10 квітня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/309/17
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бойка С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Лайко О.В.,
представника позивача - Чирва І.М.,
представника відповідача - Бровик Ю.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький шкірзавод" до Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
28 лютого 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький шкірзавод" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС в Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.02.2017 №0000651401, №0000671401, №0000661401.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на протиправність податкових повідомлень-рішень винесених Головним управлінням ДФС у Полтавській області.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні прозові вимоги не визнав. У наданих до суду письмових запереченнях відповідач просив відмовити посилаючись на те, що за результатами проведеної перевірки встановлено порушення позивачем п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 156734,00 грн., п. 189..1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 17592,00 грн. та встановлено завищення р. 21 залишку від'ємного значення за червень 2016 року в сумі 156556,00 грн.
Протокольною ухвалою від 10.04.2017 замінено первісного відповідача Кременчуцьку ОДПІ ГУ ДФС в Полтавській області на належного відповідача Головне управління ДФС у Полтавській області.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.
Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький шкірзавод" у встановленому законом порядку зареєстровано як юридичну особу, код ЄДРПОУ 31847843.
Позивач з 25.02.2002 перебуває на обліку платників податків в Кременчуцькій ОДПІ та з 04.03.2004 зареєстрований платником податку на додану вартість (надалі також ПДВ).
Співробітниками Головного управління ДФС у Полтавській області у період з 19.12.2016 по 17.01.2017 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький шкірзавод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2016, законодавства про збір та облік єдиного соціального внеску за період з 01.01.2015 по 30.06.2016.
За результатами перевірки складено акт від 24.01.2017 №39/16-31-14-01-10/31847843 (надалі - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог:
- П(С)БО 16 "Витрати" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 346, пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток загалом в розмірі 156734 грн.;
- пункту 189.1, статті 189, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, наслідком чого визначено заниження позивачем податку на додану вартість всього на суму 17592 грн. Встановлено завищення рядка 21 залишку від'ємного значення у сумі 156 556 грн.;
- підпунктів 1, 2, 4 пункту 2 статті 6, абзаців 1 та 5 пункту 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" внаслідок чого донараховано позивачу єдиного внеску в сумі 1705,34 грн.
На підставі зазначеного вище Акта перевірки Гадяцькою ОДПІ 07.02.2017 сформовано податкові повідомлення-рішення:
- №0000651401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "Податок на прибуток приватних підприємств, 11021000" загалом в розмірі 183257 грн 75;
- №0000671401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 21 990 грн 00 коп. (в т.ч., основний платіж - 17592 грн 00 коп., штрафні (фінансові) санкції - 4398 грн 00 коп.);
-0000661401, яким до позивача застосовано штрафну санкцію за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) 14010100" в розмірі 156556 грн.
Не погоджуючись з даними податковими повідомленнями-рішеннями ГУ ДФС у Полтавські області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький шкірзавод" звернулось до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.
Надаючи правову оцінку спірним рішенням суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності таких рішень, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дані рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що донарахування спірного грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток та ПДВ контролюючим органом здійснено з огляду на наступні доводи.
В лютому, березні, липні, вересні, жовтні, листопаді та у січні, лютому, березні, червні 2016 року ТОВ "Кременчуцький шкірзавод" здійснювало списання хімічних реактивів на переробку шкіри за нормами більшими ніж у січня 2015 року.
Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку про заниження ТОВ "Кременчуцький шкірзавод" податку на прибуток на суму 156734,00 грн. та податку на додану вартість в сумі 17592,00 грн. та завищення рядка 21 залишку від'ємного значення у сумі 156556,00 грн.
Оцінюючи наведені доводи в їх сукупності, суд виходить з наступного.
Пунктом 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" (далі - ПСБО 16).
Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) (пункти 1, 2 ПСБО 16).
Згідно з пунктами 6, 7 ПСБО 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
Пунктом 11 "Склад витрат" ПСБО 16 визначено, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:
- прямі матеріальні витрати;
- прямі витрати на оплату праці;
- інші прямі витрати;
- змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.
Відповідно до пункту 12 ПСБО 16 до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).
До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (пункт 13 ПСБО 16).
Згідно пункту 14 ПСБО 16 до складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.
За приписами пунктів 15 та 16 ПСБО 16 до складу загальновиробничих витрат включаються:
- витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо).
- амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення.
- амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення.
- витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.
- витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо).
- витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень.
- витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг).
- витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища.
- інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо).
Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні.
До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.
До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.
Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлюються підприємством.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Відповідно до пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України встановлено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
Згідно з пунктом 198.5 статті 198 Подтакового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що при надходженні сировини на підприємство шкури приймаються за кількістю та вагою на склад шкірсировини, на якому комплектуються виробничі партії вагою залежно від розвісу. Після визначення якості сировини її розподіляють за ознакою однорідності та передають у виробничі цехи. У цехах шкірсировина проходить технологічні процеси.
При проходженні технологічних процесів, хімічні матеріали додаються послідовно і їхня кількість коригується у відповідності до моніторингу перебігу технологічного процесу та залежить від факторів якості шкірсировини та сезону.
Рецептура хімічних речовин на кожний місяць розробляється головним технологом товариства, який має вищу освіту за фахом "технологія обробки шкіри та хутра", та може коливатися у значних межах.
При виборі метода переробки і застосування якісних і кількісних характеристик хімічних речовин, головним технологом до уваги береться наступні фактори: характеристики шкірсировини, фактори походження та умови життя тварин, забій тварини, консервування та зберігання сировини, дефектів сировини, видів сировини за розвісами та сезонності переробки.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що працівниками ГУ ДФС в Полтавській області висновки викладені в акті перевірки зроблено без урахування усіх особливостей процесу переробки шкірсировини та за відсутності достатнього рівня знань в даній галузі, а позивачем правомірно сформовано собівартість виробленої продукції.
Суд вважає безпідставними твердження відповідача, щодо відсутності погоджень з покупцями зміни якості продукції, оскільки відповідачем суду не надано доказів необхідності отримання вказаного погодження, а в ході розгляду справи встановлено та не спростовано відповідачем, що якість шкіряного фабрикату Вет-блу має відповідати ТУ У 00302391-03-98.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, обов'язок щодо доказування правомірності спірних податкових повідомлень-рішень покладено на відповідача у справі - ГУ ДФС у Полтавській області.
В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.
Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Зважаючи на те, що спірні рішення є правовими актами індивідуальної дії, які відповідно до приписів статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі їх неправомірності визнаються судом протиправними і скасовуються, суд, керуючись положеннями частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 07.02.2017 №0000651401, №0000671401, №0000661401.
У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 07.02.2017 №0000651401, №0000671401, №0000661401.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький шкірзавод" судові витрати у розмірі 5427,06 грн (п'ять тисяч чотириста двадцять сім гривень шість копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 18 квітня 2017 року.
Суддя С.С. Бойко