11 квітня 2017 року № 876/2081/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гінди О.М.
суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.
за участі секретаря судових засідань: Чопко Ю.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -
встановив:
01.12.2016 ОСОБА_2 звернулася в суд із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії за вислугу років та зобов'язати його провести перерахунок раніше призначеної їй пенсії за вислугу років, на підставі заяви від 08.09.2016 та довідки прокуратури Івано-Франківської області від 01.03.2016 № 18-122вих-16 про заробітну плату, з урахуванням розміру середньомісячного заробітку, без обмеження її максимального розміру.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що з травня 2015 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області та отримує пенсію за вислугу років згідно з Законом України «Про прокуратуру» у розмірі 60 % від середньомісячного заробітку з посади старшого прокурора прокуратури області з міжнародно-правових доручень прокуратури Івано-Франківської області. 08 вересня 2016 року вона звернулася до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області з заявою про перерахунок розміру пенсії за вислугу років на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, яка діяла на час призначення пенсії і подальших перерахунків пенсії (60% від суми місячної заробітної плати) та довідки прокуратури Івано-Франківської області про заробітну плату від 01 березня 2016 року № 18-122вих-16. Однак, отримала відмову, оскільки чинним законодавством не передбачено підстав для проведення перерахунку пенсії. Вважає, що внаслідок дій відповідача порушені її конституційні права на соціальний захист і пенсійне забезпечення.
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26.12.2016 в задоволенні позову відмовлено.
Із цією постановою не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така є незаконною, необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить постанову скасувати та прийняти нову якою позов задовольнити.
В обгрунтування апеляційних вимог зазначає, що не може бути підставою для відмови у перерахунку пенсії те, що Кабінетом Міністрів України не визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено ч. 18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру». Отже, відмова відповідача у проведенні їй перерахунку пенсії за вислугу років, у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури на підставі довідки прокуратури Івано-Франківської області 01.03.2016 № 18-122вих-16, є протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.
У відповідності до ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи, обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з травня 2015 року позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 60% від середньомісячного заробітку, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
08 вересня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області з заявою про перерахунок розміру пенсії за вислугу років на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, яка діяла на час призначення пенсії та довідки прокуратури Івано-Франківської області про заробітну плату від 01 березня 2016 року.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_2, Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області від 20 вересня 2016 року за № 310/М-15 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії, оскільки з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються, зокрема відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
Суд першої інстанції дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки з 01.06.2015 норми Закону України «Про прокуратуру» в тому числі ті, що регулюють порядок здійснення перерахунку пенсій прокурорським працівникам скасовано на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, у зв'язку з чим підстави для проведення перерахунку пенсії відсутні.
Суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції погоджується, з огляду на таке.
Як встановлено судом першої інстанції ОСОБА_2 працювала в органах прокуратури та у травні 2015 року їй було призначено пенсію за вислугу років на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ (в редакції, чинній на час набуття такого права) з розрахунку 60 відсотків від суми місячного заробітку, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Положення частини 17 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, які визначали умови та порядок перерахунку пенсії працівникам прокуратури у зв'язку з підвищенням заробітної плати, втратили чинність з 15.07.2015 з дня набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» № 1697-VII.
На час підвищення посадових окладів працівникам прокуратури постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 № 1013 (набрала чинності з 01.12.2015) та на час звернення позивача до пенсійного органу за перерахунком пенсії на підставі частини 17 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, зазначена норма втратила чинність.
Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VIІ не містить аналогічної норми, яка б визначала умови та порядок перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.
Відповідно до частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
На час звернення позивача до управління Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії, Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт не було прийнято.
При цьому, оскільки чинним законодавством України (Законом України від 28.12.2014 № 76-VІІІ) скасовано право на перерахунок призначених пенсій прокурорів у зв'язку з підвищенням окладів з 01.01.2015, а Кабінетом Міністрів України не визначено умови та порядок проведення такого перерахунку, жодних підстав для визнання протиправними дій (бездіяльності) управління Пенсійного фонду та проведення перерахунку призначеної пенсії, не вбачається.
Верховний Суд України у своїй постанові від 12 липня 2016 року у справі № 21-1726а16 висловив правову позицію, відповідно до якої відсутність постанови Кабінету Міністрів України яка чітко визначає розмір заробітної плати (чи пенсії) не є підставою для застосування вже недіючих норм Закону України для проведення перерахунку заробітної плати (пенсії).
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача на момент звернення позивача із заявою про перерахунок його пенсії не було правових підстав для такого перерахунку на підставі поданої ним довідки.
При цьому, відмова відповідача у такому перерахунку пенсії позивача не призвела до зменшення розміру пенсії працівника прокуратури, яку він отримував до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих ним прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Разом з тим, Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
При розв'язанні спірних правовідносин суд апеляційної інстанції посилається на правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в ухвалі «Великода проти України» від 03.06.2014, в якій Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.
З огляду на те, що Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII (яким скасовано саме право на перерахунок пенсій) є чинним і підлягає до виконання, Конституційним судом України в установленому порядку неконституційним такий не визнавався, беручи до уваги позицію Конституційного Суду України викладену у рішенні № 20-рп/2011 від 26.12.2011 та рішенні від 09 лютого 1999 №1-рп/99, позиції Європейського суду з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» та в ухвалі «Великода проти України» від 03 червня 2014 року, посилання позивача на звуження його прав та соціальних гарантій з посиланням на положення ст. 22 Конституції України, є помилковим.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Таким чином, у спірних правовідносинах пенсійний орган здійснював свої повноваження в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законами України, так як у останнього відсутні правові підстави для проведення перерахунку пенсії позивачу з урахуванням того, що Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» скасовано норми, відповідно до яких позивач просить здійснити перерахунок.
З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції не вбачає.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 грудня 2016 року у справі № 344/15877/16-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу протягом двадцяти днів, після набрання нею законної сили, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: О.М. Гінда
Судді: В.Я. Качмар
В.В. Ніколін
Ухвала в повному обсязі складена та підписана 14.04.2017.