про залишення позовної заяви без розгляду
13 березня 2017 року № 810/594/17
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Лапія С.М.,
при секретарі судового засідання - Феленюк О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом гр. ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції в Київській області про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-
До Київського окружного адміністративного суду звернулась гр. ОСОБА_1 з позовом до Головного територіального управління юстиції в Київській області про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
У ході судового розгляду справи представник відповідача наполягав на наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з тим, що позивачем пропущено встановлений законом строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Позивач та її представник проти залишення позовної заяви без розгляду заперечували. Наполягали, що законодавством не обмежено строк звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду у зв'язку з наступним.
Стосовно доводів позивача та його представника про те, що законом не обмежено право на звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.
Так, згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Визначення заробітної плати надано у ст. 1 Закону України «Про оплату праці», згідно якої заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Таке ж визначення заробітної плати міститься у ст. 94 КЗпП України.
Проте, середня заробітна плата за час вимушеного прогулу є компенсацією втраченого заробітку, а не заробітною платою у розумінні ст. 1 Закону України «Про оплату праці» та ст. 94 КЗпП України.
Така ж правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04.02.2015 у справі № 307/1756/13-а.
Відповідно до ст. 238 КЗпП України при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (стаття 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.
Отже, законом розрізняється право особи на звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати у зв'язку з порушенням роботодавцем законодавства про оплату праці та право працівника на заявлення суду вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яке, у свою чергу, повинно розглядатись при вирішенні трудового спору у справі про звільнення.
З матеріалів справи слідує, що наказом Головного територіального управління юстиції у Київській області від 05.06.2012 № 446/20 ОСОБА_1 з 06.06.2012 звільнено з посади заступника начальника Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області - начальника державної виконавчої служби.
Вважаючи даний наказ протиправним, ОСОБА_1 оскаржено його у судовому порядку.
На виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2015 у справі №2а-3043/12/1070 позивача з 23.02.2016 поновлено на вказаній посаді наказом Управління від 23.02.2016 №223/3.
Проте, в ході розгляду адміністративної справи № 2а-3043/12/1070 питання щодо стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу судом не розглядалось.
Отже, початок перебігу строку звернення позивача до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід вираховувати саме з 23.02.2016.
Строки звернення до адміністративного суду визначено у ст. 99 КАС України, згідно якої адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Оскільки перебування особи на державній службі є однією із форм реалізації закріпленого у ст. 43 Конституції України права на працю, то до правовідносин, пов'язаних з вирішенням трудових спорів, необхідно застосовувати, у тому числі, положення ст. 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), як таку, що врегульовує строки звернення до адміністративного суду при вирішенні питання щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Частиною 1 ст. 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
З викладеного слідує, що строк на звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу закінчився найпізніше 23.05.2016.
У той же час, з матеріалів справи слідує, що позивачка звернулась до суду з даним адміністративним позовом 06.02.2017, що підтверджується відбитком ВДЗК Київського окружного адміністративного суду (канцелярія) на позовній заяві, отже, після спливу строку, передбаченого КАС України та КЗпП України.
Суд зазначає, що інститут строків в судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
При цьому, слід зазначити, що судом вбачаються підстави для поновлення строку звернення до суду виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльності), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа не мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (Golder v. the United Kingdom, § 38; Stanev v. Bulgaria (Станєв проти Болгарії), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі Guerin v. France від 29 липня 1998 рок).
Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила вцілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі Pеrez de Rada Cavanilles v. judgment of 28 October 1998).
Пунктом 9 ч. 1 ст. 155 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду, і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Згідно ч. 2 ст. 100 КАС України позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Жодних доказів щодо наявності обставин, які б об'єктивно перешкоджали позивачеві на звернення до суду у строк, визначений законодавством, обставин, які б були непереборними та не залежали від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом, матеріали справи не містять, а позивачем та її представником суду не надано, що свідчить про відсутність підстав для визнання поважними причини пропуску строку на звернення до суду.
Крім того, позивачка та її представник не звертались до суду з клопотанням про визнання поважними причини пропуску такого строку.
Враховуючи викладене, позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись ст.ст. 99, 100, 122, 155, 160, 165 КАС України, суд, -
Позовну заяву гр. ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції в Київській області про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Лапій С.М.