м. Миколаїв
10 квітня 2017 року Справа № 814/187/17
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Марича Є.В. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
доЮжноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Енергобудівників,5,Южноукраїнськ,Миколаївська область,55000
проскасування податкового повідомлення-рішення від 09.06.2016р. № 19-13,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі-позивач, ФОП ОСОБА_1) звернулась до суду з позовом до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі-відповідач Южноукраїнська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.06.2016 року № 19-13.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що земельна ділянка, на якій розташований об'єкт нерухомого майна позивачу на праві власності чи користуванні нежиле приміщення не належить, а відтак відсутні підстави для нарахування та сплати позивачем орендної плати. Крім того, позивач наголошує, що з 05.11.2015 року не являється власником нежитлового приміщення, що підтверджується договором купівлі-продажу нерухомого майна від 05.11.2015 р.
Від відповідача надійшли письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що позивач залишився власником нежилого приміщення та суб'єктом сплати орендної плати за землю, оскільки відсутній витяг з Державного реєстру прав ОСОБА_2
Представниками сторін подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 у 2013 році належало нерухоме майно, про що свідчить свідоцтво придбання нерухомого майна на аукціоні при продажу мана в провадження у справі про банкрутство від 25.12.2013 року.
Між ОСОБА_1 та Южноукраїнською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки від 22.04.2014 року, яка розташована за адресою АДРЕСА_2.
В подальшому, 05.11.2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна.
09 червня 2016 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 19-13, яким відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України було визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб в розмірі 36260,36 грн.
Позивач не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням - рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся з даним позовом до суду.
Суд вирішуючи спір між сторонами виходить з наступного.
Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
За підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу), а землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Згідно із підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Таким чином, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.
Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 Земельного кодексу України і статтею 377 Цивільного кодексу України, зі змісту яких випливає, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.
Відповідно до статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Згідно із пунктом 274.1 статті 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
Згідно із пунктом 287.8 статті 287 Податкового кодексу України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Пунктом 286.5 статті 286 Податкового кодексу України встановлено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу. У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
В постанові від 24.11.2015 №21-2352а15 колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла наступних правових висновків: «У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 291.2 статті 291, підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.».
Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач перестав бути власником нежитлових приміщень на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 05.11.2015 р. між ним та ОСОБА_3
При цьому, рішенням Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 03.03.2016 р. №128 припинено договір оренди земельної ділянки, укладеного між Южноукраїнською міською радою та позивачем від 22.04.2014 р. шляхом внесення додаткової угоди про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки. Також, п.5 цього ж рішення новому власнику ОСОБА_3 запропоновано на період оформлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, сплачувати за фактичне користування земельної ділянки під розміщення та обслуговування нежитлових приміщень по АДРЕСА_2.
Відтак, вищенаведеними договором купівлі-продажу земельної ділянки від 05.11.2015 року та Рішенням Южноукраїнської Міської ради Миколаївської області про припинення дії договору оренди, укладеного між позивачем та Южноукраїнською міською радою Миколаївської області спростовуються твердження відповідача, що позивач являється орендарем земельної ділянки.
Таким чином, суд дійшов висновку, що нарахування позивачу податкових зобов'язань із земельного податку по вище зазначеній земельній ділянці, є протиправним та суперечить вимогам Податкового кодексу України.
Судові витрати покласти на відповідача.
Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області від 09.06.2016 р. №19-13 про визначення суми податкового зобов'язання з орендної плати земельної ділянки в розмірі 36260,36 грн.
3. Присудити на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області сплачений згідно квитанції №6 від 30.01.2017 року в сумі 640,00 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Суддя Є.В. Марич