Справа №766/17066/16-ц
Пров. №2/766/5135/17
03.04.2017 року, Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді - Хайдарової І.О.,
за участю секретаря - Яковлєвої ОМ.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Херсоні цивільну справу за позовом Херсонської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом демонтажу тимчасових споруд,
Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов'язати ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу тимчасової споруди кіоску з продажу хліба на Каховській площі м. Херсона на земельній ділянці, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Херсона.
Позовні вимоги мотивовані тими обставинами, що відповідач самовільно, без отримання необхідних дозвільних документів та без укладення відповідного договору з Херсонською міською радою розташував тимчасову споруду кіоск з продажу хліба на Каховській площі на земельній ділянці, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Херсона.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав заяву в якій просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не відомо, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Суд зі згоди позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав є припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення права; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, зокрема на землю. Частиною 5 вказаної статті передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Частиною 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Частиною 1 ст. 3 Земельного Кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Частина 2 статті 14 Конституції України передбачає набуття та реалізацію права власності на землю громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст зокрема належить розпорядження землями територіальних громад. Судом встановлено, що Головним спеціалістом інспекції з контролю за благоустроєм та санітарним станом міста Херсона Херсонської міської ради ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення №000093 відносно ОСОБА_1 в якому зазначено, що ОСОБА_1 розташував тимчасову споруду з продажу хліба на Каховській площі без будь яких дозвільних документів, чим порушив п. 5 ст. 16 ЗУ "Про благоустрій населених пунктів" та п. 2.3.3.7 Правил благоустрою території, забезпечення чистоти і порядку у м. Херсоні, затверджених рішенням VIIІ сесії міської ради VІ скликання від 31.05.2011 № 221, якими передбачено, що особи, які використовують або є власниками МАФ, зобов'язані розміщувати елементи благоустрою тільки на підставі проектно-дозвільної документації, інших дозволів. В подальшому 05.10.2016 року № 34/211 адміністративною комісією при виконавчому комітеті Херсонської міської ради складено постанову, за якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 1360 грн., за порушення п. 2.3.3.7. Правил благоустрою територій, забезпечення чистоти і порядку у м. Херсоні.
Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Приписами статті 124 названого Кодексу унормовано, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно з пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Тобто, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, з регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесією.
Також слід зазначити, що питання розміщення зазначених вище тимчасових споруд (об'єктів благоустрою) для провадження підприємницької діяльності врегульовано Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 розділу 2 даного Порядку підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди.
Замовник, який має намір встановити тимчасову споруду, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення тимчасової споруди. Пунктом 2.31 цього Порядку встановлено, що розміщення тимчасової споруди самовільно забороняється.
Відповідачем не надано доказів звернення з відповідною заявою до виконавчого органу міської ради про можливість розміщення тимчасової споруди та доказів звернення до Управління містобудування та архітектури департаменту містобудування та землекористування міської ради для оформлення паспорту прив'язки тимчасових споруд на зазначену тимчасову споруду.
Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 р. № 7 (ОСОБА_3 змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2) визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Згідно абз. 16 ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням і охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутністю вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними. Відповідно до ч. 4 статті 373 ЦК України, власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, а ст. 126 цього Кодексу встановлюється порядок оформлення речових прав на земельну ділянку відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-ІУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-ІУ). 16 березня 2010 року набрав чинності Закон України від 11 лютого 2010 року № 1878- VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України», яким статті 18 та 20 Закону № 161-XIV виключені, а ст. 6 доповнена ч. 5, згідно з якою право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
У відповідності до частин 2, 3 статті 152 та статті 212 Земельного кодексу України, захист прав на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчинення дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав. Власник земельної ділянки або землекористувач має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.
Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач по справі не мав жодних законних підстав як займати земельну ділянку, так і розміщувати на ній тимчасову споруду, а отже позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України - стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, що у даному випадку складаються з витрат по сплаті судового збору в сумі 1378 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 14 Конституції України, ст. ст. 16,26,60 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням і охороною земель", ст.ст. 16, 373 ЦК України, 2,3,12, 116, 122, 124, 125, 155,212 ЗК України, ст.ст. 3,10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 224 ЦПК України, суд,-
Позовом Херсонської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом демонтажу тимчасових споруд -задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку, шляхом демонтажу кіоску з продажу хліба, що розміщенийна Каховській площі м. Херсона
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Херсонської міської ради в рахунок відшкодування судових витрат по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн.
Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Згідно загального порядку оскарження, дане рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України, згідно якого рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СуддяОСОБА_3