Номер провадження: 22-ц/791/742/2017 Єдиний унікальний номер справи:766/9063/16-ц
Головуючий в І інстанції Єпішин Ю.М.
Доповідач Приходько Л.А.
13 квітня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого Приходько Л.А.
суддів: Бездрабко В.О.,
Кузнєцової О.А.
секретар Кутузова А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 03 листопада 2016 року у справі
за позовом
ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
В серпні 2016 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 проподіл майна подружжя. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що з 15 червня 1991 року по 18 серпня 2015 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 У період шлюбу ними було придбано майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, а саме: домоволодіння за адресою АДРЕСА_1, розташоване на земельній ділянці 430кв.м. У зв'язку з відсутністю домовленості з відповідачкою про поділ майна, просив в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ним право власності на 1/2 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, що розташоване на земельній ділянці 430кв.м.
Заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 03 листопада 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Визнано за ОСОБА_3 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці 430кв.м. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 24 лютого 2017 року у задоволені заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3
Під час розгляду справи представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4, апеляційну скаргу підтримав за обставинами викладеними у скарзі. Просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 у повному обсязі.
Заперечуючи проти апеляційної скарги ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_5, зазначили, що на їх думку рішення суду є законним та обґрунтованим. Просили апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідача, осіб, які приймають участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 15 червня 1991 року перебували у зареєстрованому шлюбі.
18 серпня 2015 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 виданим Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Херсонській області.
Під час перебування у шлюбі, 08 липня 2003 року, ОСОБА_2 за договором купівлі продажу нерухомого майна, укладеного на Херсонській товарній біржі «Альтер-Его», придбала у ОСОБА_6. житловий будинок АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці площею 430 кв.м.
16 липня 2003 року Херсонським ДБТІ у книзі № 114 під № 19675 зареєстроване право власності на вказане домоволодіння за ОСОБА_2.(а.с.10).
Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 16 травня 2007 року договір купівлі продажу будинку АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 визнано дійсним. За ОСОБА_2 визнано право власності на будинок АДРЕСА_1. Рішення суду набрало чинності 27.05.2007 (а.с.11).
12 червня 2007 року право власності на спірний будинок зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 на підставі рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 16 травня 2007 року (інформаційна довідка №65090478 від 04.08.2016 ).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірне нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки придбано сторонами під час шлюбу за спільні кошти подружжя.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він ґрунтуються на нормах процесуального права та досліджених судом доказах.
Так, відповідно до ст. 22 КпШтС України, яка регулювала спірні правовідносини на час придбання сторонами спірного домоволодіння, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
У відповідності до ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ч.1 ст.69 СК України).
Відповідно до вимог ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Встановивши, що будинок АДРЕСА_1 придбаний ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу у період перебування її у шлюбі з ОСОБА_3 суд першої інстанції дійшов ґрунтовного висновку, що спірний будинок є спільною сумісною власністю подружжя.
Жодного доказу, на підтвердження своїх доводів, що спірний будинок придбано ОСОБА_2 за особисті кошти, а саме за кошти які позичив їй брат, апелянтом, на виконання вимог ст. 10.60 ЦПК України не надано, а судом такі обставини не спростовані.
Оформлення правовстановлюючих документів на майно нажите подружжям, лише на ім'я одного з подружжя, у даному випадку на ОСОБА_2, не має правового значення для визначення правового статусу набутого у шлюбі майна, як спільної сумісної власності подружжя.
А отже доводи ОСОБА_2 про те, що у договорі купівлі-продажу відсутнє посилання на те, що укладаючи договір вона також діяла і від імені чоловіка, ОСОБА_3, а також, що вона самостійно зверталася до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу дійсним, позбавлені правового обґрунтування та висновків суду не спростовують.
Також не спростовують висновки суду доводи апелянта про те, що на час придбання будинку ОСОБА_3 не працював та не мав самостійного доходу, оскільки суду, на виконання вимог ст. 10,60 ЦПК України, апелянтом не надано жодного доказу на підтвердження зазначених доводів, а також не доведено, що позивач не мав самостійного доходу без поважних на то причин.
Помилкове посилання судом першої інстанції, як на підставу визнання спірного нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя на ст. 60 СК України не призвело до неправильного вирішення спору по суті.
Визнаючи за позивачем право власності на 1/2 частину спірного будинку суд першої інстанції правильно виходив з того, що за правилами ч.1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Враховуючи, що апелянтом, на виконання вимог ст. 60 ЦПК України, не надано належних та допустимих доказів, того що будинок придбаний нею за кошти, які належать особисто їй, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірний будинок придбаний сторонами за час шлюбу та в силу положень чинного, на час придбання майна, законодавства на нього розповсюджується статус спільної сумісної власності, незалежно від того на кого з подружжя оформлено право власності.
Доводів про порушення судом норм матеріального і процесуального права, які дають підстави для скасування судового рішення і ухвалення нового про відмову у задоволені позову, апеляційна скарга не містить.
Суд з достатньою повнотою з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, яким дав належну оцінку та постановив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують і не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленого у справі рішення, а тому підлягають відхиленню.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 03 листопада 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Л.А. Приходько
Судді: В.О. Бездрабко
О.А. Кузнєцова