12 квітня 2017 р.м. ХерсонСправа № 821/481/17
10 год. 46 хв.
Херсонський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Варняка С.О.,
суддів - Кузьменко Н.А., Попова В.Ф.,
при секретарі: Кальченко-Булановій М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Звернувшись до суду, позивач посилається на те, що проходив дійсну військову службу в період з 10.11.1984 року по 09.12.1986 року. У цей період з 09.12.1985 року по 05.12.1986 року приймав участь у бойових діях на території ДРА (Демократичної Республіки Афганістан) у складі військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується копією військового квитка НОМЕР_2 та копією довідки Генічеського районного військового комісаріату від 14.06.2016 року № 1338.
16.06.2016 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням позивачем III групи інвалідності, внаслідок поранення (контузії) та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах де велись бойові дії та надав копії необхідних документів. яки були надіслані до Міністерства оборони України.
Розглянувши вказані документи Міністерство оборони України своїм рішенням, оформленим Протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 12 серпня 2016 року № 58, повернуло їх до військкомату на доопрацювання, оскільки в поданих матеріалах відсутні документи, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.
Позивач вважає таке рішення Міністерства оборони України протиправним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.
Днем виникнення права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб, є 01.10.2015року, оскільки ця дата зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, як час, з якого позивачу встановлена ІІІ група інвалідності, як наслідок дія постанови № 975 безумовно поширюється на позивача, оскільки вона набрала чинності з 24.01.2014 року.
Форма такого документу, про який зазначає відповідач у своєму рішенні, законодавчо не визначена, а тому, за приписами наведеної норми такими документами можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).
Позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони про повернення документів ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги, оформлене Протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 12.08.2016 року № 58;
- зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 як інваліду III групи з 01.10.2015 року, інвалідність, якого настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання пов'язаних з виконанням ним, обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності та прийняти відповідне рішення на підставі наданих документів;
- зобов'язати Міністерство оборони України за заявою ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, в розмірі І50-хратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, що був встановлений на день настання інвалідності III групи - 01.10.2015 року;
- зобов'язати Міністерство оборони України протягом 15 днів з дня набрання постановою законної сили подати звіт про виконання судового рішення.
У судовому засіданні позивач та його представник наполягали на позовних вимогах, просили суд задовольнити позов.
Представник відповідача у судовому засіданні по суті позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи у судовому засіданні по суті позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши сторони та дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини.
Позивачем надано заяву, копію паспорта, копію ідентифікаційного коду, копію витягу з протоколу центральної військово-лікарської комісії, протокол засідання ЦВЛК, посвідчення інваліда війни, висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи, довідку МСЕК № 023231 від 01.10.2015, довідку про проходження служби та участі у бойових діях, копію військового квитка та реквізити банку - це підтверджується заявою позивача про виплату одноразової грошової допомоги ( надано позивачем), в якій позивач власноруч вказав перелік документів, які додаються, та супровідним листом Херсонського ОВК.
Розглянувши вказані документи Міністерство оборони України своїм рішенням, оформленим Протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 12 серпня 2016 року № 58, повернуло їх до військкомату на доопрацювання, оскільки в поданих матеріалах відсутні документи, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 41 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлений інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України від 20.12.1991 № 2011- XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" . Розділом II цього Закону, зокрема, встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.
Згідно з ч.1, п. 4 ч. 2 ст.16 Закону № 2011- XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;
Відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 162 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Таким чином, застосування статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.
Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року (справа № 21-446а14) та від 21 квітня 2015 (справа№21-135а15).
Відповідно до пункту 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою кабінету Міністрів України № 975 від 25.13.2013 року (надалі - Порядок) військовозобов'язаний, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:
заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;
довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії:
постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;
сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;
документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Форма документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), про який зазначає відповідач у своєму рішенні, законодавчо не визначена, а тому, за приписами наведеної норми такими документами можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).
Указана правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.01.2015 у справі 2-а-1626/12/1370, де зазначено, що документом, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно, не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження, можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва). Відсутність висновків службового розслідування та акту розслідування не може бути підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, за умови, якщо причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) підтверджені іншими документами.
Таким чином, суд приходить до висновку, що витяг з протоколу Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України № 950 від 19 березня 2015 року та висновок спеціаліста у галузі медичної експертизи № 435/ж від 12.03.2015 року, довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 01.10.2015 року за № 023231 доводять, що поранення (контузія) та захворювання позивача, пов'язанні з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії.
Крім того, позивач має статус ветерана війни (інваліда війни) - учасника бойових дій та також позивач має численні нагородження під час виконання ним обов'язків військової служби у Демократичній Республіці Афганістан.
Суд критично відноситься до заперечень відповідача про те, що відправка неповного пакету документів для доопрацювання за своєю правовою природою є дискреційним повноваженням даного державного органу, так як відповідно до пунктів 10, 11, 13 Порядку можливість розглядати та приймати рішення про відмову або призначення у виплаті одноразової грошової допомоги тільки за умови наявності повного переліку документів (якого не має).
Суд вважає необхідним зазначити наступне.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав і обов'язків, що дають можливість діяти на власний розсуд у межах закону. Дискреційні повноваження є елементом компетенції, і їх використання повинно відбуватися лише у рамках закону, що відповідає принципу законності та зміцнює законність. Власний, вільний розсуд - це повноваження, надані особі, яка наділена владою, вибирати між двома або більше альтернативами, коли кожна альтернатива законна. Отже, це вибір лише із законних альтернатив. Якщо законна альтернатива відсутня, не може бути мови про розсуд. Адміністративний розсуд повністю пов'язаний з правом і не має нічого спільного зі свавіллям як дією на свідоме порушення законодавства. Суть розсуду полягає у вольовому співвіднесенні доцільності і законності.
У наведених відповідачем правових нормах, так і в законодавстві, що регулює спірні правовідносини, не передбачено підстав для повернення Комісією документів з причин неповноти наданих документів.
Суд вважає вимогу позивача в частині зобов'язання Міністерство оборони України за заявою позивача прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку є виключною компетенцією відповідної комісії державного органу. Тому в цій частині позову, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Щодо зобов'язання позивача подати звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, у силу наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду. Виходячи з обставин даної справи, на даній стадії, суд не вбачає за необхідне зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.
Виходячи з викладеного, на підставі ст.ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 161, 162, 163 КАС України,
постановив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони про повернення документів ОСОБА_1 щодо призначенця одноразової грошової допомоги, оформлене Протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 12.08.2016 року № 58.
Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 як інваліду III групи з 01.10.2015 року, інвалідність, якого настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання пов'язаних з виконанням ним, обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності та прийняти відповідне рішення на підставі наданих документів.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 14 квітня 2017 р.
Головуючий суддя Варняк С.О.
Суддя Кузьменко Н.А.
Суддя Попов В.Ф.
кат. 10.3.4