Справа № 748/990/16-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/795/448/2017
Категорія - ч.3 ст.185 КК України Доповідач ОСОБА_2
11 квітня 2017 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5
з участю: прокурора - ОСОБА_6
потерпілих - ОСОБА_7 , ОСОБА_8
захисника - ОСОБА_9
обвинуваченого - ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження
№ 12016270270000152 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_10 та прокурора на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 03 лютого 2017 року,
Цим вироком:
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець м. Чернігова, зареєстрований у АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не одружений, освіта середня, не працює, раніше неодноразово судимий, останній раз 17.03.2016 року Чернігівським районним судом за ч.1 ст.122 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки,
засуджений за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
Відповідно до ч.4 ст.70 КК України, шляхом часткового складання покарання за цим вироком та вироком Чернігівського районного суду від 17.03.2016 року, остаточно ОСОБА_10 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.
Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_10 постановлено обчислювати з моменту його фактичного затримання - з 17 березня 2016 року.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України, зараховано обвинуваченому ОСОБА_10 у строк відбування покарання термін його попереднього ув'язнення з 17.03.2016 року по 03.02.2017 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Стягнуто із ОСОБА_10 на користь держави судові витрати за проведення експертиз в сумі 246 грн.
Вироком місцевого суду встановлено, що на початку жовтня 2015 року, точний час досудовим розслідуванням встановити не вдалось, ОСОБА_10 , діючи повторно, таємно, шляхом відкривання вхідних дверей, проник до сараю ОСОБА_7 , який розташований по АДРЕСА_3 , звідки викрав належні їй дві сітки цибулі сорту «Ріпчатий», вагою 20 кг кожна, вартість яких становить 340 грн., три алюмінієві чавуни, ємністю 10 л кожний, вартість яких становить 807 грн., алюмінієву каструлю з кришкою, ємністю 15 л, вартість якої становить 305 грн., чим завдав потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 1452 грн.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_10 , в ніч з 08 на 09 лютого 2016 року, діючи повторно, таємно, шляхом відкривання вхідних дверей, проник до сараю ОСОБА_7 , який розташований по АДРЕСА_3 , звідки викрав належні їй дві курки породи «Кучинської ювілейної», вагою 2 кг кожна, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 170 грн.
Крім того, відповідно обвинувального акту, ОСОБА_10 обвинувачується в тому, що він, у ніч з 01 на 02 лютого 2016 року, повторно, таємно, шляхом відлому віконної хвіртки, проник до літньої кухні ОСОБА_8 , яка розташована по АДРЕСА_3 , звідки викрав належні їй продукти харчування: 1 кг цукерок «Венеціанська ніч» та 5 пляшок горілки «Мороша», ємністю 0,5 літрів кожна, чим завдав потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 510 грн.
Дії ОСОБА_10 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, поєднане з проникненням до чужого іншого приміщення.
Місцевий суд у своєму рішенні зазначив, що епізод щодо викрадення у ніч з 01 на 02 лютого 2016 року цукерок та горілки, що належить ОСОБА_8 , та епізод щодо викрадення однієї сітки цибулі та 3 кг часнику, що належить ОСОБА_7 , підлягають виключенню з обвинувачення за недоведеністю участі ОСОБА_10 у вчиненому, виходячи із вимог ст. 62 Конституції України та ст.17 КПК України, згідно яких обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Не погодившись із рішенням суду, обвинувачений ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вирок місцевого суду і закрити кримінальне провадження за відсутності в його діях складу злочину, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження. Вказав на відсутність доказів, які підтверджують вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 КК України, а також на те, що потерпілі обмовили його з невідомої йому причини.
Прокурор подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченого, внаслідок м'якості, просив скасувати вирок місцевого суду та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_10 визнати винним за всіма епізодами злочинної діяльності за ч.3 ст.185 КК України та призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців. Зазначив, що місцевий суд прийшов до помилкового висновку про недоведеність вини ОСОБА_10 у вчиненні крадіжки із домоволодіння ОСОБА_8 . Також, є невірними висновки суду першої інстанції щодо недопустимості як доказу протоколу огляду місця події від 10.02.2016 року, проведеного у господарстві ОСОБА_8 . Прокурор вказав, що у резолютивній частині вироку, в порушення вимог ч.4 ст.374 КПК України, не зазначено, за яким з обвинувачень за ч.3 ст.185 КК України ОСОБА_10 виправдано, а за яким - засуджено. Крім того, при зарахуванні судом строку попереднього ув'язнення, місцевий суд не дотримався вимог ч.5 ст.72 КК України. Так, зарахуванню ОСОБА_10 строку попереднього ув'язнення у строк покарання підлягає період з часу постановлення ухвали Чернігівським районним судом від 20.04.2016 року про залишення останнього у Чернігівському СІЗО для проведення процесуальних дій, а не з часу його фактичного затримання з 17.03.2016 року, оскільки він вже відбуває покарання за попереднім вироком.
Заслухавши доповідь судді; захисника та обвинуваченого ОСОБА_10 , які просили задовольнити подану останнім апеляційну скаргу, а скаргу прокурора залишити без задоволення; прокурора, котрий підтримав свою апеляційну скаргу, а скаргу обвинуваченого просив залишити без задоволення; потерпілих, які погодились з позицією прокурора; дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам і підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені, належно оцінені судом і детально викладені у вироку суду.
У судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_10 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення за ч.3 ст.185 КК України не визнав та пояснив, що інкримінованих йому злочинів він не вчиняв. Зазначив, що дві сітки цибулі йому віддав син потерпілої - ОСОБА_12 , з яким у нього добрі стосунки, щоб за виручені кошти придбати горілку та цигарки. Сітки з цибулею обвинувачений відніс до ОСОБА_8 , але остання відмовилася її купувати, і тоді він забрав цибулю до себе додому. Три алюмінієві чавуни та каструлю з кришкою йому також передав ОСОБА_13 та попросив здати на металобрухт.
Курей йому також приніс додому ОСОБА_13 , для того щоб обміняти у ОСОБА_8 на харчі, горілку, цигарки. Він одразу відніс курей до ОСОБА_8 , але вона відмовилася їх брати. Коли він повернувся додому, ОСОБА_13 вже не було, тому курей він залишив в своєму хліві та попросив ОСОБА_14 повернути їх ОСОБА_15 . Пізніше курей забрали потерпіла ОСОБА_7 .
У ніч з 01 на 02 лютого 2016 року він купив у ОСОБА_8 у борг дві пачки чаю, пляшку горілки і 200 г цукерок. Остання здійснює продаж у літній кухні. Проникнути в літню кухню через віконну хвіртку він не міг, оскільки вона невеликого розміру та на вікні встановлена металева решітка. Категорично заперечував скоєння крадіжки з господарства ОСОБА_8 .
Незважаючи на невизнання обвинуваченим вини у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, його вина знайшла своє підтвердження у судовому засіданні, вона відображена низкою доказів, яким суд дав належну оцінку.
Так, допитана в судовому засіданні місцевого суду потерпіла ОСОБА_7 показала, що в жовтні 2015 року їй зателефонувала сусідка ОСОБА_16 та повідомила, що бачила як ОСОБА_10 заходив до неї в господарство та виносив чавуни. Знаючи, що ОСОБА_8 скуповує такі речі, вона попросила рідну сестру зайти до ОСОБА_8 та попередити не купувати. Зникнення трьох сіток цибулі та часнику виявила наступного дня після крадіжки алюмінієвого посуду. Після виявлення крадіжки цибулі та часнику, вона зателефонувала ОСОБА_8 , і остання підтвердила, що два мішки цибулі їй приніс ОСОБА_10 . Крадіжку курей виявила у лютому 2016 року, коли її син - ОСОБА_13 попросив перерахувати курей, так як ОСОБА_14 йому повідомив, що ОСОБА_10 приніс додому курей. Перерахувавши своїх курей, виявила відсутність двох курей. Вона із сином пішли до господарства ОСОБА_17 , з якою проживав ОСОБА_10 , де в її хліві знайшла своїх курей. ОСОБА_17 пояснила, що курей приніс ОСОБА_10 . Також потерпіла зазначила, що її син проживає окремо від неї, і ніякого відношення до її господарства не має.
Допитана у суді першої інстанції свідок ОСОБА_16 показала, що вона мешкає навпроти потерпілої ОСОБА_7 і бачила, як ОСОБА_10 заходив та виходив з господарства останньої, а в руках ніс чавуни. Про це вона відразу повідомила по телефону ОСОБА_7 , яка була на роботі.
Свідок ОСОБА_13 , будучи допитаним у судовому засіданні місцевого суду, показав, що він разом з ОСОБА_14 , ОСОБА_17 та ОСОБА_10 , за місцем проживання останніх, вживали алкогольні напої, де він і заснув. Коли прокинувся, ОСОБА_14 йому повідомив, що обвинувачений у його матері вкрав алюмінієві чавуни та каструлю. Коли прокинувся ОСОБА_10 , то сказав, що шкодує про скоєне, і попросив повернути їх ОСОБА_7 . Він забрав викрадені речі та відніс матері додому. Також зазначив, що разом з матір'ю ходили до ОСОБА_17 , в якої у курятнику виявили двох своїх курей. Ні цибулю, ні алюмінієві речі, які належать його матері, він ОСОБА_10 не приносив і продати чи обміняти його не просив.
Свідок ОСОБА_14 у суді першої інстанції пояснив, що на момент скоєння крадіжок, ОСОБА_10 був співмешканцем його матері - ОСОБА_18 та проживав разом з ними. Показав, що до нього підійшла ОСОБА_8 і сказала забрати у неї цибулю, яку приніс ОСОБА_10 та повернути ОСОБА_7 . Алюмінієві чавуни та каструлю, які забрав ОСОБА_19 , він бачив у своєму господарстві біля гаражу. Звідки взялися ці речі, йому невідомо, але ОСОБА_13 їх не приносив. Як до їхнього курятнику потрапили двоє курей ОСОБА_7 він не бачив. Зранку до них прийшов дільничний інспектор та повідомив, що ОСОБА_10 приносив до ОСОБА_8 курей. Після цього, вони у себе в курятнику виявили курей ОСОБА_7 .
Вартість викрадених у ОСОБА_7 трьох алюмінієвих чавунів, алюмінієвої каструлі з кришкою ємністю 15 л, цибулі сорту «Ріпчаста», підтверджується висновками експертів № 750/16-24 та № 751/16-24 від 15.03.2016 року, № 1086/16-24 від 11.03.2016 року (а.к.п.117-118, 121-122, 125-126); вартість живої курки станом на 02.02.2016 року підтверджується довідкою райспоживспілки Коопзаготпром від 22.04.2016 року №4 (а.к.п.132).
Посилання прокурора на безпідставне визнання судом недопустимим доказом протоколу огляду місця події від 10.02.2016 року, проведеного у господарстві ОСОБА_8 , не ґрунтується на законі, оскільки, як правильно зазначив місцевий суд, у протоколі відсутнє посилання слідчого на підставу проведення огляду, не заповнена графа щодо участі власника (користувача) приміщення, яке оглядалося. Відсутні дані щодо присутності під час слідчої дії відповідного спеціаліста, який здійснював фото фіксацію слідчої дії. Також не надані докази чи надавалася згода власників на проведення таких слідчих дій.
Крім того, в суді апеляційної інстанції прокурор ОСОБА_6 пояснила, що хоча потерпіла ОСОБА_8 і давала письмову згоду на огляд свого господарства, проте вказана заява під час розгляду кримінального провадження в місцевому суді стороною обвинувачення не надавалась.
Отже, місцевий суд, дослідивши, перевіривши та проаналізувавши в судовому засіданні всі вищевказані докази в їх сукупності, як такі, що узгоджуються між собою та не викликають сумніву, правильно прийшов до висновку про необхідність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_10 за ч.3 ст.185 КК України, як крадіжка - таємне викрадення чужого майна, вчинена повторно, поєднана з проникненням до іншого приміщення, з чим погоджується і колегія суддів.
Позицію обвинуваченого ОСОБА_10 щодо непричетності останнього до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, колегія суддів вважає як захисну, з метою уникнення відповідальності за скоєне, так як вона повністю спростовується вищенаведеними доказами, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення його апеляційної скарги.
Твердження прокурора, що місцевим судом, в порушення вимог ч.4 ст.374 КПК України, у резолютивній частині вироку не зазначено, за яким з обвинувачень за ч.3 ст.185 КК України ОСОБА_10 виправдано, а за яким - засуджено, є безпідставним з огляду на наступне.
Кримінально процесуальний закон, а саме ст.370 КПК України, вимагає, щоб судове рішення було законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обов'язок мотивувати вирок суду спонукає суддів проводити судовий розгляд таким чином, щоб обґрунтовувати свої висновки у кримінальному провадженні, аргументувати свою позицію, переконливо довести, чому оцінені докази, покладені в основу вироку, а інші - відкинуті або не враховані.
Місцевий суд встановивши, що під час судового розгляду кримінального провадження сторона обвинувачення не довела один з епізодів вчинення ОСОБА_10 крадіжки, який має одну й ту ж саму кваліфікацію з іншими епізодами, обґрунтовано виключив з обвинувачення епізод щодо викрадення у ніч з 01 на 02 лютого 2016 року цукерок та горілки, що належить ОСОБА_8 , та щодо викрадення однієї сітки цибулі та 3 кг часнику, що належить ОСОБА_7 - зменшивши обсяг обвинувачення, а не виправдовуючи і одночасно засуджуючи ОСОБА_10 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, як про це вказує прокурор.
Відповідно до ст.65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_10 міру покарання, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.65 КК України, врахував ступінь небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, який негативно характеризується за місцем проживання, раніше неодноразово судимий, його відношення до скоєного; відсутність обставин, що пом'якшують покарання; обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину щодо особи похилого віку; та дійшов правильного висновку про необхідність призначення покарання у виді позбавлення волі в межах строку, передбаченого санкцією частини статті КК України, за якою він притягується до кримінальної відповідальності, що буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів, оскільки його перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_10 вчинив кримінальні правопорушення до постановлення відносно нього попереднього вироку Чернігівського районного суду Чернігівської області від 17 березня 2016 року, остаточне покарання йому обґрунтовано визначено на підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань.
Відтак, всі обставини, на які посилається прокурор, судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_10 покарання враховані, тому доводи про м'якість призначеного покарання не заслуговують на увагу і спростовуються вищенаведеним, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора в цій частині.
Крім того, відповідно до ч.4 ст.70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій-третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Як слідує з матеріалів провадження, вироком Чернігівського районного суду від 17 березня 2016 року ОСОБА_10 був засуджений за ч.1 ст.122 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки та взятий під варту в залі суду (а.к.п.97-99).
А тому місцевий суд обґрунтовано зарахував обвинуваченому ОСОБА_10 у строк відбуття покарання термін його попереднього ув'язнення саме з 17 березня 2016 року - з моменту його фактичного затримання.
Відтак, доводи апеляційної скарги прокурора в цій частині також не підлягають задоволенню.
Порушень місцевим судом під час розгляду справи вимог кримінального або кримінально-процесуального закону, які б давали підставу для зміни або скасування судового рішення, колегією суддів не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 404, 407, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_10 та прокурора - залишити без задоволення, а вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 03 лютого 2017 року щодо ОСОБА_10 - без змін.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України, зарахувати засудженому ОСОБА_10 у строк відбування покарання термін його попереднього ув'язнення з 04 лютого 2017 року по 11 квітня 2017 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4