14 квітня 2017 року Житомир справа № 806/2092/16
категорія 3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шимоновича Р.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними, визнання протиправним та нечинним висновку,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати неправомірними дії працівників північного регіонального управління Житомирського прикордонного загону відділу прикордонної служби "Овруч", а саме ОСОБА_3, майора ОСОБА_4 та майора ОСОБА_5;
- визнати протиправним та нечинним з моменту його затвердження висновок службової перевірки за фактом неправомірних дій посадових осіб відділу прикордонної служби "Овруч".
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з метою запобігання та недопущення в майбутньому інших правопорушень з боку посадових осіб відділу прикордонної служби "Овруч" Житомирського прикордонного загону, ним була направлена скарга начальнику Північного регіонального управління державної прикордонної служби України з проханням провести відповідну перевірку. Листом Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 12.07.2016 № 973/0/2-16 його повідомлено, що за результатами проведеної перевірки, факти порушень зазначені у скарзі, не знайшли свого об'єктивного підтвердження. На переконання позивача, такі висновки відповідача є неправомірними, оскільки апеляційним судом Житомирської області скасована постанова Овруцького районного суду Житомирської області про притягнення його до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 204-1, ч. 1 ст. 185-10 КУпАп, та закрито провадження у справі за п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, а тому виникає підстава до юридичної відповідальності за фактом порушення законодавства.
Позивач в судове засідання не прибув, на адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження та письмові заперечення проти позову, за змістом яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 31-34).
Справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, з огляду на наступне.
Встановлено, що постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 19.04.2016 у справі № 286/783/16-п визнано ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 204-1 ч. 2, 185-10 ч. 1 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400 грн (а.с. 8-9).
Постановою апеляційного суду Житомирської області від 01.06.2016 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1, скасовано постанову Овруцького районного суду Житомирської області, провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП (а.с. 10-11).
23.06.2016 позивач звернувся до начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України полковника ОСОБА_6 зі скаргою на неправомірні дії працівників прикордонної служби, в якій просив провести відповідну перевірку за зазначеним фактом порушення законодавства України, вжити заходів прокурорського реагування і притягнути посадових осіб відділу прикордонної служби "Овруч" Житомирського прикордонного загону: начальника відділу прикордонної служби "Овруч" - ОСОБА_3, майора ОСОБА_4, та майора ОСОБА_5, як осіб, винних у порушенні законодавства, до відповідальності (а.с. 62).
Листом Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 12.07.2016 № 973/0/2-16 позивача повідомлено про те, що факти порушень, зазначених у його скарзі, за результатами перевірки, не знайшли свого об'єктивного підтвердження (а.с. 42).
Не погодившись із висновком відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних мотивів.
Щодо вимоги позивача про визнання неправомірними дії працівників північного регіонального управління Житомирського прикордонного загону відділу прикордонної служби "Овруч", а саме ОСОБА_3, майора ОСОБА_4 та майора ОСОБА_5
Як вбачаєється зі змісту статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України - до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
Таким чином, у контексті наведених приписів до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, позаяк підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивачем оскаржуються дії працівників прикордонного загону, які фактично стали наслідком складання протоколу про адміністративне правопорушення та подальшої передачі матеріалів до Овруцького районного суду Житомирської області для вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Правові основи організації та діяльності Державної прикордонної служби України, її загальну структуру, чисельність, функції та повноваження визначає Закон України "Про Державну прикордонну службу України".
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Державну прикордонну службу України", на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Закону України "Про Державну прикордонну службу України", на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються припинення будь-яких спроб незаконної зміни проходження лінії державного кордону України.
Пунктами 12, 13 частини першої статті 20 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" встановлено, що органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов'язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право:
вимагати від фізичних осіб припинення правопорушень і дій, що перешкоджають здійсненню повноважень Державної прикордонної служби України;
у випадках та в порядку, передбачених законами України, розглядати справи про правопорушення, накладати стягнення або передавати матеріали про правопорушення на розгляд інших уповноважених органів виконавчої влади або судів.
Оскільки Законом України "Про Державну прикордонну службу України" працівників Державної прикордонної служби України наділено повноваженнями розглядати справи про правопорушення, накладати стягнення або передавати матеріали про правопорушення на розгляд інших уповноважених органів виконавчої влади або судів, оспорювані дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії - у даному випадку протокол про адміністративне правопорушення.
Як встановлено судом, постановою апеляційного суду Житомирської області від 01.06.2016 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1, скасовано постанову Овруцького районного суду Житомирської області, провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП
Зважаючи на те, що наслідки оспорюваних дій посадових осіб відповідача були предметом розгляду судами першої та апеляційної інстанції у справі № 286/783/16-п, суд вважає, що закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_7 є належним способом захисту порушеного права позивача, відтак суд не вбачає підстав для задоволення позову у цій частині.
Також, необґрунтованими є вимоги позивача про визнання протиправним та нечинним з моменту його затвердження висновку службової перевірки за фактом неправомірних дій посадових осіб відділу прикордонної служби "Овруч", з огляду на наступне.
Так, підстави, порядок призначення і проведення службового розслідування за фактами невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцями своїх службових обов'язків, порушення військової дисципліни, порядку несення служби або громадського порядку регулюється Інструкцією про порядок проведення службового розслідування в Державній прикордонній службі України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 111 від 14.02.2005 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.02.2005 за N 261/10541 (далі - Інструкція).
Згідно пункту 5 Інструкції, рішення про проведення службового розслідування приймається начальником (командиром), який має право видавати письмові накази та притягати підлеглого військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до пункту 6 Інструкції, підставою для призначення службового розслідування можуть бути рапорти посадових та службових осіб добового (прикордонного) наряду, командирів підрозділів, начальників служб, інших посадових осіб, окремих військовослужбовців, заяви (скарги) громадян, подання спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції, а також інші повідомлення про правопорушення, події, що потребують з'ясування обставин, за яких вони сталися.
Матеріалами справи підтверджено, що у зв'язку з надходженням скарги ОСОБА_7 про неправомірні дії посадових осіб відділу прикордонної служби "Овруч" Житомирського прикордонного загону, з метою з'ясування фактів, зазначених у скарзі, наказом начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України полковника ОСОБА_6 від № 377-АГ від 01.07.2016 призначено службове розслідування (а.с. 41).
Відповідно до пункту 13 Інструкції, особам, які проводять службове розслідування, надається право:
отримувати від військовослужбовців та працівників усні чи письмові пояснення, необхідні документи, довідки, консультативні та експертні висновки;
ознайомлюватися і вивчати, у тому числі з виїздом на місце події, відповідні документи, у разі потреби знімати з них копії та долучати до матеріалів службового розслідування;
отримувати інформацію, пов'язану із службовим розслідуванням, від юридичних і фізичних осіб з дотриманням вимог чинного законодавства на підставі запиту посадової особи, яка призначила службове розслідування.
Встановлено, що у ході проведення службового розслідування відповідачем були відібрані пояснення у начальника відділу прикордонної служби "Овруч" ОСОБА_3, майора ОСОБА_4, та майора ОСОБА_5
Відповідно до пункту 16 Інструкції, розслідування та його результати оформляються письмово.
Згідно пункту 17 Інструкції, розслідування має встановити: наявність чи відсутність події, з приводу якої було призначено розслідування, та її обставини (час, місце) і наслідки; осіб, з вини яких трапилася подія, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли шкідливим наслідкам або створювали загрозу для їх спричинення; наявність причинного зв'язку між подією, з приводу якої було призначено службове розслідування, та неправомірними діями військовослужбовця; конкретні неправомірні дії або бездіяльність військовослужбовця, який вчинив правопорушення; вимоги законів чи інших нормативно-правових актів та керівних документів або посадових інструкцій, які було порушено; ступінь провини кожної з осіб, причетних до правопорушення; форму провини (навмисно чи з необережності) та мотиви протиправної поведінки військовослужбовця і його ставлення до скоєного; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; чи вчинено правопорушення під час виконання військовослужбовцем службових обов'язків.
За результатами проведеного службового розслідування, відповідачем складено висновок від 11.07.2016, яким зафіксовано відсутність в діях військовослужбовців відділу прикордонної служби "Овруч" Житомирського прикордонного загону порушень норм чинного законодавства та відомчих керівних документів (а.с. 44-61).
Про результати проведеного службового розслідування, ОСОБА_7 було повідомлено листом від 12.07.2016 № 973/0/2-16 (а.с. 42).
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про чітке дотримання відповідачем вимог Інструкції під час проведення службового розслідування на підставі скарги ОСОБА_7
При цьому, відповідач, досліджуючи викладені у скарзі обставини, з'ясовував наявність чи відсутність підстав для притягнення посадових осіб до відповідальності.
Суд звертає увагу позивача, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність критеріям, закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не може втручатися у дискреційні повноваження відповідних органів та перебирати на себе їх функції.
Враховуючи, що притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників відноситься до дискреційних повноважень відповідача, у даному випадку суд не вправі втручатись у вільний розсуд суб'єкта владних повноважень при вирішенні даного питання.
Також, в контексті викладеного, суд констатує, що оспорюваний висновок не породжує для позивача права на звернення із цим адміністративним позовом, оскільки висновок службового розслідування має правові наслідки виключно для осіб, відносно яких проведено розслідування.
З огляду на викладене, суд відмовляє позивачеві у задоволенні позову у цій частині.
У свою чергу, суд вважає доцільним роз'яснити ОСОБА_1, що оскарження дій посадових осіб в частині застосування відносно нього фізичної сили можливе виключно в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На виконання цих вимог, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів належними та допустимими доказами правомірність своїх дій.
Водночас, докази подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог та були спростовані доводами відповідача.
З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 86, 128, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Р.М.Шимонович