Справа № 686/18289/16-ц
Провадження № 22-ц/792/757/17
11 квітня 2017 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
у складі: головуючої судді Грох Л.М.,
суддів Гринчука Р.С., Костенка А.М.,
секретар Лапко Ю.В.,
з участю апелянта,
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - виконавчий комітет Хмельницької міської ради як орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей Хмельницької міської ради, про позбавлення батьківських прав за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 березня 2017 року.
Заслухавши доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги,
У вересні 2016 року ОСОБА_1, звертаючись до суду з вказаним позовом до відповідачки, вказував, що він та ОСОБА_2 деякий час проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народилася донька ОСОБА_3. З 03.03.2011 року сторони припинили спільне проживання. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15.08.2014 року визначено місце проживання їх доньки ОСОБА_3 з ним, батьком. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 06.11.2014 року стягнуто з ОСОБА_2 на його користь аліменти на утримання доньки. Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 08.04.2015 року рішення Городоцького районного суду від 29.01.2015 року про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно доньки ОСОБА_3 скасовано та ухвалено нове про відмову у позові ОСОБА_1
Проте відповідач як не надавала, так і не надає ніякої допомоги дитині, не бере участі у її вихованні, не з'являється на перший дзвоник у школу, не була присутня на лінійках, присвячених закінченню навчального року, не цікавиться життям та здоров'ям дитини, а при випадкових зустрічах у місті та громадському транспорті вдає, що не знає дитини. Нехтуючи своїми батьківськими обов'язками, ОСОБА_2, на думку позивача, принижує доньку, а тому просив суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно їх доньки ОСОБА_3
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03.03.2017 року в задоволенні позову відмовлено. Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання її доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Покладено на виконком Хмельницької міської ради в особі Служби у справах дітей Хмельницької міської ради контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов'язків щодо її доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. На думку апелянта, висновок суду про те, що відповідач має контакт з дитиною, спілкується з нею, разом проводить вільний час, не ґрунтується на доказах. Донька проживає з батьком відповідно до рішення Хмельницького міськрайонного суду від 15.08.2014 року і тим же рішенням встановлено, що відповідачка жодних обов'язків щодо виховання доньки не виконує. Відповідач свідомо без жодних причин не бере участі у житті дитини, не спілкується та не дбає про неї. Дитина перебуває на повному утриманні позивача. Окрім цього, ОСОБА_2 не сплачує присуджені судом аліменти, не піклується про доньку та взагалі не виявляє ніякого інтересу до доньки.
В засіданні апеляційного суду апелянт підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів.
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися, будучи повідомленими про розгляд справи.
Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Так, відповідно до ст. 309 ч.1 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення сторін, допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим оспорюване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Судом встановлено, що сторони спільно проживали без укладення шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась донька ОСОБА_3. З березня 2011 року сторони стали проживати окремо, донька залишилась проживати з матір'ю. Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 25.09.2013 року встановлено батьківство ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
З середини 2014 року дитина стала проживати із батьком. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 15.08.2014 року місце проживання дитини ОСОБА_3 визначено із ОСОБА_1 по АДРЕСА_1. Цим же рішенням встановлено, що ОСОБА_2 проживає окремо від дитини, обов'язків щодо участі у вихованні доньки не виконує, вихованням дитини займається батько ОСОБА_1 Дитина перебуває на повному його утриманні та вихованні.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15.08.2014 року вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини всіх видів її доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 06.10.2014 року і до повноліття дитини.
Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 08.04.2015 року рішення Городоцького районного суду від 29.01.2015 року про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно доньки ОСОБА_3 скасовано та ухвалено нове про відмову у позові.
Як вбачається з заочного рішення Хмельницького міськрайонного суду від 14.07.2015 року у справі № 686/9385/15-ц, ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 17.09.2015 року у справі № 686/9385/15-ц, ОСОБА_2 зверталася в травні 2015 року до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною, однак ухвалене за її позовом заочне рішення скасовано.
Згідно свідоцтва про зміну імені від 25.02.2016 року, ОСОБА_1 змінив ім'я на ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 народила сина ОСОБА_6, є одинокою матір'ю, у зв'язку з чим у 2015 році їй виплачувалися державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям, допомога на дітей одиноким матерям, одноразова допомога при народженні дитини. З 1.03.2016 року виплату допомоги малозабезпеченій сім'ї припинено.
Борг ОСОБА_2 по сплаті аліментів на утримання доньки станом на 01.09.2016 року становить 11134,40 грн., востаннє відповідач сплачувала аліменти в грудні 2015 року.
Відповідачка не зверталася впродовж січня 2016 року - січня 2017 року до класного керівника дитини ОСОБА_7, заступника директора за навчально-виховної роботи ОСОБА_8, медичної сестри ОСОБА_9, практичного психолога ОСОБА_10
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не повністю самоусунулася від участі у вихованні та утриманні доньки, тому позбавлення її батьківських прав щодо доньки як крайній захід є недоцільним.
Проте з таким висновком не можна погодитися, зважаючи на таке.
Відповідно до ст. 51 Конституції України, ст. 5 СК України держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, забезпечує охорону прав матері та батька, створює умови для зміцнення сім'ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.
Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини.
Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини держава має забезпечити, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли за рішенням суду буде встановлено, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Обов'язки батьків щодо дитини визначено статтею 150 СК України, за якою вони зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України (пункти 15, 16, 18 Постанови від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»), позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Так, за висновком виконкому Хмельницької міської ради як органу опіки та піклування від 08.12.2016 року ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків, тому позбавлення її батьківських прав щодо малолітньої доньки ОСОБА_3 є доцільним і відповідає інтересам дитини. При цьому зазначено, що ОСОБА_2, була повідомлена про слухання цього питання на засіданні комісії з питань захисту прав дитини, проте на засідання не прибула, жодних письмових пояснень чи документів на підтвердження її участі у вихованні дитини не надала. відповідачка жодних обов'язків по відношенню до доньки не виконує. Не реагує ОСОБА_2 і на неодноразові письмові запрошення служби у справах дітей. Працівникам служби, які декілька разів приходили за адресою її проживання з метою обстеження житлово-побутових умов, двері ніхто не відчиняв.
Згідно листа СЗОШ І-ІІІ ступенів № 12 м. Хмельницького від 09.02.2017 року № 52 ОСОБА_2 не мала жодних зв'язків та не зверталася з січня 2016 року по січень 2017 року до класного керівника доньки, заступника директора з навчально-виховної роботи, практичного психолога, та не з'являлася у школі.
Наведене цілком спростовує твердження відповідачки, що вона постійно приходить до школи та цікавиться життям доньки.
Висновок органу опіки і піклування від 08.09.2016 року про доцільність встановлення певних способів участі ОСОБА_2 у вихованні доньки складено відповідно до ст. 19 СК України у справі за позовом ОСОБА_2 щодо її участі у вихованні дитини, тому він жодним чином не суперечить висновку органу опіки та піклування від 08.12.2016 року щодо доцільності позбавлення її батьківських прав.
Як вбачається з пояснень сторін, поодинокі випадки спілкування ОСОБА_2 з донькою мали місце з ініціативи батька, і не свідчать про належне виконання нею своїх батьківських обов'язків.
Твердження відповідачки про перешкоди з боку батька у її спілкуванні з донькою не ґрунтуються на доказах.
Судом не встановлено об'єктивних причин, які б унеможливлювали піклування відповідачки про фізичний і духовний розвиток своєї доньки, її навчання, підготовку до самостійного життя, її медичний догляд та лікування, спілкування з донькою в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; інтерес до її внутрішнього світу та усіх сторін життя тощо.
Наведене підтверджує винну поведінку ОСОБА_2 в ухиленні від виховання своєї доньки, у свідомому нехтуванні своїми батьківськими обов'язками і спростовує висновок суду першої інстанції про виконання нею батьківських обов'язків, хоча й без достатньої відповідальності.
Суд першої інстанції не врахував, що таке нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов'язками має місце тривалий час, з середини 2014 року.
Так, вже рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 15.08.2014 року про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 з батьком встановлено, що ОСОБА_2 обов'язків щодо участі у вихованні доньки не виконує, вихованням дитини займається батько.
Судами вже вирішувався спір між цими ж сторонами про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо доньки ОСОБА_3, рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 08.04.2015 року відмовлено у цьому позові.
Ухвалення рішення у спорі щодо позбавлення батьківських прав відповідачки фактично було попередженням відповідачці про необхідність змінити ставлення до дитини.
Проте зібрані докази у справі цілком підтверджують, що ця обставина жодним чином не вплинула на виконання відповідачкою своїх батьківських обов'язків, вона і надалі свідомо не бере участі у вихованні доньки, не спілкується з нею та не бере участі у її житті.
З врахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає доведеним, що відповідач при відсутності жодних перешкод навіть після рішення суду у спорі щодо позбавлення її батьківських прав своє ставлення до доньки не змінила, протягом тривалого часу, близько чотирьох років, умисно свідомо нехтує своїми обов'язками щодо виховання доньки, що є підставою для позбавлення її батьківських прав. Таке рішення в свою чергу відповідатиме інтересам дитини.
За таких обставин рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч.ч.1,5 ст. 88 ЦПК підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача 1157,52 грн. понесених ним судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 березня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1157,52 грн. понесених судових витрат.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуюча: /підпис/
Суддя: /підпис/
Суддя: /підпис/
З оригіналом згідно: суддя Апеляційного суду Л.М.Грох
Головуюча у першій інстанції: Демінська А.А. Провадження № 22-ц/792/757/17
Доповідач: Грох Л.М. Категорія - 52