Номер провадження: 22-ц/785/2741/17
Головуючий у першій інстанції Кисельов В. К.
Доповідач Гайворонський С. П.
11.04.2017 року м. Одеса
Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Гайворонського С.П.
суддів Сегеди С.М.
Кононенко Н.А.
при секретарі Цихиселі Л.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про захист прав споживачів та визнання поруки припиненою, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (третя особа: ОСОБА_4 про захист справ споживачів, встановлення фактів невиконання умов кредитного договору)за апеляційною скаргою ОСОБА_4на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06 липня 2016 року
встановила:
ПАТ «Альфа-Банк» звернулось з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 15 червня 2007 року закрите акціонерне товариство "Альфа-Банк" (правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_3 уклали кредитний договір № 490040326.
Відповідно до умов вищевказаного договору, позивач (за договором - кредитор) зобов'язався надати відповідачу (за договором - позичальникові) кредит у сумі 16 633,78 доларів США.
Відповідно до умов договору, відповідач зобов'язався в порядку та на умовах, що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та додатком № 1 до нього - графіком погашення кредиту.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит у сумі 16633,78 доларів США, що підтверджується випискою з особового рахунку.
У порушення умов договору, відповідач, свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 15 листопада 2014 року мав прострочену заборгованість за кредитом 6447,21 дол. США, що за курсом НБУ на дату розрахунку склало 99367,09 грн., за відсотками 311,60 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунки складало 4802,51 грн.
У зв'язку з систематичним порушенням боржником своїх обов'язків зі сплати кредиту, відповідно до норм чинного законодавства та діючого кредитного договору відповідачу була нарахована неустойка.
На 15 листопада 2014 року розмір неустойки становив: 409,17 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складало 6306,30 грн.
В забезпечення виконання зобов'язань позичальника, що випливають з основного договору, 15 червня 2007 року, позивач та фізична особа - громадянин(ка) України ОСОБА_4, надалі за текстом - відповідач 2, уклали договір поруки №490040326-11 надалі за текстом - договір поруки.
Згідно з умовами договору у разі невиконання чи неналежного виконання відповідачем будь-яких обов'язків, встановлених договором, в тому числі у разі затримання сплати частини кредиту та/або процентів за його користування, щонайменше на один календарний місяць, позивач має право вимагати дострокового виконання зобов'язання з повернення кредиту за договором.
На виконання умов договору, відповідачам була направлена вимога про дострокове повернення кредиту, але на дату подання позовної заяви вимога не виконана.
На підставі вищекладеного, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на користь публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», заборгованість 110475,90 грн., а саме: за кредитом 99367,09 грн.; по відсотках 4802,51 грн., пеню у розмірі 6306,30 грн., судовий збір у розмірі 1104 гривні 76 копійок.
ОСОБА_4 звернулась з позовом до ОСОБА_3, публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про захист прав споживачів та визнання поруки припиненою.
Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що 15 червня 2007 року, між ЗАТ «Альфа-Банк» (надалі - банк) та ОСОБА_3 (надалі - позичальник) укладений кредитний договір № 490040326 від 15червня 2007 року.
Відповідно до п. 2.1. кредитного договору, ЗАТ «Альфа-Банк» надав позичальнику кредит в сумі 16 633,78 доларів США на строк по 15 червня 2013 року, а позичальник взяв на себе зобов'язання повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
Відповідно до п. 2.2. кредитного договору, позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі 12% річних за весь строк фактичного користування кредитом.
Відповідно до п. 2.8. кредитного договору, позичальник здійснює погашення кредиту та сплату процентів за попередній місяць, нарахованих відповідно до п. 8.1. цього договору, шляхом здійснення фіксованих платежів у сумі 325 доларів США у чітко встановлений цим договором термін 15 числа його місяця.
15 червня 2007 року, між банком та ОСОБА_4 був укладений договір поруки № 490040326- II від 15 червня 2007 року.
Згідно з п. 2.1. договору поруки, поручитель зобов'язується перед Банком відповідати за виконання зобов'язань щодо повернення коштів, наданих банком позичальнику у вигляді кредиту за кредитним договором № 490040326 від 15 червня 2007 року, у сумі 16 633,78 доларів США, строком до 15 червня 2013 року, з процентною ставкою 12% річних за їх використання.
ОСОБА_4 вважає, що поруки є припиненою за наступних підстав.
З 01 вересня 2008 року банком було підвищено процентну ставку по кредитному договору 490040326 від 15 червня 2007 року з 12% річних на 14,5% річних.
Відповідно було змінено і розмір щомісячного ануїтетного платежу по кредитному договору. Факт підвищення Банком в односторонньому порядку без отримання згоди поручителя відсоткової ставки став відомий позивачці за зустрічним позовом лише з розрахунку заборгованості, який було надано банком у якості доказу до позовної заяви.
При цьому, поручитель своєї згоди на зміну основного зобов'язання (збільшення і відсоткової ставки та розміру щомісячних ануїтетних платежів) не надавав.
Таким чином, без згоди поручителя збільшений розмір забезпеченого порукою зобов'язання.
Крім того, 10 квітня 2009 року між банком та ОСОБА_4, як поручителем було підписано договір про внесення доповнень №1 до договору поруки № 490040326-Н від 15 червня 2007 року, яким змінили дату повернення кредиту з 15 червня 2013 року на 15 червня 2017 року.
У п. 2. договору про внесення змін і доповнень до договору поруки № 490040326-Н від 15 червня 2007 року зазначено, що «всі інші умови договору залишаються без змін і сторони підтверджують по ним свої зобов'язання». Новий графік погашення заборгованості поручителем не підписувався і їй його не надавали.
Таким чином, з 10 квітня 2009 року, без згоди поручителя було ще раз збільшено розмір відповідальності з 23420,34 доларів США до 29375,41 доларів США, тобто на 5955,07 доларів США.
Позивач за зустрічним позовом просила визнати поруку ОСОБА_4, встановлену договором поруки № 490040326- II від 15 червня 2007 року, укладеним між ОСОБА_4 та ЗАТ «АЛЬФА-БАНК» - припиненою з 01 вересня 2008 року.
ОСОБА_3 звернувся з позовом до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (третя особа: ОСОБА_4) про захист справ споживачів, встановлення фактів невиконання умов кредитного договору.
Вищевказані позовні вимоги мотивував тим, що 15 червня 2007 року, між ПАТ «Альфа-Банк» та позичальником був укладений кредитний договір № 490040326 від 15 червня 2007 року.
У пункті 2.1. Кредитного договору зазначається, що ПАТ «Альфа-Банк» надає позичальнику кредит у розмірі 16 633,78 доларів США, а Позичальник взяв на себе зобов'язання повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
Відповідно до п. 2.4. Кредитного договору, кредитні кошти призначалися для придбання транспортного засобу: MITSUBISHI, LANSER, 2007 року випуску.
15 червня 2007 року, між ПАТ «Альфа-Банк» та поручителем був укладений договір поруки № 490040326-П від 15 червня 2007 року, відповідно до умов якого поручитель поручилася перед ПАТ «Альфа-Банк» відповідати за невиконання зобов'язань позичальником за вищезазначеним кредитними договором.
Позичальник дійсно в травні, 2007 року мав намір придбати транспортний MITSUBISHI, LANSER, 2007 року випуску. З цією метою позичальником подавалися заявки на отримання кредиту в декілька банків та велися переговори з іншими приватними особами щодо надання позики.
Так, до ПАТ «Альфа-Банк» подавалася заява про отримання кредиту у сумі 16 487,77 доларів США також було подано анкету на отримання кредиту для придбання автомобілю у якій зазначено: «сума кредиту не більше 16 487,77 долар США».
Однак, після укладення кредитного договору № 490040326 від 15 червня 2007 року у ПАТ «Альфа-Банк» виникли деякі труднощі у видачі кредиту у розмірі 16 487,77 доларів США, а тому позичальник був змушений позичати грошові кошти в інших осіб.
Таким чином, ПАТ «Альфа-Банк» грошові кошти у розмірі 16 633,78 доларів США позичальнику не видав.
ОСОБА_3 вважав, що видача 16 633,78 доларів США кредиту позичальнику через касу ПАТ «Альфа-Банк» могла бути здійснена виключно на підставі заяви на видачу готівки, особисто підписаної позичальником.
У наданій ПАТ «Альфа-Банк» виписці по особовим рахункам з 15 червня 2007 року по 15 листопада 2014 року зазначено зовсім інший рахунок ніж у кредитному договорі.
На підставі викладеного, заявник просив встановити юридичний факт невиконання ПАТ «Альфа-Банк» умов кредитного договору № 490040326 від 15 червня 2007 року щодо видачі позичальнику ОСОБА_3 кредиту у розмірі 16 633,78 доларів США.
В судовому засіданні:
- представник публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» просив задовольнити подані позовні вимоги, а задоволенні зустрічних позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.
- представник ОСОБА_3 в процесі розгляду справи просила відмовити у задоволенні позовних вимогах публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» та задовольнити зустрічні позовні вимоги.
- відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, іпн. № НОМЕР_1), ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, іпн. НОМЕР_2) на користь публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (01001 м. Київ, вул. Десятинна б. № 4/6, ЄДРПОУ -23494714, МФО 300346, п/р. № 37396000000004) заборгованість за кредитним договором, а саме: заборгованість за основним кредитом у розмірі 99367 гривень 09 копійок, по відсотках у розмірі 4802 гривень 51 копійка, а також пеню у розмірі 6306 гривень 30 копійок, а всього стягнути суму у розмірі 110475 (сто десять тисяч чотириста сімдесят п'ять) гривень 90 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, іпн. № НОМЕР_1), ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, іпн. НОМЕР_2) на користь публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (01001 м. Київ, вул. Десятинна б. № 4/6, ЄДРПОУ -23494714, МФО 300346, п/р. № 37396000000004) судовий збір у розмірі 1104 гривні 76 копійок, у рівних частках, т.п. по 552 гривні 38 копійок з кожного.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про захист прав споживачів та визнання поруки припиненою - залишено без задоволення.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (третя особа: ОСОБА_4) про захист справ споживачів, встановлення фактів невиконання умов кредитного договору - залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення Суворовського районного суду м. Одеси скасувати повністю, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в частині стягнення грошових коштів з ОСОБА_4 повністю, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне в її задоволенні відмовити.
Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні,в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
6) як розподілити між сторонами судові витрати;
7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;
8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
У п.п. 2, 3, 8 Постанови № 14 Пленуму Верховного України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.
Як вбачається з положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.
Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст. 215 ЦПК України, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.
Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Згідно з вимогами ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Задовольняючи вищевказані позовні вимоги, позови суд першої інстанції на підставі матеріалів даної справи, ст.ст. 543, 553, 554, 626, 627, 629, 1047, 1050, 1051, 1054, 1055 ЦК України, правильно виходив з наступного.
15 червня 2007 року закрите акціонерне товариство "Альфа-Банк" (правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_3 уклали кредитний договір № 490040326.
Відповідно до умов вищевказаного договору, позивач (за договором - кредитор) зобов'язався надати відповідачу (за договором - позичальникові) кредит у сумі 16633,78 доларів США. (а.с. 5-6)
Згідно з п. 2.4. кредитного договору № 490040326 від 15 червня 2007 року (далі кредитний договір) цільове призначення кредиту придбання транспортного засобу згідно з договором купівлі-продажу, укладеного між позичальником та TOB «АДІС-Авто» №30-01/05/од від 30 травня 2007 року - MITSUBISHI, LANSER, 2007 року випуску, колір чорний державний номер - НОМЕР_3 (далі за текстом транспортний засіб).
Відповідно до п. 2.7. кредитного договору, порядок надання кредиту: не пізніше наступного банківського дня після отримання банком документів, зазначених у розділі №2, кредит надається однією сумою в готівкової формі, шляхом видачі кредитних коштів позичальнику з операційної каси банк.
У день видачі кредитних коштів позичальнику у валюті кредиту, на суму отриманого кредиту в іноземній валюті позичальник здійснює купівлю національної валюти (гривні) через операційну касу банку по встановленому курсу банку на день здійснення операції та не пізніше наступного банківського дня перераховує виручені від продажу валюти кошти за наступними реквізитами: у сумі 79 333,90 грн. - на рахунок продавця TOB «АДІС-Авто» № 26005110102, у ВАТ «Укргазбанк», МФО 328759, КОД ЄДРПОУ 34251784, з метою оплати за транспортний засіб за договором купівлі-продажу №№30-01/05/од від 30 травня 2007 року.
Факт отримання коштів підтверджує заява на видачу готівки №23846 від 15 червня 2007 року.
На зазначеній заяві про видачу готівки є власноручний підпис отримувача ОСОБА_3 із визначення паспортних даних.
Перерахування коштів на рахунок продавця TOB «АДІС- Авто» підтверджується меморіальним ордером № 24018 від 15 червня 2007 року (а.с. 198).
За кредитним договором, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Таким чином, для вирішення спірних правовідносин не має жодного значення форми заяви на отримання кредиту, оскільки має значення тільки сума кредиту, яка вказана в кредитному договору, а також документи, які підтверджують її отримання.
Отже, не підлягають задоволенню зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 про встановлення юридичного факту невиконання ПАТ «Альфа-Банк» умов кредитного договору № 490040326 від 15 червня 2007 року щодо видачі позичальнику ОСОБА_3 кредиту у розмірі 16 633,78 доларів США.
Відповідно до умов договору, відповідач зобов'язується в порядку та на умовах, що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та додатком № 1 до нього - графіком погашення кредиту.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачу, кредит у сумі 16633,78 доларів США, що підтверджується випискою з особового рахунку.
У порушення умов договору, відповідач, свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 15 листопада 2014 року мав прострочену заборгованість за кредитом 6447,21 дол. США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складало 99367,09 грн., за відсотками 311,60 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунки складало 4802,51 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.
У зв'язку з систематичним порушенням боржником своїх обов'язків зі сплати кредиту, відповідно до норм чинного законодавства та діючого кредитного договору йому була нарахована неустойка.
На 15 листопада 2014 року розмір неустойки становив: пеня 409,17 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складало 6306,30 грн.
В забезпечення виконання зобов'язань позичальника, що випливають з основного договору, позивач та фізична особа ОСОБА_4 (надалі за текстом - відповідач 2, уклали договір поруки №490040326-11 надалі за текстом - договір поруки).
Відповідно до умов договору поруки відповідач 2, як поручитель поручилась за виконання відповідачем 1 обов'язків, що виникли на підставі основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому, а саме щодо обов'язку повернення заставодержателю кредит рівними частинами, у терміни, визначені у графіку повернення, який наведено у додатку № 1 до основного договору, але в будь-якому випадку не пізніше 15 червня 2013 року, обов'язок щомісяця сплачувати заставодержателю проценти за користування кредитом у терміни, визначені графіком повернення та інших умовах, передбачених основним договором.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір кредиту складений в простій письмовій формі, у відповідності із законом.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язань боржником.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
ОСОБА_4 у своєму зустрічному позові стверджувала, що з 01 вересня 2008 року банком в односторонньому порядку було підвищено процентну ставку по вищевказаному кредитному договору з 12% річних на 14,5% річних.
Крім того, 10 квітня 2009 року між банком та ОСОБА_4, як поручителем було підписано договір про внесена доповнень №1 до договору поруки № 490040326-Н від 15 червня 2007 року, яким змінили дату повернення кредиту з 15 червня 2013 року на 15 червня 2017 року.
Новий графік погашення заборгованості поручителем не підписувався і їй його не надавали.
Таким чином, з 10 квітня 2009 року, без згоди поручителя було ще раз збільшено розмір відповідальності з 23420,34 доларів США до 29375,41 доларів США, тобто на 5955,07 доларів США.
Між тим, згідно п. 5.2 кредитного договору № 490040326 від 15 червня 2007 року, банк має право змінити розмір процентів за користування кредитом в разі зміни кон'юнктури ринку, облікової ставки НБУ, індексу інфляції (споживчих цін), загальновизнаних внутрішньодержавних та/або міжнародних грошових та/або фондових індексів тощо.
Сторони домовились, що такі обставини вважаються подіями, що не залежать від волі сторін договору та мають безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку.
Зміна розміру процентів за користування кредитом здійснюється за правилом, відповідно до якого процентна ставка підвищується в разі підвищення вартості кредитних ресурсів. Про зміну розміру процентної ставки по кредиту та внесення у зв'язку із цим змін в додаток № 1 до цього договору Банк повідомляє позичальника за 7 днів до моменту настання таких змін шляхом направлення рекомендованого листа на адресу позичальника зазначену в Розділі 1.
У зв'язку зі зміною процентної ставки в разі настання події, незалежної від волі сторін, позичальник цим надає свою згоду на внесення змін до додатку №1 до цього договору та викладення додатку №1 у новій редакції.
Сторони погоджуються, що оновлений додаток №1 набуває чинності з дати зміни розміру процентної ставки. Оновлений Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг по кредиту, який скасовує попередній і стає невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до умов договору поруки ОСОБА_4, як поручитель поручається за виконання відповідачем 1 обов'язків, що виникли на підставі основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому, у тому числі щодо обов'язку щомісяця сплачувати заставодержателю проценти за користування кредитом у терміни, визначені графіком повернення та інших умовах, передбачених основним договором.
Отже, оскільки п. 5.2 кредитного договору № 490040326 від 15 червня 2007 року, передбачалось можливість банку в односторонньому порядку змінювати розмір процентної ставки, то дія поруки не припинилась.
Посилання на ознайомлення ОСОБА_4 з графіком погашення заборгованості після укладення 10 квітня 2009 року між банком та ОСОБА_4, як поручителем договору про внесення доповнень №1 до договору поруки № 490040326-Н від 15 червня 2007 року, яким змінили дату повернення кредиту, не є умовою для припинення поруки.
Зазначене вище доповнення лише підтверджує дію раніше взятих на себе обов'язків, як поручителем.
Як вбачається з умов вищевказаного договору, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідають перед позивачем за порушення обов'язків за договором, як солідарні боржники.
Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник.
Відповідно до умов договору у разі невиконання чи неналежного виконання відповідачем будь-яких обов'язків, встановлених договором, в тому числі у разі затримання сплати частини кредиту та/або процентів за його користування, щонайменше на один календарний місяць, позивач має право вимагати дострокового виконання зобов'язання з повернення кредиту за договором.
Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57 - 60 ЦПК України.
Судова колегія вважає, що ОСОБА_4 не довела ті обставини, на які вона посилалась як на підставу своїх вимог та заперечень щодо вищевказаних позовів, що є обов'язком сторін згідно з засадами змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України.
На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до невірного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06 липня 2016 року по цивільній справі за позовною заявою публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про захист прав споживачів та визнання поруки припиненою, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (третя особа: ОСОБА_4 про захист справ споживачів, встановлення фактів невиконання умов кредитного договору) - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду
Одеської області С.П. Гайворонський
С.М. Сегеда
Н.А. Кононенко