13 квітня 2017 р. № 876/3461/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,
за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 06 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов"язання нарахувати та виплатити щорічну разову грошову допомогу як учаснику бойових дій,-
13 січня 2017 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до відповідача - Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області, якою просив визнати протиправною бездіяльність щодо перерахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня та зобов'язати здійснити нарахування та виплату недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що всупереч вимог ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", згідно якої учасникам бойових передбачена виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, відповідачем проведено виплату такої у 2016 році допомоги лише в розмірі 920 грн.
Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 06 лютого 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постанова мотивована тим, що Управління соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області, здійснюючи позивачеві нарахування та виплату одноразової допомоги до 05 травня, діяло відповідно до Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» (чинного з 1 січня 2015 року), та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань", а відтак позов безпідставний і задоволенню не підлягає.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою суду, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.
В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1 від 04.05.2015 (а.с.16), та перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області.
У 2016 року позивачу до 5 травня проведено виплату щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій у розмірі 920 грн.
Оскільки розмір отриманої щорічної одноразової грошової допомоги як учаснику бойових дій, є меншим, ніж передбачено ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області з письмовою заявою про перерахунок та виплату недоплаченої суми грошової допомоги (а.с. 17).
Проте, Управлінням соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області листом від 13.12.2016 № О-678 у задоволенні заяви позивача відмовлено. Відмова мотивована тим, що Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань" встановлено виплату разової допомоги учасника бойових дій в розмірі 920, 00 грн, така виплата позивачем отримана у квітні 2016 року (а.с. 18).
ОСОБА_1, вважаючи відмову відповідача щодо перерахунку та виплати недоплаченої щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій неправомірною, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 17-1 Закону №3551-XII щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
У відповідності до ч.2 ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Виплата разової щорічної грошової допомоги учасникам бойових дій урегульована статтею 12 Закону № 3551-XII, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" частину п'яту статті 12 Закону № 3551-XII викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 наведені зміни були визнані неконституційними.
Таким чином, починаючи з 22 травня 2008 року, відновлено дію частини п'ятої статті 12 Закону № 3551-XII, відповідно до якої розмір грошової допомоги учасникам бойових дій мав становити п'ять мінімальних пенсій за віком.
Разом з тим, згідно із ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Так, 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ пунктом 63 якого розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26 згідно з яким норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №141 "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" встановлено, що у 2016 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - грошова допомога), здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - органи соціального захисту населення), які через відділення зв'язку або через установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), у таких розмірах: учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, ґетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 920 гривень (пп.2 п.1 Постанови).
Вказані положення є чинними та не визнані Конституційним судом України не конституційними.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, у 2016 році позивачу щорічна разова грошова допомога як учаснику бойових дій виплачена у передбаченому Постановою № 141 розмірі - 920 гривень.
Слід зазначити, що відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, розміри соціальних виплат залежать від фінансово-економічних можливостей держави. Згідно висновку Конституційного Суду України, зробленого у своєму рішенні від 25.01.2012 № 3рп/2012, соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Закріплений у статті 8 КАС України принцип верховенства права суд застосовує з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права в Україні.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року.
Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Згідно з правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в ухвалі "Великода проти України" від 03 червня 2014 року, законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
На підставі аналізу вказаних законодавчих положень та обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у 2016 році виплата позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій відповідно до частини 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту", правомірно здійснена в порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 06 лютого 2017 року у справі № 341/70/17 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя І. В. Глушко
Судді О.О. Большакова
В. Я. Макарик
Ухвала складена в повному обсязі 18.04.2017.