Справа № 766/5142/16-а
н/п 2-а/766/1085/17
05 квітня 2017 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Майдан С.І.,
при секретарі Кліментовській О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського Управління патрульної поліції у м.Херсоні Рябченко Олександра Анатолійовича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
встановив
Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, який обґрунтував тим, що 05.06.2016 року відносно нього було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП України та накладено штраф в розмірі 425 грн., оскільки ним було порушено п. 2.9 (д) ПДР України, а саме розмовляв по мобільному телефону під час руху. Вважав постанову незаконною та необґрунтованою, підлягає скасування, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
Позивач та його представник в судовому засідання позов підтримали, просили його задовольнити з підстав, зазначених в ньому.
Відповідач Рябченко О.А. в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнав, вважав їх необґрунтованими та просив у задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача - Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в судовому засіданні вважав позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, окрім того надав письмові заперечення, в яких зазначив, що постанову було винесено на законних підстав, без будь-яких порушень.
Заслухавши учасників, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.
05.06.2016 року поліцейським роти четвертого батальйону Управління патрульної поліції у м. Херсоні ДПП Рябненко О.А. було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПС3 №059990, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Встановлено, що 05.06.2016 року об 10-00 год. ОСОБА_1, керуючи т/з Mercedes-Benz д/н НОМЕР_1 на перехресті вул. Воронцовська/вул. Грецька, порушив п. 2.9 (д) ПДР України, а саме під час руху вів телефонну розмову та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Як стверджує позивач правила дорожнього руху він не порушував і 05.06.2016 року під час руху та зупинки автомобіля ніяких телефонних розмов не було, що підтверджується наданою позивачем деталізацією дзвінків (а.с.4,5).
Згідно з п. 2.9 (д) ПДР України, водієві забороняється під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв'язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).
Згідно з ч. 2 ст. 122 КУпАП до адміністративної відповідальності притягується водій транспортного засобу за користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).
З оглянутої копії спірної постанови в справі про адміністративне правопорушення як джерела доказу фактичних обставин, вбачається, що в них не міститься жодного доказу порушення позивачем п. 2.9 (д) ПДР України, а сам позивач вчинення ним правопорушення категорично заперечує.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості (п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України), суд має констатувати, що працівником Національної поліції факт вчинення правопорушення, в якому звинувачено позивача, жодним чином не зафіксовано та не підтверджено жодним допустимим й належним доказом, що міг бути забезпечений для такого роду порушень правил дорожнього руху.
Отже, відповідачем у своїй діяльності порушені принципи всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших доказів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи, обставини складу правопорушення (показання свідків, відеофіксація тощо).
Варто зазначити, що презумпція невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень. Таку позицію константував і Європейський суд з прав людини, зокрема у справі "Надточій проти України" від 15.05.2008.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП є недоведеним.
Відповідачем не викладено жодних заперечень та не надано жодних належних доказів правомірності дій посадової особи та на спростування доводів, викладених в поясненнях позивача, що підтверджуються матеріалами справи та наведеними законодавчими нормами.
Кодекс України про адміністративні правопорушення, який регулює порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності визначає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252, 251 КУпАП).
Аналогічні положення містить п. 10 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а захист порушеного права позивача можливий шляхом скасування постанови.
Керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст.17, 18, 71, 160-163 КАС України, ст.ст.33, 222, 245, 251, 254, 256, 258, 268, 276, 278, 279, 283, 287-288 КпАП України, суд
постановив
Позов ОСОБА_1 до поліцейського Управління патрульної поліції у м.Херсоні Рябченко Олександра Анатолійовича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.
Скасувати постанову серії ПС3 №059990 від 05.06.2016 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КпАП України, та накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 425,00 гривень та провадження у справі закрити.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Херсонський міський суд Херсонської області протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.
Суддя С. І. Майдан
Повний текст рішення суду виготовлений 12.04.2017 року.
Суддя С. І. Майдан