Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
10 квітня 2017 р. № 820/4714/16
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Тітова О.М., суддів: Бадюкова Ю.В., Старосєльцевої О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Костіної А.В.,
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідачів - Кезлі М.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби України в Харківській області, Державної міграційної служби України про визнання незаконною відмови та зобов'язання вчинити певні дії ,
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просить суд визнати незаконним рішення Державної міграційної служби України від 10.08.2016 року про відмову в продовжені терміну, зобов'язавши оформити посвідку на постійне проживання в Україні.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що вважає рішення ДМС України безпідставним та незаконним, оскільки він надав достатньо даних про наявність у нього сім'ї в Україні : дружина та син. Необхідну заяву дружини завірену нотаріусом про те, що вона надає мені необхідне матеріальне забезпечення та житло, а також дані про те, що ОСОБА_1 з нею в шлюбі більше двох років.
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на наведені у письмових запереченнях обставини, в яких зазначив, що позивач не обґрунтував належним чином підстав для продовження свого терміну перебування на території України.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Колегією суддів встановлено, що 03.06.2016 року позивач звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області із заявою про продовження терміну перебування на території України до 30.09.2016.
Рішенням Державної міграційної служби України від 10.08.2016 року було відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про продовження строку перебування на території України на підставі п.п. 6 п. 10 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою КМУ від 15.02.2015 року № 150.
Згідно із частиною першою статті 17 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземцю або особі без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування (за наявності законних підстав).
ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з громадянкою ОСОБА_3 з 26.07.2005 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1, виданим міським відділом реєстрації актів цивільного стану №1 Харківського обласного управління юстиції.
Із матеріалів справи колегією суддів встановлено, що позивач має дитину ОСОБА_4, яка була народжена на території України, що підтверджується свідоцтвом про народження від 23.05.2006 року НОМЕР_2, виданим міським відділом реєстрації актів цивільного стану №3 Харківського обласного управління юстиції, та яка набула громадянства України відповідно до довідки №4968, виданої Головним управлінням Державної міграційної служби України в Харківській.
Відповідно до п.1 ч. 3 статті 4 Закону України "Про імміграцію" дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.
Процедура продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України регулюється Порядком продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2015 року № 150 (далі по тексту - Порядок).
Відповідно до п. 5 Порядку строк перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, паспортні документи або документи, що підтверджують особу без громадянства, яких зареєстровано посадовою особою Держприкордонслужби, продовжується територіальними органами або підрозділами ДМС.
Згідно з п. 7 Порядку рішення про продовження строку перебування іноземців та осіб без громадянства на території України понад встановлені цим Порядком строки приймається керівником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником у разі подання заяви про отримання дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України та наявності підстав, які не дають змоги виїхати з України, відповідно до статті 22 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", а також Головою ДМС або його заступником в інших випадках за умови подання підтверджувальних документів.
Відповідно до п. 8 Порядку заяви про продовження строку перебування на території України (далі - заяви) подаються іноземцями та особами без громадянства і приймаючою стороною не раніше ніж за десять та не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення такого строку до територіальних органів або підрозділів ДМС за місцем проживання. Зразок заяви та порядок її розгляду затверджуються МВС.
Пунктом 9 Порядку встановлено перелік документів, необхідних для продовження строку перебування на території України, а саме: 1) у разі, коли приймаючою стороною є фізична особа: паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред'явлення повертається), копію його сторінок з особистими даними, візою (за наявності) і відміткою про реєстрацію та/або копію імміграційної картки (за наявності); переклад українською мовою сторінок паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений в установленому законодавством порядку; паспортний документ фізичної особи, що є приймаючою стороною (після пред'явлення повертається), та копію його сторінок з особистими даними; копію посвідки на постійне чи тимчасове проживання або іншого документа, що підтверджує законність перебування на території України (якщо приймаючою стороною є іноземець та особа без громадянства); документ, що підтверджує наявність фінансового забезпечення для покриття витрат, пов'язаних з перебуванням іноземця та особи без громадянства на території України, чи гарантійний лист приймаючої сторони про взяття на себе зобов'язань із сплати всіх витрат, пов'язаних з перебуванням іноземця та особи без громадянства на території України та їх виїздом з України; документ про право власності або свідоцтво про державну реєстрацію права власності на житло, яке надається іноземцеві та особі без громадянства для перебування (після пред'явлення повертається), та його копію, а у разі, коли житло не належить приймаючій стороні, - письмову згоду власника (співвласника) такого житла. Якщо житло перебуває в державній або комунальній власності, замість документа про право власності подається видана організацією, яка здійснює експлуатацію житлового будинку, довідка про всіх повнолітніх осіб, місце проживання яких зареєстровано у такому житлі, та їх письмова згода на перебування іноземця та особи без громадянства; чотири фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра; квитанція про сплату державного мита за продовження строку перебування або документ, який підтверджує наявність пільг щодо сплати.
Відповідно до п. 10 Порядку рішення про відмову в продовженні строку перебування іноземця та особи без громадянства на території України приймається в разі: 1) необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку; 2) необхідності охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні; 3) коли паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі; 4) подання іноземцем та особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей чи підроблених документів; 5)коли виявлено факти невиконання іноземцем та особою без громадянства рішення суду чи органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну; 6) коли є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець та особа без громадянства мають інші, ніж заявлені у заяві, підстави та мету перебування в Україні або вони не подали відповідного підтвердження; 7) відсутності в іноземця та особи без громадянства достатнього фінансового забезпечення на період перебування або відповідних гарантій приймаючої сторони. Зазначене рішення може бути оскаржене до територіального органу ДМС (у разі, коли рішення прийняте територіальним підрозділом ДМС), ДМС або суду.
Приймаючи рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні заяви про продовження строку перебування на території України Державна міграційна служба України не навела жодних обставин, які передбачені чинним законодавством для такої відмови.
Таким чином, спірне рішення відповідача винесено з порушенням вимог чинного законодавства України та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, оскільки позивач має дитину, народжену на території України, яка набула громадянство України та не має можливості вчиняти будь - які дії та користуватись правами без продовження строку перебування на території України.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення Державної міграційної служби України є незаконним.
Щодо позовної вимоги стосовно зобов'язання Державної міграційної служби України оформити посвідку на постійне проживання в Україні громадянину Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1, суд зазначає, що відповідно до ст.11 Закону України «Про імміграцію» :
- Особі, яка постійно проживає за межами України і отримала дозвіл на імміграцію, дипломатичне представництво чи консульська установа України за її зверненням оформляють довгострокову візу. Зазначена особа в'їжджає на територію України в порядку, встановленому законодавством України.
- Після прибуття іммігранта в Україну він повинен звернутися протягом п'яти робочих днів до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, із заявою про видачу йому посвідки на постійне проживання. До заяви мають додаватися копія паспортного документа заявника із проставленою в ньому довгостроковою візою та копія рішення про надання дозволу на імміграцію.
- Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, протягом тижня з дня прийняття заяви видає іммігранту посвідку на постійне проживання.
- Особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.
Також суд зазначає, що відповідно до п.3 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 р. № 251
Для оформлення посвідки на постійне проживання разом із заявою подаються:
1) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред'явлення повертається), та його копія;
2) переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;
3) копія рішення про надання дозволу на імміграцію;
4) квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати;
5) чотири фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра (на матовому папері);
6) копія виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (у разі її наявності).
Судом встановлено, що позивач не вживав заходів, направлених на отримання посвідки на постійне проживання, а саме не подавав відповідної заяви оформленої згідно наведених вище норм законодавства. Після отримання дозволу на імміграцію позивач має право звернутися з відповідною заявою до центрального орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, для отримання посвідки на постійне проживання.
Таким чином, суд приходить до висновку, що дана позовна вимога є передчасною, а тому задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст.94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби України в Харківській області, Державної міграційної служби України про визнання незаконною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати незаконним рішення Державної міграційної служби України від 10.08.2016 року про відмову в продовжені терміну пребування в Україні громадянину Федеративної республіки Нігерія ОСОБА_1.
В іншій частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 АДРЕСА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 552 (п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної міграційної служби України (01001,м. Київ, вул. Володимирська, 9, код ЄДРПОУ 37508470).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 14.04.2017 року.
Головуючий суддя О.М. Тітов
Судді Ю.В. Бадюков
О.В. Старосєльцева