Справа № 750/12867/16-ц
Провадження № 2/750/443/17
11 квітня 2017 року м.Чернігів
Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:
головуючого - судді Литвиненко І.В.,
за участю секретаря Юрченко І.В.,
за участю позивача, відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Національної акціонерної страхової компанії «ОРАНТА», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
29.12.2016 року позивач звернувся до суду з позовом до Національної акціонерної страхової компанії «ОРАНТА», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок порожньо-транспортної пригоди та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 3800,53 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та відновлення пошкодженого транспортного засобі та 7302,29 грн. у відшкодування втрат товарної вартості та судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог відзначив, що 4 серпня 2016 року о 17 год. 35 хв. ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки ВАЗ 2110, державний номерний знак НОМЕР_1, проїжджаючи нерегульоване перехрестя вул. Мазепи і просп. Перемоги у м. Чернігові, де встановлений круговий рух, не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 та в порушення п. 16.1 ПДР виїхав на перехрестя, де здійснив зіткнення з належним позивачу автомобілем марки GEELY СК, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3. В результаті ДТП, скоєного ОСОБА_2, був пошкоджений автомобіль GEELY СК, чим позивачу була завдана матеріальна шкода. ОСОБА_2, погодився з тим, що ДПТ скоєна з його вини, підписавши повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 04.08.2016 року. Відповідно до сертифікату страхування цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент вчинення ДТП була застрахована ПАТ НАСК «Оранта» згідно полісу АК/0348074 строком дії з 03.07.2016р. по 02.07.2017р. за шкоду, заподіяну майну в межах до 100 000 грн. 5 листопада 2016 року, після звернення до ПАТ НАСК «Оранта» із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку передбаченому ст. 35 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивачу, через його представника ОСОБА_3, було виплачено 4699,47 грн. для проведення відновлювального ремонту мого автомобіля. Однак, казаної суми для проведення відновлювального ремонту автомобіля виявилось не достатньо. Згідно ремонтної калькуляції вартість ремонту склала 7302,29 грн. Оскільки страхове відшкодування позивачу в повній мірі до теперішнього часу не виплачено, останній вважає, що може отримати повне відшкодування завданої шкоди безпосередньо від особи, яка її завдала.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача та відповідач позовні вимоги не визнали, у задоволенні позову просили відмовити.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
4 серпня 2016 року о 17 год. 35 хв. ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки ВАЗ 2110, державний номерний знак НОМЕР_1, проїжджаючи нерегульоване перехрестя вул. Мазепи і просп. Перемоги у м. Чернігові, де встановлений круговий рух, не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 та в порушення п. 16.1 ПДР виїхав на перехрестя, де здійснив зіткнення з належним позивачу автомобілем марки GEELY СК, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, що підтверджується копією повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (а.с. 5).
Власником пошкодженого транспортного засобу GEELY СК, державний номерний знак НОМЕР_2 є ОСОБА_1, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серії СФЕ 845366 (а.с. 4).
Учасники ДТП скористалися своїм правом, передбаченим приміткою ст. 124 КУпАП, п. 33.2 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та 04.08.2016 року на місці ДТП, водіями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було спільно складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, відповідно до якого відповідач визнав свою вину в ДТП, про що відповідач власноруч зробив відмітку у повідомленні, та підтвердив в судовому засіданні.
Цивільно-правова відповідальність відповідача - водія автомобіля ВАЗ 2110, державний номерний знак НОМЕР_1 на момент ДТП (04.08.2016р.) була застрахована в ПАТ НАСК «Оранта» за полісом № АК/0348074 (а.с.32).
На виконання вимог Закону № 1961 28.03.2016р. позивач звернувся із письмовим повідомлення про настання ДТП до представництва ПАТ НАСК «Оранта».
07.11.2016 року представником позивача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 було отримано від ПАТ НАСК «Оранта» 4699,47 грн. страхового відшкодування, що підтверджується копією зави про видачу готівки № 2 (а.с. 30).
Позивачем за проведення відновлювального ремонту автомобіля GEELY СК, державний номерний знак НОМЕР_2 на користь ФОП ОСОБА_4 було сплачено 8500 грн., що підтверджується копією рахунку № СФ-0000149 від 15.11.2016 року та акту виконаних робіт від 15.11.2016 року та квитанцією № 0 від 15.11.2016 року (а.с. 6-7).
07.12.2016 року представник позивача звернувся до ПАТ НАСК «Оранта» із заявою про виплату різниці відшкодування в сумі 3800,53 грн., оскільки вартість ремонту пошкодженого автомобіля становила 8500 грн (а.с. 10).
08.12.2016 року листом за № 09-02-12/13997 ПАТ НАСК «Оранта» повідомило представника позивача про те, що при розрахунку розміру страхового відшкодування бралися до уваги результати проведеного огляду 05.08.2016 року пошкодженого транспортного засобу GEELY СК, державний номерний знак НОМЕР_2, а тому згідно авто товарознавчого дослідження СВ2442ВВ-2 від 25.08.2016 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу склала 4699,47 грн. без урахування коефіцієнту фізичного зносу, а з урахування 7302,29 грн. (а.с. 11).
Відповідно до норм ст.11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
З огляду на зазначені положення ст. 509 ЦК України та з урахуванням положень ст.11, 22, 23, 599, 1166-1168 ЦК України факт завдання фізичній особі шкоди, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах із особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов'язання виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Разом із тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності вказаний Закон визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону).
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом цього Закону (ст. 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого.
Як передбачено ст. 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Разом із тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною.
Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ч. 2 ст. 14 ЦК України).
Відповідно до ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно з ч. 1 та 4 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.
Отже, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.
Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст. 1194 ЦК України підстав.
Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі ст. 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.
Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі ст. 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Така правова позиція, висловлена Верховним Судом України від 20 січня 2016 року № 6-2808цс15.
Таким чином, суд вбачає, що позивач не позбавлений права отримати відшкодування завданої шкоди саме від відповідача як заподіювача даної шкоди, не зважаючи на те, що він звертався до страхової компанії.
У відповідності до п. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно положень ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на те, що наявність вини відповідача у завданні шкоди майну позивачу у судовому засіданні не спростована, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог ОСОБА_1
При цьому, щодо розміру матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, суд враховує наступне.
Порядок визначення шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, врегульовано главою 82 ЦК України, крім того, відповідні роз'яснення надано у постанові Пленуму ВСУ "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року N 6, відповідно до яких при визначенні розміру шкоди враховується розмір майнової шкоди, спричиненої майну або особистим немайновим правам потерпілого. Під шкодою, що має бути відшкодована, розуміють знешкодження або зменшення блага потерпілого внаслідок порушення його матеріальних прав або приниження нематеріальних благ (життя, здоров'я тощо). Вирішуючи питання про відшкодування шкоди, завданої майну особи в результаті ДТП, та визначаючи розмір такої шкоди, судам слід звернути увагу на положення ст. 1192 ЦК України, згідно з яким з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати їй в натурі (передати річ того ж роду і тієї ж якості, полагодити пошкоджену річ, тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір таких збитків підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення втраченої речі.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Згідно дослідження № СВ2442ВВ-2, складеного 25.08 2016 року ТОВ «Гарант-Асістанс» (а.с.33-38), вартість відновлювального ремонту автомобіля GEELY СК, державний номерний знак НОМЕР_2, в результаті його пошкодження при ДТП, без урахування коефіцієнта фізичного зносу складає - 7302,29 грн.
При цьому, згідно вказаного дослідження № СВ2442ВВ-2, складеного 25.08.2016 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля GEELY СК, державний номерний знак НОМЕР_2, в результаті його пошкодження при ДТП, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складає 4699,47 грн., величина втрати товарної вартості складає 7302,29 грн.
Фактично за проведення відновлювального ремонту автомобіля GEELY СК, державний номерний знак НОМЕР_2 позивачем було сплачено на користь ОСОБА_4 8500 грн. (а.с. 6-7).
Відповідно до правової позиції викладеної у Постанові Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 04.06.2014 року у справі № 6-49цс14 майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду у загальному порядку.
Як роз'яснив Пленум Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 14 Постанови № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.
З огляду на вищевикладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість розрахованої суми матеріального збитку, тому вважає за можливе стягнути на користь позивача відшкодування шкоди 3800,53 грн. та 7302,29 грн втрати товарної вартості.
Згідно п.2 ч.3 ст.79 ЦПК України до судових витрат належать, зокрема, витрати на правову допомогу. Частиною 1 ст.56 ЦПК України передбачено, що «правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги».
Відповідно до ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 року №4191-VI встановлено, що «розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40% встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні».
В матеріалах справи міститься документальне підтвердження розрахунку та понесених позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 2000 грн. Крім того позивачем був сплачений судовий збір в сумі 551 грн 20 коп. оскільки позовні вимоги підлягають частковому задовленню, тільки щодо відповідача ОСОБА_2, а щодо відповідача ПАТ НАСК "Оранта" у задовленні позову належить відмовити, отже судові витрати підлягають стягненню пропорційно задовленим вимогам в сумі1275 грн. 60 коп.
Керуючись ст. ст.10, 11, 27,31, 60,61,88, 208-210,212-215,218 ЦПК України, ст.ст. 22,23, 1166,1187 ЦК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Національної акціонерної страхової компанії «ОРАНТА», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок порожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 3800 грн. 53 коп. та 7302,29 грн втрати товарної вартості, а всього 11102 (одинадцять тисяч сто дві) гривні 82 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1275 грн. 60 коп. у відшкодування судових витрат.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя