рахунок, вказаний в п. 1.6 цього Договору, та по « 24» травня 2015 року включно.
Процентна ставка на суму Вкладу становить 13 процентів річних.
Банк відкриває Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1.
Також, 23.02.2015 між Банком та Вкладником було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях № 001-09509-230215 від 23.02.2015, якою, зокрема, передбачено, що сторони домовились викласти пункт 1.8 ст. 1 Договору в наступній редакції: « 1.8 Зарахування Вкладу на Рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи-резидента, або готівкою через касу Банку в день укладання Сторонами цього Договору. Виключно для цілей цього Договору Сторони домовились, що умови п. 5.11. Правил до відносин, що виникають на підставі до цього Договору, не застосовуються.
У разі, якщо в день укладання Сторонами цього Договору не буде здійснено зарахування/перерахування коштів, що становлять суму Вкладу на Рахунок, цей Договір вважається таким, що не був укладений.».
23 лютого 2015 року ОСОБА_4 (Платник) на вкладний (депозитний) рахунок ОСОБА_3 (Отримувач) № НОМЕР_1 було внесено 200 000,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 46270308 від 23.02.2015.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року №150 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк».
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова В.В.
Відповідно до постанови Правління НБУ від 02 жовтня 2015 № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) прийнято рішення від 02 жовтня 2015 № 181, «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк», визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову Владиславу Володимировичу на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.
07 жовтня 2015 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет розмістив оголошення для вкладників: «У зв'язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення від 02 жовтня 2015 року № 181 «Про початок процедури ліквідації AT «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», Фонд з 08 жовтня 2015 року розпочинає виплати коштів вкладникам даного банку».
У Загальному реєстрі вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування вкладів відсутнє відшкодування за вкладом позивача у межах гарантованої суми відшкодування (200 000 грн.), та у банку-агенті відсутній відповідний переказ на ім'я позивача.
Згідно витягу з протоколу засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ «Дельта Банк», призначеної наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» №408 від 29 травня 2015 року, від 15 вересня 2015 року, комісія дійшла висновку, що договори банківських вкладів, укладені між банком та фізичними особами після 16 січня 2015 року включно, за якими здійснювалося зарахування коштів на вкладні рахунки від фізичних осіб, які є одночасно кредиторами банку, є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року №4452-VI (надалі - Закон №4452-VI).
Також, Комісія вирішила затвердити результати перевірки, якою виявлено правочини (договори) за вкладними операціями, що є нікчемними згідно з п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI, в тому числі й договір № 001-09509-230215, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем.
Наказом уповноваженої особи Фонду «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями» №813 від 16 вересня 2015 року вирішено застосувати наслідки нікчемності договорів банківських вкладів (депозитів), що є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI згідно переліку, наведеного в додатку №1, в якому, зокрема, міститься інформація про договір № 001-09509-230215, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем.
Вважаючи свої права на отримання відшкодування коштів за договором вкладу за рахунок Фонду порушеним, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявності підстав вважати договір банківського вкладу, укладений з позивачем, нікчемним, що мало наслідком відмову у включенні його до перелік вкладників, які мають право на відшкодування вкладу за рахунок Фонду.
Перевіряючи наведений висновок суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з невключенням позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, через визнання договору банківського вкладу, укладеного ОСОБА_3 з ПАТ «Дельта Банк», нікчемним.
Відповідно до частини 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року N 4452-VI (далі - Закон N 4452-VI) фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Згідно з частинами 1 та 2 ст. 27 цього Закону Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Згідно з ч. 5 Закону N 4452-VI протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
За змістом пункту 4 ч. 2 ст. 37 названого Закону Уповноваженій особі, серед іншого, надано право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Відповідно до ч. 2 та п.1 ч. 4 Закону N 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 не включено до переліку вкладників у зв'язку із визнанням нікчемним договору банківського вкладу, на підставі норм пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Такий висновок пояснюється тим, що кошти на вкладний рахунок позивача надійшли внаслідок так званого «дроблення» вкладу іншого клієнта банку, що є порушенням вимог договору банківського вкладу та пункту 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк», та вимог постанови Національного банку України від 30 жовтня 2014 року №692/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії проблемних» в частині заборони проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб за рахунок Фонду.
Перевіряючи наявність підстав для такого висновку, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними (банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку).
Слід зазначити, що серед обставин, на які посилається відповідач, слід розрізняти декілька правочинів: відкриття депозитного рахунка позивачем, перерахування коштів з рахунку іншої особи в цьому ж банку та зарахування цих коштів на депозитний рахунок позивача.
Оскаржуваним наказом Уповноваженої особи Фонду визнано нікчемною саме депозитну угоду між позивачем і банком.
При визнанні договору нікчемним Уповноважена особа Фонду посилається на «дроблення» вкладу іншої особи.
Мотивація Уповноваженої особи Фонду щодо надання переваг може мати сенс лише стосовно «дроблення» свого вкладу іншою особою та не підтверджує наявність підстав для визнання нікчемним правочину між позивачем і банком.
При цьому, відповідачем не зазначено, які конкретно переваги надано саме позивачу при укладанні такого договору, як і не надано доказів надання цих переваг.
Щодо доводів відповідача стосовно неможливості внесення на вкладний (депозитний) рахунок коштів іншою особою колегія суддів зазначає, що п. 10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492, кошти на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть бути внесені вкладником готівкою, перераховані з іншого власного вкладного (депозитного) або поточного рахунку. На вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім'я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше.
Відповідно до ст. 1062 Цивільного кодексу України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.
З аналізу наведених законодавчих актів випливає, що на момент укладення спірного договору банківського вкладу (депозиту) та поповнення депозитного рахунку на виконання цього договору обмежень в частині походження коштів вкладу, а саме що вкладом повинні бути кошти, внесені безпосередньо вкладником встановлено не було.
Можливість внесення на депозитний рахунок коштів іншою особою було передбачено умовами договору.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено існування підстав, передбачених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону 4452-VI, для віднесення спірного правочину до нікчемних.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на факт наявності на момент укладення договору банківського вкладу між позивачем і Банком постанови Національного банку України від 30 жовтня 2014 року №692/БТ «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії проблемних», яким було заборонено банку проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб.
Колегія суддів зазначає, що існування вказаної постанови не є підставою для визнання договору банківського вкладу нікчемним на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону 4452-VI.
Отже обставини щодо наявності визначених ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстав нікчемності правочину, не знайшли свого підтвердження, відповідач належних та допустимих доказів щодо цього не надав.
При цьому колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи міститься копія платіжного доручення №46270308 від 23 лютого 2015 року. Кошти було перераховано до запровадження тимчасової адміністрації.
Крім того, відповідно до частин 1, 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
При віднесенні правочину до нікчемних за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
В матеріалах справи відсутні вироки чи інші рішення, які б встановлювали певні факти по кримінальному провадження в межах спірних правовідносин.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що в Уповноваженої особи були відсутні підстави для визнання договору нікчемним та приходить до висновку, що дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова В.В. щодо невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за вкладами за рахунок Фонду є протиправними.
З огляду на зазначене, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадиров В.В. зобов'язана надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо вкладника ОСОБА_3, стосовно якої необхідно здійснити виплату відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Обов'язок подання додаткової інформації передбачено п. 6 розділу 3 Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами затверджено рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 N 14.
З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову є законним та обґрунтованим.
При вирішенні справи колегія суддів зазначає про відступ від правової позиції, викладеної у постановах Верховного суду України від 15.06.2016 по справі № 826/201410/14 та від 6 лютого 2016 року у справі №826/2043/15 щодо неналежність розгляду даної категорії справ в порядку адміністративного судочинства, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
У вищезазначеній постанові від 15.06.2016 по справі № 826/201410/14 Верховний суд України прийшов до висновку, що спірні правовідносини, які є подібними з даним спором, виникли на підставі цивільно-правової угоди й в силу вимог закону саме на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в указаному спорі покладено обов'язок відшкодувати кошти від імені сторони правочину, а тому, оскільки позивач звернувся за захистом порушених прав, що виникли із цивільних відносин, спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Мотиви відступу від правової позиції, викладеної у постанові ВСУ від 15.06.2016 по справі № 826/201410/14 наступні.
При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.
Суть спірних правовідносин полягає в тому, що під час дії тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» уповноважена особа Фонду не зарахувала банківський рахунок заявника до сформованого нею переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню у зв'язку з встановленням нікчемності договору банківського вкладу.
З аналізу змісту ст.ст. 1, 4, 6 Закону № 4452-VI, зміст яких наведено вище, випливає, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб шляхом здійснення повноважень, делегованих державою, щодо гарантування повернення вкладнику внеску у розмірі 200 000 грн.
З огляду на викладене, спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами КАС України.
Стосовно відступу від правової позиції, викладеної у постанові Верховного суду України від 16 лютого 2016 року у справі №826/2043/15, згідно з якою на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів, а спір, що виник між сторонами, повинен розглядатися за правилами господарського судочинства, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до преамбули Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.
Частиною 3 ст.2 даного Закону встановлено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.
Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом розгляду даної справи є правовідносини, врегульовані Законом України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб», який є спеціальним, та, яким врегульовано правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини, які складаються між Фондом, банками та Національним банком України.
Частина восьма статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлює, що дія Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» на банки не поширюється.
Відповідно, правові аспекти застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб» є відмінними, а тому колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для закриття провадження.
Частиною 2 ст. 4 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 ч.1 ст. 3 КАС України встановлено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що спір, предметом якого являється перевірка законності дій та рішень посадової особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо виконання покладених на неї владно-управлінських функцій у сфері реалізації публічних інтересів держави на відповідність законам України та іншим нормативно-правовим актам, підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 41, 167,196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді І.О. Грибан
О.А. Губська
Ухвалу в повному обсязі виготовлено 18.04.2017
Головуючий суддя Парінов А.Б.
Судді: Губська О.А.
Грибан І.О.