(в порядку ч. 3 ст. 19 ЦПК України)
"07" квітня 2017 р.м. Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Євстафіїва О.К.,
суддів: Бечка Є.М., Страшного М.М.,
при секретарі Нечасному О.Л.,
за участю: представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 24 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 24 лютого 2017 року скасувати, у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна відмовити; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1609 грн. 96 коп. у відшкодування сплаченого судового збору за розгляд апеляційної скарги.
З даним рішенням я не згоден, оскільки воно суперечить ст. 74 СК України. Виходячи з припису цієї статті і ч. 3 ст. 60 ЦПК України, саме відповідач має довести, що спірне майно не є таким, що придбане за спільні з позивачем кошти, або що воно придбане не у період спільного проживання з позивачем як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу. Проте ніяких доказів на підтвердження цього відповідачем не надано. У той же час докази, на які посилається позивач як на підтвердження законності своїх вимог, є належними й допустимими і вони свідчать про обґрунтованість позову.
Саме по собі те, що позивач не вимагає у прохальній частині позовної заяви встановити факт спільного проживання з відповідачем як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, не є підставою для відхилення позову в силу ст.ст. 213 ч. 3, 214 ч. 1 п. 1, 215 ч. 1 п. 3 абз. 2 ЦПК України. Цей висновок випливає також і з роз'яснення, викладеного у абз. 4 п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» (позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, у позовній заяві прямо й конкретно посилається на факт спільного проживання з відповідачем без реєстрації шлюбу - а.с. 2).
У мотивувальній частині рішення апеляційний суд неодноразово посилається на неповноту з'ясування місцевим судом обставин, що мають значення для справи. Проте відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 309 ЦПК України це є підставою для її усунення апеляційним судом, а не для відмови у позові. До того ж, які встановлено апеляційним судом факти, що мають значення для справи та які є підставою для відмови у позові, з рішення апеляційного суду не вбачається.
У мотивувальній частині рішення апеляційний суд зазначив, що він критично ставиться до виданих позивачеві сільською радою довідок, т.я. вона, працюючи у цій сільській раді, має можливості отримати довідки необхідного для неї змісту. Даний мотив критичного ставлення до довідок, про які йдеться, суперечить правилам оцінки доказів, що містяться у ст.ст. 58, 59 і 212 ч. 3 ЦПК України.
СуддяО.К. Євстафіїв