12 квітня 2017 року № 810/423/17
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - суддя Виноградова О.І., суддів: Лапій С.М., Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України про визнання протиправним та скасування наказу,
26 січня 2017 р. до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування наказу від 26 грудня 2016 р. № 272/ОС-16.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний наказ відповідачем було видано протиправно, оскільки підставою його винесення стала службова записка сектора пенсійного та соціального забезпечення ДЗД ДПтС України від 20 грудня 2016 р. № ДЗД/23-1147/70-16, яка не містила жодного правового обґрунтування, зменшення позивачу вислуги років в календарному та пільговому обчисленні (т. 1 а.с. 2-7).
Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у його задоволенні просив відмовити, посилаючись на те, що оскаржуваний наказ винесено в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством, у зв'язку з надходженням службової записки сектора пенсійного та соціального забезпечення ДЗД ДПтС України від 20 грудня 2016 р. № ДЗД/23-1147/70-16, у якій зазначалося прохання щодо внесення змін до наказу від 29 вересня 2016 р. № 239/ОС-16 в частині обчислення позивачу вислуги років в календарному та пільговому обчисленні на день звільнення позивача (т. 1 а.с. 134-141).
Представники сторін подали до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.
29 вересня 2016 р. відповідачем видано наказ № 239/ОС-16 "З особового складу Інститут КВС", яким відповідно до вимог п. 5 ст. 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" від 23 червня 2005 р. № 2713-IV (далі - Закон № 2713-IV) та п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію України" від 2 липня 2015 р. № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) позивача - полковника внутрішньої служби було звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з посади першого заступника Інституту кримінально-виконавчої служби через хворобу (далі - наказ № 239/ОС-16) (т. 1 а.с. 8).
З-поміж іншого, у названому наказі зазначалося, що вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становила 23 роки 9 днів, у пільговому обчисленні - 24 роки 2 місяці 14 днів; вислуга років для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні складала 23 роки 9 днів (т. 1 а.с. 8).
26 грудня 2016 р. відповідачем було видано наказ "З особового складу" № 272/ОС-16 "Про часткову зміну пункту наказу ДПтС України від 29.09.2016 № 239/ОС-16 у частині звільнення", яким внесено зміни до наказу № 239/ОС-16 в частині вислуги років позивача, зокрема, ним було встановлено вислугу років на день звільнення в календарному обчисленні 18 (вісімндацять) років 02 (два) місяці 06 (шість) днів, у пільговому обчисленні - 19 (дев'ятнадцять) років 04 (чотири) місяці 10 (десять) днів" (далі - наказ № 272/ОС-16) (т. 1 а.с. 9).
У зв'язку з тим, що позивач вважає наказ № 272/ОС-16 протиправним, ним було подано даний позов до суду.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом № 580-VIII та Законом № 2713-IV.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог п. 5 ст. 23 Закону № 2713-IV на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Як убачається з п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.
Наявні матеріали справи свідчать про таке.
Як вже зазначалося, 29 вересня 2016 р. відповідачем видано наказ № 239/ОС-16, яким позивача - полковника внутрішньої служби було звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з посади першого заступника Інституту кримінально-виконавчої служби через хворобу (т. 1 а.с. 8).
Названий наказ видано з посиланням на вимоги п. 5 ст. 23 Закону № 2713-IV та п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII.
Крім того, у названому наказі зазначалося, що вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становила 23 роки 9 днів, у пільговому обчисленні - 24 роки 2 місяці 14 днів; вислуга років для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні складала 23 роки 9 днів (т. 1 а.с. 8).
У подальшому 26 грудня 2016 р. відповідачем було видано наказ № 272/ОС-16, яким внесено зміни до наказу № 239/ОС-16 в частині вислуги років позивача, зокрема, в ньому зазначено "вважати вислугу років на день звільнення в календарному обчисленні 18 (вісімнадцять) років 02 (два) місяці 06 (шість) днів, у пільговому обчисленні - 19 (дев'ятнадцять) років 04 (чотири) місяці 10 (десять) днів" (далі - наказ № 272/ОС-16) (т. 1 а.с. 9).
Підставою для його видання була службова записка сектора пенсійного та соціального забезпечення ДЗД ДПтС України від 20 грудня 2016 р. № ДЗД/23-1147/70-16 (т. 1 а.с. 9).
Як убачається з тексту названої службової записки, заступник директора ДЗД ДПтС України ОСОБА_2 звернувся до відповідача з проханням "внести зміни до пункту наказу Державної пенітенціарної служби України від 29 вересня 2016 р. № 239/ОС-16, в частині обчислення вислуги років на день звільнення станом на 29 вересня 2016 року рахувати в календарному обчисленні - 18 (вісімнадцять) років 02 (два) місяці 06 (шість) днів, у пільговому обчисленні - 19 (дев'ятнадцять) років 04 (чотири) місяці 10 (десять) днів" (т. 1 а.с. 46).
Отже, судом встановлено, що єдиною підставою для видання оскаржуваного наказу була названа службова записка.
При вирішенні правомірності наказу № 272/ОС-16, судом було враховано, що його було видано на підставі службової записки, текст якої не містив:
- жодного посилання на норми чинного законодавства, які були підставою для ініціювання зменшення позивачу вислуги років на день звільнення в календарному та пільговому обчисленні;
- зазначення конкретного періоду та посади, яку обіймав позивач у цей період, щодо якого заступником директора ДЗД ДПтС України ОСОБА_2 ініціювалося виключення з розрахунку вислуги років в календарному та пільговому обчисленні;
- передбачені чинним законодавством підстави виключення такого періоду з розрахунку вислуги років.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що службова записка заступника директора ДЗД ДПтС України ОСОБА_2 від 20 грудня 2016 р. № ДЗД/23-1147/70-16 не могла бути обґрунтованою правовою підставою для видання наказу № 272/ОС-16.
Крім того, при вирішенні справи судом також враховано, що наказ № 272/ОС-16 не містить посилання:
- на жодну норму законодавства (щодо підстав його видання);
- на період, який підлягав виключенню з розрахунку вислуги років позивача;
- правові підстави виключення такого періоду.
Наведене унеможливлює ідентифікацію періоду вислуги років позивача, який було виключено оскаржуваним наказом та можливість перевірки правомірності його виключення.
До того ж при вирішенні справи судом враховано, що відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження його права на видання наказу про зменшення вислуги років позивача майже через 3 місяці після видання наказу про звільнення.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що наказ № 272/ОС-16 відповідачем винесено протиправно, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Наявні матеріали справи свідчать, що спірний наказ відповідачем було винесено без дотримання вимог п. 3 наведеної норми.
Як убачається з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, чого не було зроблено відповідачем.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, а наказ № 272/ОС-16 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України від 26 грудня 2016 р. № 272/ОС-16 "З особового складу" "На часткову зміну пункту наказу ДПтС України від 29.09.16 № 239/ОС-16 у частині звільнення".
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя Виноградова О.І.
Судді: Лапій С.М.
ОСОБА_3