Справа № 653/1088/17
Провадження № 2-о/653/116/17
іменем України
"13" квітня 2017 р. Генічеський районний суд Херсонської області в складі:
головуючого - судді Венглєвської Н.Б.,
секретаря Мустафаєва Ф.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Генічеськ справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Генічеський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області про встановлення факту народження дитини,
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту народження дитини дочки ОСОБА_4, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Сімферополь АР Крим.
Свої вимоги заявник мотивує тим, що з 01 червня 2013 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3. ІНФОРМАЦІЯ_3 в «Сімферопольському клінічному пологовому будинку №1», ОСОБА_1 народила дівчинку, яку вони з чоловіком назвали ОСОБА_4. Вказує, що оскільки дитина народилася на тимчасово окупованій території АР Крим та відповідно медичне свідоцтво про народження видане неповноважними органами окупованої території, що в свою чергу унеможливило реєстрацію дитини у встановленому законом порядку та їй було відмовлено Генічеським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області в реєстрації народження дитини з мотивів невідповідності медичного свідоцтва про народження вимогам національного законодавства.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги неможливість реєстрації народження дитини органами державної реєстрації актів цивільного стану, заявник просила суд встановити факт народження ІНФОРМАЦІЯ_3 в «Сімферопольському клінічному пологовому будинку №1» АР Крим дочки ОСОБА_4.
В судове засідання заявник ОСОБА_1 не з'явилася, при зверненні до суду подала заяву про розгляд справи у її відсутності.
Представник зацікавленої особи Генічеського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області в судове засідання не з'явився, подавши заяву про визнання вимог заявника ОСОБА_1 та розгляд справи у його відсутність.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, вважає встановленими слідуючі факти та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 01 червня 2013 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_3.
Як вбачається з матеріалів справи, на території АР Крим, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 в «Сімферопольському клінічному пологовому будинку №1» народила дівчинку, яку заявник з чоловіком назвали ОСОБА_4.
Оскільки органи влади на окупованій території АР Крим не визнані державою Україна, вона не може скористатись своїми правами після народження дитини, щодо реєстрації її народження, а встановлення факту народження дитини має для заявника юридичне значення: для оформлення факту народження дитини на території держави Україна.
Відповідно до копії медичного свідоцтва про народження серії Б №2944707 від 28.04.2016 року, виданого «Сімферопольським клінічним пологовим будинком №1» АР Крим, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 народила дитину, жіночої статті.
У відповідності до наказів Міністерства юстиції України № 246/7 від 25 листопада 2014 року та № 935/5 від 17 червня 2014 року всі органи та підрозділи, які підпорядковані Міністерству юстиції України повинні були переміститися з тимчасово непідлеглих територій в населені пункти на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі та перереєструватись, тому всі акти та документи, видані органами не переміщеними в населені пункти, на територіях яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі та не перереєструвались з 01 грудня 2014 року вважаються недійсними.
У відповідності з п. 7 ч. 1 ст. 256 ЦПК України в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження, встановлення такого факту вирішується в судовому порядку.
Частиною 4 ст.49 ЦК України передбачено, що реєстрація актів цивільного стану проводиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження,усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
За ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов'язковою.
Відомості про народження особи підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
Відповідно до п.1, 5 ч. 4 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров"я документи, що підтверджують факт народження дитини.
За відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення про встановлення факту народження.
Встановлення факту народження для заявника має юридичне значення, лікарське свідоцтво про народження дитини є недійсними, оскільки видане органом який не має права його видавати, оскільки знаходиться на тимчасово окупованій території України.
Разом з тим, оцінюючи лікарське свідоцтво про народження, суд виходить з того, що народження особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.
Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про народження особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів народження особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на отримання допомоги, призначення соціальних виплат, тощо.
Згідно зі ст.. 14 ЦПК України, рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв'язку із встановленим судом фактом. В разі встановлення у судовому порядку факту реєстрації акту громадянського стану орган державної реєстрації актів громадянського стану провадить відповідний запис на підставі рішення суду.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що заява про встановлення факту смерті підлягає задоволенню.
Відповідно до п.4 ст.257-1 ЦПК, Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
Керуючись ст.144 Сімейного кодексу України, ст.ст. 7, 10, 15, 16, 60, 61, 88, 209, 256, 259 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Встановити факт народження ІНФОРМАЦІЯ_3 в «Сімферопольському клінічному пологовому будинку №1» АР Крим, ОСОБА_4, від матері ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України та батька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через Генічеський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: Н.Б. Венглєвська